Відносини з військовим

Ні звичайно. Я й коли заміж виходила вибирала собі чоловіка без досвіду армії і дочку так вчу. Звісно там є гарні і порядні, але попасти на такого то велике везіння. Нащо нам ці ризики.

Який би не був військовий - що вчився, чи мобілізований, без різниці якого направлення спеціалізація чи частина - це часті розлуки, а ще можуть і переїзди, якісь навчання чи відрядження. Саме через це не хотіла б, в першу чергу.

Як людина, яка виросла з батьком військовим, яка служила свого часу - я категорично була проти чоловіка-військового, але.... Війна внесла свої корективи.... Зараз на межі розлучення

А чого розлучаєтесь?

Ні, ні це враз, ні колись , ні потім , взагалі таку категорію чоловіків не розглядаю

Я ни как не могу понять вот этого разгона про военных. Зачем он ?
Военные это кто ? Это наши мужчины, которым сейчас пришлось стать военными. Из не завезли как вид с Марса
Кто был мудаком, тот им и остался, только теперь в форме. А кто был нормальный, тот и остался им.
Просто не заказывайте отношения с мудаками - вот и всё.

Категорически нет, наоборот все вокруг разводятся. Подруги Муж в отпуске во сне ее душил, у второй оказалась страшная болезнь выяснилась от него….. огромный подвиг от них, но как в семье - то точно б нет

Какие претензии могут быть к человеку, формулирующему свой вопрос именно так, как написано?)

Тому що після року в окопах це зовсім інша людина. Почав пити, зараз служить в нашій області, постійні наряди, відрядження. Постійно комусь на щось скидається. Грошей практично немає. Коли приїжджає на день-два - п´є і ніякої допомоги. До психологів, наркологів звертатися не хоче. Я рік на заспокійливих сиділа, чекала його, тягнула все сама... Я втомилася

’Може бути’ - це ключове.
Я не один рік провела у компанії військових, дружин/мам/сестер військових, тому для мене будь-який чоловік НЕ військовий вже буде кращим😂

Не сперечаюсь, що є дійсно чудові чоловіки військові, адже винятки бувають у всьому.

Проте пишу лише за свій досвід - краще буду одна, але тільки не з тим, хто воював. Суто моя думка, при всій повазі до наших захисників.

До мене військовий недавно підкотив. Куражив красиво. Ще й на 6 років молодший. Але погуляли (без близьких стосунків) і я сказала, що все, я не готова.
Потім виявилось, що у нього є на 10 років молодша дружина і маленький 5 річний син.
Зовні хлопець просто Аполон з гарними манерами. А на ділі виявилось, що ще тей перевертень. Хоча, як військовий він досить ефективний. Був в гарячих точках і отримав декілька поранень.

Тримайтеся🫂

Ні, маю друга військового
Достатньо
Ці історії ..

Не погоджуюсь.
Знаю багато чоловіків, які були нормальні, як Ви кажете, але війна - це війна. Скалічена психіка, зачерствіле серце, жорстокість, яку важко іноді стримати, та багато інших ’бонусів’, які отримують чоловіки на фронті і не завжди є сили з тим боротися, навіть у самих нормальних.

Не заводила б зараз.
Але в мене чоловік військовий) і,бляха, вже втретє я чекаю його з армії: срочка, ато, повномасштабна. Це останній раз. Якщо буде ще якийсь заход, то я розлучусь.

А в чому різниця: з військовим чи цивільним? Якщо є кохання, взаєморозуміння, обопільна підтримка, то до сраки, носить він форму чи ні.
П.С. дружина добровольця, який з перших днів повномасштабного вторгнення на війні.

Они там меняются очень сильно

Претензий нет.
Есть совет - не связываться с мудаками, не зависимо от их профессии или рода занятий.

Зараз всі змінюються. І цивільні, і військові. Пів країни вже лікується від неврозів. Іншу половину це чекає пізніше. І може, певний невисокий процент якось проскочить. Це гірка реальність, на жаль. Ми всі, хто лишився тут, так чи інакше люди війни.

