Не знаю, як вірно вчинити. Лишатись за кордоном чи повертатись додому

Виїхали чотири місяці тому до Німеччини, чоловік, дружина, двоє дітей. Місяць як знайшли житло, всі поки що отримуємо виплати. Мовні курси призначені аж на жовтень. Я вчу мову самостійно.
З чоловіком дуже зіпсувались відносини. Так, «дзвіночки» й раніше були, але вдома хоча б «був у строю», працював. А тут розслабився, допомога є, працює віддалено на міні Джоб по декілька годин на день. А весь інший час лежить на дивані та клацає в ноутбуці.
Я дітьми сама займаюсь. Допомоги нуль.
Старша дитина в 4 класі, менша дитина за рік до школи, в садок ще не ходить, немає місць.
Чоловік став дуже агресивний, всім затикає рота. Дитина наспівує пісеньку - він кричить «заткнись», ображає мене постійно словесно. Нещодавно старший грався машинками в тій кімнаті, де був чоловік, і голосно ними гримав. Чоловік зі злості взяв яблуко, яке лежало поруч і жбурнув у дитину, що те аж тріснуло. Після цього я сказала, щоб більше до мене не звертався і я йому нічого не винна.
(Навіть свекруха признала, що з ним не все в порядку, так як він без причини міг перестати з нею спілкуватись і кидати слухавку. Він два місяці з нею не спілкувався. Вона телефонувала мені і запитувала, що з ним. А я й сама не знаю, що. Можливо психічне захворювання).
Чоловік вирішив «помститись»: забрав всю техніку (планшети), кричав, що то він купив їх. Почав згадувати, за що я маю йому віддати кошти. Дійшло до того, що поділив всі витрати на чотирьох зі словами: «раз ти така незалежна, то й плати за всіх порівну».
Коштів, які платять, вистачає впритик.
Я однозначно не хочу з ним жити і потрібно за цей місяць вирішити, як діяти далі. Або переїздити в гуртожиток (так як квартиру знайти за такий короткий час нереально). Але садка немає, на роботу зараз я не можу вийти.
Другий варіант - повернутись додому. Там мене чекає мінімальна зарплатня. Ще можу здавати свою двокімнатну квартиру, а з дітьми переїхати до батьків. Я дуже хочу додому, ми живемо в Центральній Україні. В батьків окрім мене більше немає дітей. Я ще й через це переживаю.
Проте звісно думки за дітей на першому місці, зупиняє невизначеність, війна, що буде восени, ціни, які на все злітають, як скажені. Я переживаю, що не зможу все витягнути фінансово. Переживаю за дітей. За їх достаток та нормальне життя. Чоловік буде давати три копійки, якщо ми розлучимось.
Його девіз : або живеш за моїми правилами (і терпиш знущання) або платиш за все сама.
Як ви вважаєте, що робити в цій ситуації ?
Намагатись знайти роботу, шукати в іншому місті садок та возити дитину, чи повернутись додому, де все налагоджено, де є і школа і садок. Але острах, що я не потягну все одна 😞