Ситуация которая вас очень сильно обидела?

Выборы президента в 2014.

Бабушка сожителя назвала меня любовницей нищенкой. Было очень обидно.

Развод

Мама брала у меня деньги на жизнь и при этом говорила что я дурочка, что вечно её напрягаю. Ленилась даже субсидию оформить или стать в центр занятости. А зачем? Там напрягаться надо, а дочка так денег даст

Никакая, зрелый и уверенный в себе человек не обижулька

Вам уже лет 80 ? Все видели и можете утверждать, что ничего не обидит в жизни ?)

Попросила маму взяти куму на роботу. Вона взяла. А та з часом почала колотнечу в колективі проти мене та моєї мами. Все обернулося не так як вона хотіла. Зараз мені вже не образливо, тепер зовсім інші почуття.

То есть чем вы старше становитесь, тем больше обид?
Не мой формат

Автор, а зачем вам чужие обиды?
Что вы с ними делать будете?

Мда, логика не ваш конек.
То есть, только прожив жизнь можно , оглянувшись назад, сделать выводы были ли обиды в ней.

Ну и сделали вы выводы о ваших обидах, и что дальше? Чем вам это помогло?

Что-то у вас все перемешалась. Вопрос автора был о наличии обид в течении жизни. При чем тут что помогло?

Меня интересует ваш опыт, вы же пишете, что я не могу судить об обидах, не прожив жизнь, напишите о себе:)

Колись не могла пробачити батьку, що він в 2013-2014 співпрацював з окупантами в Криму і досі співпрацює. Не могла пробачити матері, що вона любить совок і російську пропаганду. Не могла вибачити сестрі, що вона два рази була заміжня за орками, один з яких вбивав людей в Новій Каховці, а тепер поїхала на пмж в кацапстан. Але з цим було настільки важко жити, шо я просто обрубила всі кінці. Тепер не боляче. Ну майже.

Ха, мадам, вы забываетесь. Изливать душу кому-попало не мое кредо. Ищите себе подобных

Колись я готувалася до хрестин дітей (3 місяці і 2 роки) і попросила своїх батьків приїхати напередодні і допомогти приглянути за дітьми, поки я готуюсь до завтра. В мого чоловіка виявилися проблеми зі здоров´ям, він бігав по лікарях, по процедурах і не міг мені допомогти. І вже не було можливості переносити ті хрестини, і грошей зайвих не було, щоб організувати свято не вдома.
Батько був у літній відпустці, мама вже на пенсії.
Але зранку мама подзвонила, сказала, що пізніше будуть. А після 15 взагалі написали, що не зможуть. Виявилося, що батька попросили вийти на роботу, щоб щось терміново допомогти, він не став відмовлятися. Мамі самій складно показалося їхати. А потім вже всі втомлені були.
Тоді перший раз чітко зрозуміла, що розраховувати треба тільки на себе. Але було дуже образливо, що в пріоритеті у батька оказалась допомога на роботі в свою відпустку, а не єдиноразова допомога мені (хоча я батьків до цього ніякими допомогами з онуками взагалі не грузила).
Враховуючи те, що мене до 12 років виховувала бабуся, я думала колись, що і мої батьки із внуками будуть допомагати, але ні.
Але ці всі образи вже давно пройшли.

Нет, женщина, это вы начали мне писать зачем-то и потом не получилось изящно съехать

Так а че вы не нашли себе подобных а прицепились к этой даме?😅

Тяжелый случай, ,, не обижулька,,😂
Если нужно объяснять, значит не нужно ( тем более элементарные вещи).

Вот и нашлась пара единомышленниц .Значит тема была создана не даром

А, я поняла) больше не отвлекаю вас😅

Женщина, я писала свое мнение безотносительно вас:)
Вы пришли, отчаянно что-то доказывая, я только не пойму что))))
Обижаетесь по жизни - ваше дело, напишите автору о своем опыте, она просила

Когда серьезно заболел муж, почти все друзья отморозились. Нам не нужна была материальная помощь, справлялись сами. Не было элементарной моральной поддержки. Было больно и обидно. Сейчас уже нет мужа, нет обид и друзей нет.

Як я вас розумію.

Когда свекровь надо было отвезти к врачу , а она стеснялась сказать сыну ( моему мужу), а я знала и пыталась разрулить ситуацию, а он морозился.
Она все же сказала ненавязчиво, а он все равно отморозился именно когда надо было везти , ушел из дома типа занят, больше она из себя не выдавила

Я ему потом высказывала, а он сказал его ни о чем не просили и в разборках она также сказала что ничего не просила ( выгородив своего сына)
Я тогда долго не могла отойти.
Поняла что у них своеобразные отношения и больше не лезла.
Когда то отвозил когда то нет. То был первый раз и такая фигня.

Поведінка людей яким довіряла, допомагала і фінансами в тому числі. Коли допомога знадобилась мені, нікого окрім чоловіка не було поруч. Викреслила з життя всіх, не шкодую. Тепер мені більше подобаються тварини.

Сильно

Робила ремонт і по оголошенню знайшла майстра. На той час я жила одна з 3 та 1 річними дітьми в новому місті.
Щось всередині було неспокійно, але себе заспокоювала… не накручуй - людина як людина.
Якщо коротко - робота не зроблена і я в мінусі вийшла.
Але! Це передісторія

Є сусідка, яка працювала в тоді ще міліції .вона тісно дружила з моєю найближчою сусідкою , яка з часом проговорилася мені через декілька місяців.
Що оцей майстер ходив в пенітенціарній службі (кабінет роботи сусідки) відмічатися - бо сидів чималий термін за вбивство і ніби згвалтування неповнолітньої дитини.

Я по дурості сказала йому, що ми нові в цьому будинку і самі.
Зла не тримаю - сусідка та померла нехорошою смертю. Хоча людиною була нормальною , але я ніяк не можу зрозуміти як можна не сказати

Та же история только, в моем случае и девушка не прошла это испытание не скажу что она плохая по мелочам она всегда рядом но оно и даром не нужно, а вот когда серьезное испытание тут все прикидываться дуракими и глаза в пол прячут. После такого я уже не могу с такими людьми общаться Животные в этом плане лучше людей.