Да будет так• 21 апреля 2024
Як звикнути до втрат людей?
Не можу звикнути до втрат людей з оточення, які колись були поруч чи ще найгірше - це рідних чи близьких. Говорять що час лікує, але до ср@ки це, як і опрацювання з психологами. Не допомогає.
Тільки ще більше з´являється людей, яких не побачиш, не почуєш, не подзвониш їм. Дивишся на минулі листування, фото чи спогади і розумієш, що цього більше не буде. Хтось каже, що треба радіти, що це взагалі було, але як?! Розумію що і я колись буду чиїмось спогадом, що де народження, то там і смерть, але думки все одно рвуть душу.
Тільки ще більше з´являється людей, яких не побачиш, не почуєш, не подзвониш їм. Дивишся на минулі листування, фото чи спогади і розумієш, що цього більше не буде. Хтось каже, що треба радіти, що це взагалі було, але як?! Розумію що і я колись буду чиїмось спогадом, що де народження, то там і смерть, але думки все одно рвуть душу.
6
6
32
0
Не накручиваете себя мыслями, что вот это последнее фото с этим человеком, этого уже не будет и тд. Тогда легче. На смотреть и не вспоминать. Со временем должно попустить.
7
1
Сприйняття смерті людини, яка прожила свій вік і смерть ( загибелі,) молодих на війні, від хвороби і т.д. це різні речі.
Ви яку смерть не можете ’ прийняти’?
Ви яку смерть не можете ’ прийняти’?
4
4
В принципі всі. Незалежно від причини, молода чи стара людина.
Кожна нова звістка про втрату зшибає з ніг.
Кожна нова звістка про втрату зшибає з ніг.
4
Якщо ходили до психолога, то вам повинні були допомогти у сприйнятті саме які втрати бувають, чому і , враховуючи ваші індивідуальні особливості характеру, навчити реагувати і справлятися із ситуаціями.
1
4
К сожалению так и есть, думаю это нормально и в данном случае вы жалеете себя, что остались без тех кто ушел. Нужно увелививать круг знакомств, связей, находить новые объекты привязанности.
4
1
1
Можливо і жалію. Але з´являються нові люди, нові знайомства та інше. Спогади про тих хто був дорогий теж не зникають.
2
Ніяк. Бо це ненормально, а до ненормальності звикати неможна. Свою біль треба трансформувати на якусь активність. І брехня, що час лікує. Це все одно що вважати, що з часом відростає ампутована нога. Просто вчишся жити і функціонувати без ноги.
6
А якщо це тягнеться кілька років. Говорять що це ненормально 
Додаються нові і це як сніжний ком йде.
Додаються нові і це як сніжний ком йде.
1
Ответ дляДа будет так
А якщо це тягнеться кілька років. Говорять що це ненормально
Додаються нові і це як сніжний ком йде.
Додаються нові і це як сніжний ком йде.
Значить, попередні не відстраждані як слід, шрами не сформувалися. Я адепт КПТ, там це називається циклами, тобто певні реакції звикли ходити по колу, бо людині здається чи здавалося в певний момент, що так легше, але при тому ти будеш постійно повертатися на те саме місце. Або книжок обчитатися або пропрацювати зі спеціалістом. Я за спеціаліста, бо запит дуже конкретний.
1
Не знаю, як до такого можна звикнути.....
Треба навчитись відпускати цих людей.
Це теж важко, але треба так зробити
Треба навчитись відпускати цих людей.
Це теж важко, але треба так зробити
3
У меня не получается «отстрадать». Когда не думаю и не гружусь, мне легче. Когда начинаю поднимать воспоминания - плачу. Прошло 8 мес., помогает только абстрагироваться. Если о страдать - то я уйду в глубокую депрессию.
1
1
1
Ответ дляДа будет так
А якщо це тягнеться кілька років. Говорять що це ненормально
Додаються нові і це як сніжний ком йде.
Додаються нові і це як сніжний ком йде.
кто говорит??? я за мамой и пять прошло, как накатит- жесть просто. кто говорит? я таких не знаю. или знакомые, которым абы ляпнуть, и они так считают?
1
почему вы решили, что знакомые однозначно правы, а вы в своем горе неправы?
тему можно развить, но не буду сыпать соль. удивительно мне это. много читала про людей, что переживают потери. даже есть отдельная группа для вдов, туда принимают после опроса, я там не была- но люди пишут, что только прежившие горе могут понять таких же людей. остальные какие-то там ’знакомые’.. автор! в сад таких людей, вам нужно как- то выжить, а они вас утюжат своими догмами.. ну как- то так
тему можно развить, но не буду сыпать соль. удивительно мне это. много читала про людей, что переживают потери. даже есть отдельная группа для вдов, туда принимают после опроса, я там не была- но люди пишут, что только прежившие горе могут понять таких же людей. остальные какие-то там ’знакомые’.. автор! в сад таких людей, вам нужно как- то выжить, а они вас утюжат своими догмами.. ну как- то так
1
Не знаю. Тільки і чую що ’’варитися’’ довго в горі та скорботі не можна. Це психологічні відхилення і як завжди - життя продовжується.
Я згодна, що продовжується, але я не можу викинути з пам´яті що було. До того я дуже швидко звикаю та прив´язуюсь до людей, якщо у нас є щось спільне і відношення стають дуже близькими.
Я згодна, що продовжується, але я не можу викинути з пам´яті що було. До того я дуже швидко звикаю та прив´язуюсь до людей, якщо у нас є щось спільне і відношення стають дуже близькими.
1
Якщо я зрозумію, як це зробити, автор - напишу вам. Поки що не виходить. Але з конкретною рідною людиною, яка загинула. Коли відволікаюсь - ніби норм. Але щодня згадую - і все, повна *опа, сльози і відчуття марності всього, що відбувається навколо. Важко. Проходжу КПТ+пігулки(((
1
Дякую вам і сил побільше
Мабуть я ніколи не зможу змиритися. Просто треба прийняти це факт. Ось і все(
Мабуть я ніколи не зможу змиритися. Просто треба прийняти це факт. Ось і все(
Ответ дляДа будет так
Дякую вам і сил побільше
Мабуть я ніколи не зможу змиритися. Просто треба прийняти це факт. Ось і все(
Мабуть я ніколи не зможу змиритися. Просто треба прийняти це факт. Ось і все(
Я теж доходжу такого висновку. З часом просто навчуся жити з цією діркою - ось і все примирення. Ніхто і ніколи їх не замінить. Ніхто і ніколи не займе їхнього місця. Але, блін, все ж таки дійсно круто те, що вони були. Навіть зважаючи на розуміння, що їх нема... І вже ніколи не буде.
1
Ніяк.
Навіть через 10 років не стає легше.
Нічого час не лікує.
Обніміть тих,хто поряд.Тих,які в Вас ще є.
Співчуваю
Навіть через 10 років не стає легше.
Нічого час не лікує.
Обніміть тих,хто поряд.Тих,які в Вас ще є.
Співчуваю
1
Моліться перд сном.
Сон тільки їх повертає.
Будете хоч трошки з тими,кого втратили.
Я фото за собою в сумці певне півроку носила.
Не могла прийняти.
Сиділа собі,фотку гладила
Сон тільки їх повертає.
Будете хоч трошки з тими,кого втратили.
Я фото за собою в сумці певне півроку носила.
Не могла прийняти.
Сиділа собі,фотку гладила
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу