А ви робите батькам дорогі подарунки?

На такие подарки у меня денег нет. Но я вывезла их из оккупации и снимаю им отдельную квартиру возле леса.
Им по 80 лет.

Звісно, що за таких умов у вас не лишається на подарунки. Ви молодець, без всяких сумнівів

Хотілося б але нажаль не маю таких коштів.
Зараз коли всі інші діти роз´їхались то моя допомога це догляд та утримання батьків. Так розумію що мало можу дати фінансово але намагаюся компенсувати увагою і допомогою.

Це мабуть не подорожі, але тепер це буде на постійній основі. Оплачую дорогу батькам до себе в гості, у Європу з Києву.
Та щомісяця якісь кошти надсилаю, а також подарунки до свят.

Разом з братом дарували путівку в санаторії, даруємо техніку (плюс, що нас двоє, простіше робити коштовні подарунки). А взагалі я мрію тату подарувати авто, у нього старенька Лада, яка ледь дихає. Теж планували разом з братом скинутися, але потім почалася війна, брат з родиною виїхав, я сама теж не потягну. Але я дуже люблю батьків і намагаюся регулярно їх балувати чимось таким, що самі вони собі не придбають.

Це теж дорогого коштує 🧡 не все вимірюється грошами

Внимание и помощь это не менее важно. ❤️

Я теж думаю, що краще разом, в такому випадку можна й частіше це робити. Як мама, я думаю, що приємно отримувати подарунки від дітей, але своїх, звісно, що змушувати не буду.

У меня мама одна и у неё проблемы со здоровьем, 56 лет. Помогаем материально + покупаем нужную технику: пылесос, соковыжималку новую. Но это скорее не подарки, а необходимые вещи для неё.

до войны дети дарили, сейчас не те доходы да и неуместно...

Дуже потрібно використовувати час, поки він в нас є. Це класно, що маєте змогу бути поруч

Нет не делаю дорогих подарков.

я бы хотела подарить маме путевку куда-то, но сама она не поедет, а у меня нет возможности ехать с ней.
а так - да, покупаю ей какие-то вещи, одежду, технику, косметику. иногда покупаю что-то типа себе, а потом ей отдаю, хотя заранее уже решила, что это для нее. она просто очень не любит, когда я трачу на нее деньги. плюс плачу за нее коммунальные и аренду жилья.

Конечно, технику часто дарю.

Так допомагаю на різні крупні покупки і просто можу гроші дати. В минулому році оплатила відпочинок в Україні

Даю деньги на нужды по двору и огороду.На забор,на ремонт дома,на оранку и т.д.Покупаю таблетки.

Нет, не делали и не делаем. Но и моей маме и родителям мужа приобрели по хорошей квартире, когда они выехали из оккупации.

Конечно, технику стабильно обновляю , путешествия дарила до войны, сейчас мама никуда не хочет. А так все по нуждам и мелочи- косметика, духи,гаджеты. И просто так заказываю ей цветы или тортики . Все оплачиваем 50/50 с сестрой, а то как то я только о себе

Не дарую щось дуже дороге, бо у батьків дуже хороший дохід як для працюючих пенсіонерів. Але на свята завжди дарую щось хороше - типу парфумів, посуду. Як приїзджаю в гості, то теж не с пустими руками. Купую мамі європейські продукти, цукерки.

Пока мама была моложе и у неё были силы, дарила поездки . Сейчас уже возраст и здоровье подводит. Дарю гаджеты, разную технику на кухню, в ванную и тд.

Коли я їм щось дарую на 2000, то вони мені потім вертають 4000, і так все життя🥲

Хотела бы подарить им поездку, но моей зп не хватает( А при возможности - конечно. Маме телефон бы новый, папе здоровья подлечить.

Як би були кошти, то звісно б робила такі подарунки. Але зараз максимум, що можу - висилати 2000грн ((

До війни була можливість - дарувала путівки в санаторій, у мами проблеми з колінними суглобами.
Коли мама була молодшою, то подорожували.
А так - техніка, одяг, косметика, ліки - іноді я купую, іноді даю кошти. Оплата комуналки.
Зараз можливостей менше, на жаль:(
Маму шкода, адже працювала до 70 років, але пенсія маленька. Тож якось розмальовую її життя яскравішими фарбами:)

роблю, але батьки знаючи мої фінансові можливості не сідають при цьому на шию.
з великих подарунків - татові класний великий телескоп, всякі штуки до нього. коштують чимало.
холодильник, пралка.
або якусь певну суму на необхідні покупки (заміна газової колонки і тп).
спільні подорожі теж були
завжди кажу шо якщо треба то хай скажуть, але завжди відповідають «в нас все є, хотілося б справлятися самотужки»

Могла бы, но не хочу. Не оценят и только расстроюсь.

Полностью обеспечиваю маму, ей 54, мне 28.
Мы всегда очень бедно жили и для меня было стимулом - зарабатывать больше, чтобы обеспечить себе и маме достойную жизнь.
Когда была маленькой, видела как мама устает на работе, плачет постоянно от безысходности, питается одними макаронами и картошкой Я плакала из-за обиды, почему моя мамочка не достойна другой жизни((
Сейчас она ездит заграницу отдыхать, раз в сезон в новую страну, вместе увидели Карпаты, сделала ремонт у нее дома, купила квартиру, которую записала на нее, чтобы сдавала ее и был пассивный доход, если вдруг со мной что-то случится.
У меня своеобразная забота о тех, кого люблю: есть 3 котика с улицы, боюсь, что они будут голодать, если вдруг останутся без меня, мама их не прокормит. Я открыла депозит и собираю деньги на их сытую жизнь без моего участия...просто на всякий случай, мало ли, в такое страшное время живем, что каждый день может стать последним