Буду повертатися з Німеччини в Україну, але досі вагаюся. Підтримайте)

Радуйтесь что есть куда вернуться!

А що тут стидного? Відколи стало нормальним повернутися до рабства?

Автор, Ви ж розумієте у кожного своя реальність. Хтось має житлові поганні умови в Україні, тому їм за щастя орендована квартира в нім селі, у когось чоловік лише одна назва, там немає відносин, тому не розуміють що втратити таку сім´ю це важко і не факт що знайдете подібну людину знову. єдине знаю, що в Україні все залежить від вас і роботу знайдете дистанційну, ви маєте певні переваги: які б не були, але знання нім мови, так легко наврят чи буде, але все реально і залежить від вас..
Стосовно того що у вас син і війна буде тривати довго, то тут були і є істерички які постійно нагнітають , то Білорусь наступає, то ядерний удар буде, то всі замерзнемо зимою.. а те що в Україні майбутнього немає, то це кожна біженка пише і самостверджуєтьс так..у мене тітка у Франції 20 років так 20 років і говорить як у нас погано, хоча сама зараз не може навіть на 1 неділю приїхати в Україну, побачити в ост сестру яку розбив інсульт, бо боїться втратити роботу (сестра до речі також приїхала на пару неділь в Україну з Франції, і інсульт трапився)

все не осилила прочитати. але якісь такі змішані почуття від прочитаного... я розумію добре, що я не суддя нікому. але оці ось ’вивезти чоловіків’, ’виїхати до родини’... мабуть, я щаслива що всі бажаючі виїхали. бо мені було б важко жити поруч з тими, хто свідомо тягне чоловіка за спідницею з країни (ну так, ви їй нічого не винні), яку розтинає війна.

звичайно, колись все стане на місця. і дай Бог, щоб усі ’атлети-втікачі’ залишилися там, куди вони встигнуть добігти. а ми тут, у рабській державі, самі якось. чесно, гидкувато читати. але ок, переживу. і ваші ’руки-голови’ тут теж якось переживу)

Не то що у тих д…х військових 😡.Захищати вони стали 😡.Люди ,що ви пишете ?

І в кожній темі біженки пишуть про корупціє в Україні 😡😡. Але чомусь нею пречудово скористалися. І нічого …усе норм.

А як би їх тримали в Європі ?
Кордонів нема в більшості країн

+1000000.

Ага не звертаємо, шахедом цілі під´їзді зносить

Життя не справедливе..але я б була рада якби наприклад Україна зараз повернули ІТ з їхніми сім´ями та грошима і дала б їм бронь..так це нечесно, але така правда життя виходить циркачам ми даємо бронь а іт пускаємо в расход.. тому притримайте ваші бажання при собі, я б хотіла б щоб розумні повернулись сюди..

Але сім´я Vitalinki GL хай лишається там)))

я Вам зараз поясню: автор жила в центрі україни в невеликому місті/селі, де заробляла в кращі часи максимум 10 000 грн/міс (може й менше), можливо тримала город. Сталась війна, автор поїхала в Німеччину на адреналіні до сестри, оформила виплати у розмірі близько 700-800 євро на двох з дитиною + фудбанки, ходила собі на курси, дитина в школу (школи там класні, дітей не заставляють робити домашку). Для українців було багато що безкоштовно, екскурсії, басейни, транспорт. Зараз ситуація трохи інша, потрібно йти на низькооплачувану роботу, цехи, склади, прибирання... І заробітку буде дуже впритул вистачати на життя + не буде вільного часу для прогулянок.

я тримаю свої бажання при собі, чесно). але читати деякі дописи тут - справді дикість для мене. я навіть не знаю, до чого зараз апелювати - до совісті, до виховання, до почуття обов´язку чи просто людськоъ порядності. просто вголос роздуми.

я ніколи не жила чужим розумом і не збираюся научати інших. описала свої почуття і думки, які з´явилися від читання...

