Вірите в порчу?

В мене було ’стєчєніє обстоятєльств’, як каже моя свекруха. Ніколи про таке не заморочувалась і впринципі і зараз вважаю нереальним. Але)))
Гостювала в мене свекруха, і от чую, вона в мами то якийсь кусочок хутра просить, то питає, чи не потрібне мені оте срібне колєчко, стареньке. Я і уваги не звернула. З чоловіком ми душа в душу жили, дитинка народилась нещодавно, ми раділи техенько, та і все. І от поїхала свекруха, а в нас сварки на рівному місті, буває сварюсь і потім дивуюсь, чого я прискіпалась, або він мене якось достане, а потім дивиться, як ненормальний, хватає за руки і вибачається. Не смійтеся, ми адекватні, неп´ющі))) Коли почала наше ліжко перестилати, а по куткам під підматрасником на матрасі з одного боку шпилькою хутро клапоть пристегнуте, з іншого, моя каблучка срібна, потім якась мотузка, і вже не пам´ятаю, що в четвертому. Носовик наче чоловіка. Я зрозуміла хто це)))) Звоню свекрусі:’ Що то ви мені начіпляли?’)))) Думала, що вона зглузду з´їхала. Мовчить, а потім:’ ето на багатство’. Ну вирішила їй підіграти, типу вона чаклунка. Кажу, щось вже діло до розлучення йде. Вона радісно так:’ та то стічєніє обстоятєльств, з тобою хіба можна нормально жити’)))) Думаю:’ ах ти ж собака, ну погодь’. Знов кажу:’ та справа у тому, що чоловік хворіє, не їсть схуд за неділю на 6 кіло, синці під очіма. Свекруха:’ с какой сторони Сашенька спит?’ Я їй навпаки кажу свою сторону. І тут вона як заголосить:’ Боже, что я надєлала, сина убіла’)))) . Але сварки , як я то все викинула прошли))))) Чоловік в шоці був, короче, він перелякався що мати тронулась))