Якщо Бог чогось не дає...

Мне Бог (и спасибо родителям) всё дал: жизнь, здоровье и мозги.
Дальше - всё в твоих руках, вся жизнь и достижения в ней.

за штани не чіпляюсь

С другой стороны- атеисты живут в реальности
Верующие живут с надеждой что кто-то сделает им хорошо

А если не сделал - на то воля боженьки

То есть к примеру, если женщина не может иметь детей или все беременности заканчиваются срывами, то достаточно просто поднять жопу с дивана?

Как то всегда стрёмно читать, когда люди ставят себя выше Бога, и это оказывается они все сами....жесть конечно.

Так. Бо те, чого добився дорожче.

Мне очень нужен был здоровый ребенок. Но Бог мне не дал. У меня взрослый сын аутист. А у меня куча болячек, я сама эту жизнь еле вытягиваю, а еще больной сын. Что я ему могу дать, если я постоянно в депрессии и мне уже 55 плюс.

Естественно, и искать специалиста по невынашиванию. У моей подруги мутация Лейдена, смогла выносить только на специальных препаратах.

Что-то в этом есть. Я конечно не верю ни в каких богов, но логика этого высказывания в том, что обычно мы не можем получить желаемое, пока морально не готовы его принять - и принять таким как есть, с плюсами и минусами, с ответственностью и вероятностью что что-то пойдет не так.
И вот эта подознательная неготовность и страх перед исполнением своего, вроде заветного, желания - нехило сказывается на наших поступках, поведении, решениях, а то и на работе организма. Примеры к последнему - психогенное бесплодие, или психогенное ожирение. Со вторым я знакома не понаслышке. Дефицит калорий соблюден, спорт ежедневно, имеющиеся нарушения в работе эндокринной системы - найдены, лечим, но на лечение организм не реагирует. Гены? Нет, все тощие в роду! Заболевания? Отсутствуют!
А после наведения порядка в голове, проработке своих психологических травм, вес волшебным образом пришел к норме, без всяких усилий с моей стороны - кроме здорового питания, которое я впрочем уже лет пять без толку практиковала на тот момент. У меня был жуткий страх привлечь на себя внимание мужчин своим видом, после одного случая... Мой жир был защитой, я внутренне хотела быть уродливой и неприкосновенной. В тоже время я хотела найти себе пару, жить дальше, быть красивой, но тот подсознательный страх перечеркивал все это.

Ну да, радіти треба від описаною мною ситуації. Радість і на краще те, що сталося. Куди мені не просвітленої до вас.

Я Вам раджу знайти на ютубі Богдан і Людмила Демборінські. І послухати їх проповіді. Якщо Ви дійсно шукаєте спасіння. Мій син аутист , який в 12 років був не розумніший за мавпу, з яким не було зорового контакту і спілкування,в цьому році здав НМТ на прохідний бал в ВНЗ. Дитина наче прокинулась від сну. Бог є і Він зціляє.

Спасибо большое. Мой в 17 лет тоже сдал на бюджет в технический ВУЗ. А учиться не смог, не может общаться и взаимодействовать с группой и преподавателями. Просто все время молчал. Отчислили. Сейчас сидит в 26 лет просто в комнате, молчит. Пенсия по инвалидности 2300.

Коли мені поставили онкодіагноз, моїй дитині було 6 років. Ні тоді, ні зараз, я якось не можу знайти в цьому ніякого позитиву....

Розумію. Хвороби якось не вписуються в божий замисел. Теж маю хронічне захорювання. А ще дуже образливо, коли розказують, що хвороби типу це наказання за щось. Бумеранг, як тут люблять говорити. Але який бумеранг може бути в дитини? Я в дитинстві захворіла і хворію все життя

Не всегда этого достаточно

Слишком много ситуаций, когда это правило не работает. Например, если у кого то родился больной ребенок , то что здесь лучшего?

Чесно кажучи ми нічого про це не знаємо. Пам´ятаєте як старші завжди говорили, ,,мы предполагаем, а Бог располагает,,
Тобто наші плани не завжди співпадають з Божими стосовно нас. Це глибока тема. І тим кому Бог посилає випробування не завжди згодні з ним, що це на краще. І я так само. Нам хочеться все і одразу, але на жаль так чомусь не буває. Або буває, але дуже рідко.

Вы мозги Фарион видели хоть раз? Может их тоже не существует?

А хто вам обіцяв що це життя сплошна радість і щастя? Покажіть договір

Може батькам дане випробування яке зробить сімю міцнішою

Ніхто, але говорити на трагедії, що це все на краще, то це не доречно.

А чому хвороби не вписуються в божий замисел?? У вас є текст його замислу?

Нема. Але чому одні хворіють, а інші ні?

Це говориться для того, щоб легше було сприймати тяжкість ситуації. Що мовляв все на краще, так і треба.

Знецінення як воно є. Загальний задум - це надто абстрактно. Кожна людина думає про себе і своїх близьких. Так, погані події для конкретної людини - нещастя, трагедія.
Що як нема ніякого задуму? Просто процес.
Якщо вас заб´є машина, ви правда думаєте, що це є частина якогось задуму, а не прикрий збіг обставин чи власна необережність?

Не всі витримують такі випробування, і часто густо мати лишається одна з хворою дитиною, або батько просто само усувається, починає пити та ігнорити хвору дитину і жінку з її проблемами. Такого теж багато. Типу зовні сім´я, а всередині мати з дитиною самі борються, а батько тупо п´є і забиває болт на всіх крім себе.

Багато скажуть, що це доля. Що так задумано з народження

Немає такого, щоб хтось жив і не зазнав страждань. Кожен проходить свій шлях

Ага,родился например человек без ноги,по вашему ему нога не нужна?