Буду повертатися з Німеччини в Україну, але досі вагаюся. Підтримайте)

Якраз з поверненням найбільше проблем, тому що табір вже не приймає, а житло найти тяжко на старому місці, а на нове не можна, так як прив´язка до землі вже є

Да, поделитесь, чтоб все лазейки позакрывали)))

То що за місто в Україні?

Верил, небось, что оружие дадут...

Автор, Ви релаьно молодець. що до С1 досить швидко. Але розумію Ваші сумніви. Ми повернулися з Берліна через 3 міс. Мені щойно підтвердили курси безкоштовно, хоча я вже працювала, теж мали житло окреме і діти в школі. Але вивозити чоловіка обманами і підкупом ми не готові, жити нарізно теж.. + діти старші. тому стояло запитання таки отримання атестату за 9 клас. Ми повернулися. не жалію. Теж невеличке містеяко, де ще і був приліт, поруч окупація, над нами літає регулярно, але збивають не над житловою зоню, нам норм. Донька вчить таки ще другу іноземну (звісно, в Украхні німецька вчиться гірше. 2,5 міс. німецькох школи дали більше, ніж рік німецько в укрю школі), повернетьс ядо цього влітку. Дитина таки думає нал навчанням за корлоном згодом, зрозуміла, що їй ок. Ми з чоловіком упевнилися, що ні. ми таки не покинемо Україну. Ну. цінно мати розуміння хоч для себе.
Власне виїздили, бо вивезли доньку-підліка від росіян за менш як 10 км від дому, то була просто безвихідь. Але це наша ситуація, свою зважте, знаю, що багато хто лишився. З Дніпра, Одеси, Києва і навіть Чернівців досі там ті, з ким познайомилися, віддавши дітей у школу

Чому ви так думаєте? У мене взагалі знань німецької було нуль, мене взяли на роботу в офіс. так. це був початок повномасштабної, німці прагнули допомогти біженцм, тому їх влаштовувало, що я знаю англійську. Білше того, при відʼїзді пропонували таки лишитися на часткову зайнятість дистанційно у них же.
Знаю, що в тому бюро працювали на той момент дистанційно іноземці також на різних посадах.

Не всі жінки готові продовжувтаи стосунки з тими, хто готовий тікати неправдами. Уявіть, так буває, принципи в людей різні

Немцы и знающие язык да, но не человек без немецкого/со слабым немецким. Какая дистанционная работа без языка?))

яя не німкеня, німецької не знаю. пишу ж - мені пропонували. Більше того, я працювала. Офіційно - перекладачем, реально - переклад на українську навчальних курсів + допомога зі зйомками навчальних відео.
Іноземці, що працюють в бюро дистанційно - це і дизи, і перекладачі (там і на польську, і на іспанську ті курси перекладають), й ІТвці, що код пишуть...
ЧАстково ті іноземці знають німецьку, але не так, щоб вау, частина проджектів непогано знають англійську, тому взаємодія з ними

Ваш пост 10.. Знал бы где упадёшь, соломку бы постелил. Слышали? Це до чого??
Взагалі я не розумію чому ви возмущаєтесь що ваш чоловік, який підписав контракт на службу охороняє кордони? Дякуйте Богу що це не Часів Яр

Ну это ситуативная работа была у вас с беженцами, понятно. Вы же не в Сименсе и не в Ауди работали

Еще не привьікли к гениальности советчиц?

Робота не з біженцями, це бюро, що працює понад 10 років. У мене навіть безстроковий контракт був. Просто від дистанційної я відмовилася. В офісі працюють переважно німці. Лише одна дівчинка була арабка, один емігрант з раші ще 90-з єврей і один ’російський німець’, але він емігрував до Німеччини ще дитиною, тобто навіть не стає російською. 30+ співробітників місцеві. Парочка німців й іноземців - дистанційно

Чтобы работать переводчиком нужен вообще диплом филолога)) а не курсы telc))

Мужья выехали при ’ наличии’ третьего ребёнка, рожденного якобы уже в Германии

Це було до фрази як я могла відпустити його. Я що, знала, що війна почнеться? Чи він знав? Щодо кордону, я писала це на коментар про те, що він в тилу сидить. Ні, не в тилу. Не на передку, так, але і не в тилу.
А возмущаюсь я через те, що після трьох років, по завершенню контракту, його ніхто нікуди не відпустить.
А ще мені неприємно виправдовуватися тут перед вами, бо багато на себе берете засуджуючи мене. Ідіть повз вже, ви ніхто для мене і звати вас ніяк. Я і так занадто багато уваги вам приділила.

Це як, народили дітей від німців і написали чоловіка батьком?)

Я не боюся, що він когось знайде, якщо ви це маєте на увазі. Я розумію що нам обом це дуже важко проживати порознь. Потерпіти ми були готові, але ситуація затягується.

Дві знайомі повернулися, через півроку бігли назад в Німеччину. Тільки тепер умови дуже погані - в гуртожитку, школа погана.

Так, знаходила, дійшла до стадії підписання контракту навіть без курсів на початку, суто англійська, бо тут в офісах половина іноземців. Але тоді прийшло запрошення на курси, я обрала мову. У вас уявлення ніби в Німеччині одні німці працюють)))) повно таких хто ще гірше ніж я говорить. Навіть якщо с1 у мене буде лише на бумажці, це все одно впевнений б2, цього достатньо. Ніхто там не штовхає філологічні розмови під час роботи.

Мені теж пропонували роботу в офісі. Але мій англійський був низький тому не взяли. Німецький не давався..

Ні, я про інше. Не можливо підтримувати повноцінні відносини 2роки на відстані. Ви як пройде ейфорія по приїзду почнете знову притиратися, як і не жили разом, бо у вас окремий бит вже 2 роки. Ох повірте, скільки сімей потім розійшлася, саме після возз´єднання. І так, я не уявляю, що то за відносини такі важливі для вас, якщо ви 2 роки окремо. Я теж виїхала, але з Харкова. І не з початку, а через півроку, коли сусіда вбило ракетою. І то, через півроку сказала мужу, що або я вертаюся, або він до мене шукає спосіб виїхати. Бо якщо любиш, то просто неможливо жити так так довго.

Потому что на волне альтруизма вас взяли, сейчас совсем другая ситуация. Он автор тоже добавит имиджа украинцам. Выучили ее за счёт государства до С1, платили квартиру , страховку 2 года, а как теперь на работу идти, так она свалить собралась.

І? Я повинна тепер 10 років відпрацювати у них?))) Я вирішувала проблеми поступово, була можливість зачепитися тут всією сімʼєю, я скористалася нею. Не виходить - шукаю далі вихід. Ті гроші, які я тут отримувала, тут я і використовувала, з них знову пішли податки у державу і зп працівникам, економіка не постраждала не переживайте😅

У нас за счастье 10, это когда работы много, а так 8, суббота пожеланию 6

То есть наши защитники рабы по вашему?

Той, кого насильно утримують в країні - раб

А в какой момент стало стыдно быть живым?
И когда нормой стало отсутствие мужа рядом?

Я кажу про дітей, які живуть вже 3-й рік в Києві, це раз. А два: у всіх різна психіка. Хтось витримує постійні обстріли у Харкові, а в когось неврози у Івано-Франківську від сирен. І третє: всі мами і діти в Україні мають право виїхати закордон і там отримати гуманітарну допомогу та якісь виплати.

Ну как чего,нахаляву почему не пожить?А сейчас дилемма,на работу всех просят,вот у автора и встал вопрос,как сделать так,чтоб не работать и дальше.