Совершенно верно.
Большая часть женщин стали истеричками или бухают.

Угу.
Я з родини військових в 3-х покоління по обом лініям.
Виходила заміж за чесного білоквитковика, пацифіста і інтелігента. Ну не повне дитя квитів, звісно, але спортом не займався, в дитинстві не бився.
14-15
22- до перемоги

То я вам з досвіду скажу, що треба не просто обирати далеку людину від армії, а головне переконатися, що він сам по собі боягуз. Оце головне.

Не тільки жінки.

Не зовсім зрозуміла про боягуза, це ви про тих хто зараз переховується? А ´я про те, що для мене це було табу, як наприклад зеки чи наркомани . І я не порівнюю зараз, а наводжу приклад, що є якісь неприйнятні речі. Армія (ще довоєнна) багатьох зламала і потрапити на людину зі здоровою психікою, то везіння завжди було.
А чоловіку сказала роби що зоч, але якщо тебе заберуть, я дітей і за кордон і навіть не шукай, нічого вже не буде. Дітям не треба то все бачити і переживати.

Я про те, що якщо ви вчите дитину не напоротися на військового, то вчить обирати боягуза.
Тому що нормальний чоловік, він і з білим квитком піде захищати свою родину, якщо війна.
А вам для щастя потрібен зять, який не піде воювати ні за що. Вірно?
То вчить обирати боягуза, який скоріше свою жінку воювати випхає, ніж сам піде.

Я за себе скажу, що навіть не дивлюся як на чоловіків, на тих, хто зараз в цивільному. А вам ухилянти милі )

Прекрасно, що ми всі різні :)

Так мені милий той чоловік, який обирає сім´ю, а не кровопролиття. Так з вбивцею жити не буду ні за яких обставин. А ви якщо вже хвалитесь своїм героєм, то хоч не пишіть про 3 покоління військових, бо зразу стає ясно, що вашого не боягуза прилаштували в тепле місце, ще напевно на обід додому бігає солдат, бо якщо на третьому році війни він ще живий, то явно не на 0.
Не підміняйте поняття, бо родину яка завжди може виїхать захищати не треба, то кого він там буде захищати? Тцкашників і інших тилових силовиків?

Нет, каким бы он распрекрасным не был с виду.

Позже немного поймёте кто это и о чем многие пишут, понимая уже что дальше.
Люди с глубокими психическими травмами, возможно и физическими. Люди, которые убивали других людей (обстоятельства не важны абсолютно). Потому что невозможно пойти на войну и вернуться прежним

))))
Мій батько - той самий пострадянський військовий.
З 2013 року з ним стосунки порвала. Він переїхав до Криму в 2015. Після цього він остаточно помер для мене.

А чоловік в ато воював на Бутівці. В 22-му отримав поранення біля мосту через Ірпінь. Потім рік з гаком Вугледару, зараз запорізький напрямок (уточнювати не буду тут).

Я вам, що, дорікаю вашою тягою до боягузів?) Що ви чесно визнати не можете цього? Хтось любить товстих, хтось тонких, хтось солідних, хтось розбишак. Ухилянтів теж люблять. То визнайте просто, що вам боягузи до душі відкрито)
А то ’жопа єсть, а слова нєт’. Бо хочеться, щоб вашого ухилянта називали не ухилянтом, а якось красіво і необідно)
Маркетингова брехня виходить, типу писати на платтях розміру XXXL просто L. Щоб дуже товсту тьотю біркою не образити. Типу її не дупа ображає, а те, що інші бачать, що вона розміром з ларьок ) А з бірочкою L тьотя-танчик буде щасливішою.

Так і у вас. Бірку необідну хочете.

Ну разумеется, кэп. Об этом же и стебусь)). Совет пригодится автору и тем, кто считает, что служебная деятельность - черта характера

Повторюсь, вы поймёте о чем речь по возвращению. Есть исключения, конечно, но это больше касается тех, кто сидит в тылу и в ус не дует