Мене також бісять хитрожопі, які виїхали по різним причинам і.чесно і ні.. але ви розумієте війна це саме несправедливе що могло трапитися, а Україна і сама не взірець справедливості а під час війни так взагалі, несправедливість несправедливістю поганяє..тим не менше, людський ресурс це найбільша цінність і я б хотіла щоб розумні, але які просто не хочуть воювати, тому виїхали, повернулись

Вакансии есть, но попробуйте устройтесь. Вот джобцентр на бератора очень реально, а маркетолог хаха три раза. Тогда чего рыпаетесь, раз так уверенны. Ищите работу. Не найдете, тогда поедете домой. Вы уже все равно отношения потеряли-2 года врознь. С центральной Украины вообще не понятно зачем выезжали.

Взагалі відносинами все ок з обох сторін, і саме небажання це втратити це єдине що тягне мене додому. Як я вже писала, виїзд був на початку війни, там взагалі нічого не було зрозуміло як все буде

Вам нужно делать выбор, учитывая, сколько времени вы прожили. Особенно это касается детей - они намного быстрее интегрируются в новое общество. Это у взрослых дома остались друзья, могилы предков, любимые места, привычки, которые в европейском обществе будут восприняты не так. А у детей все проще. И, если вы еще немного побудете в Европе, то возвращение для него будет стрессом. Думайте сами, но решение должно быть принято как можно скорее.

Я бы на вашем месте пыталась вытащить мужа..в Украине будет не спокойно
(муж моей подруги работает в СБУ) инфа оттуда,поэтому вывозит семью подальше от Киева
Мои выехавшие подруги делали свидетельство о рождении детей в Германии,и так мужья и выехали

як? на спині через Тису?

Это вряд ли. Я со своим мужем прошла и прохожу такие трудности, при которых 90% жён бросают своих мужей.

У мене також знайомий в СБУ, і говорить гірше і важче ніж в 2022 не буде.. другий момент розкажіть, а що давало вашим знайомим свідоцтво про народження дітей в Германії?

Етадругоє. Винєпанємаєтє.

Енурези-неврози чомусь у тих, хто виїхав з Івано-Франківвська 24лютого, саме вони люблять це писати, фортеця Франківськ

В этом же и дело, нет нормальной работы без идеального немецкого! Поэтому вы не работаете, и поверьте то вы еще не искали работу, и потом посчитаете, что сидеть на пособии выгоднее, чем ходить пахать 8 часов и иметь те же деньги .. поэтому вы ходите и ходите на курсы.

І я зробила так, ще не знаю, чи правильно, коли повернулася з дітьми додому.

Скільки Вам років і як зі здоров´ям? Була в Польщі, роботу не знайшла, хворіла, і добре, що мала деякі ліки з дому, щось змогла там купити(при гемороїдальній кровотечі). Тепер боюся їхати.

Якщо б боялись втратити, то вже давно були б вдома.

Автор, така сама болюча тема і в мене...я з молодшою дитиною з початку війни за кордоном, але ми з окупації. В Україні, а саме в Запоріжжі, дорослий син та чоловік. Чоловік не хоче чути розмов про виїзд за гроші за кордон, це його чітка позиція, що він не буде бігти під юбку. Син підтримує батька і каже, що одного його не залишить. За 2 роки бачилися декілька разів, ми зустрічалися у Львові. Сім´я ще є , але і я розумію, ну наскільки його ще вистачить? Везти молодшу дитину в Запоріжжя теж така собі ідея, з урахуванням того, що в неї тільки від сирен паніка. В більш безпечний регіон України немає нам сенсу їхати, чоловік всеодно буде не з нами, бо прив´язаний службою до Запоріжжя.Боюсь залишитися у розбитого корита на старість, без дому, без родини...

Автор, при чем здесь ярмарки? Вам хоть на одну вакансию пришел положительный ответ? Люди сотнями заявки отправляют, вы реально в розовых очках. Вы сначала устройтесь хоть куда-то, а потом рассказывайте. Какой офис с вашим немецким?😵‍💫

К чему это? Мой муж полноценно служит. А вот то, что по окончанию контракта никто никого не отпускает - факт. Или это тоже нужно было заранее предугадать?