Рогнеда Карповна• 04 августа 2024
Вам досі не огидно спілкуватися російською?
Добрий ранок! Слава Україні!
Бачу що тут на форумі, багато порад російською мовою. Причина? Чи плануєте ви взагалі писати чи розмовляти українською мовою(і чому досі не зібралися )чи далі будете розмовляти мовою агресора?
Бачу що тут на форумі, багато порад російською мовою. Причина? Чи плануєте ви взагалі писати чи розмовляти українською мовою(і чому досі не зібралися )чи далі будете розмовляти мовою агресора?
показать весь текст
8
12
19
33
93
312
1073
1
Ви пишете бред.
Спочатку знищили фізично українців,потім 400 років забороняли українську мову для книжок і навчання,а потім почалася відверта брехня про рідну російську мову
1620 — Московський патріарх Філарет проголошує анатему, яка мала тривати до кінця століття, на «книги литовського друку» (йдеться про українські та білоруські), практично єдині світські книги, доступні в російському цараті.
1627 – наказ царя Михайла з подання московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія» Кирила Ставровецького, який роком раніше перейшов в унію «щоб та єресь і смута в світі не була» (рос. дореф. «чтобъ та ересь и смута въ мірѣ не была»).
1636 — закриття Острозької академії
1667 — Андрусівська угода. Укладаючи договори з поляками, цар Олексій ставив такі вимоги стосовно українських книг, їх авторів та видавців: «Усі ті, в яких місцевостях книги друковані та їхні творці, також друкарі, смертю страчені та книги зібравши, спалені були й надалі, щоб міцне замовлення було безчесних злодіїв (рос. «воров») книг нікому з наших королівської величності підданих ніде не друкувати під страхом смертної кари».
1677 — наказ патріарха Іоакима видерти з українських книжок аркуші «не подібні до книг московських».
1688 – за наказом московського патріарха Іоакима у величезних багаттях на вулицях Москви спалили «Вінець Христов» Антонія Радивиловського, разом з ним понищили також твори видатних українських богословів — Петра Могили, Лазаря Барановича та Інокентія Ґізеля.
1690 – засудження та накладено «проклятство й анатема»[3] Собору РПЦ на «Кіевскія Новыя Книги» П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Т. Софоновича, Є. Славинецького, Й. Галятовського, Л. Барановича, А. Радивиловського та інших.
1693 — патріарх Московський Адріан дозволяє друкувати «місцевим наріччям» лише короткі твори, забороняє розповсюдження їх за межами українських єпархій. Він дотримувався вчення патріарха Іоакима, який запровадив обов´язкове навчання, придушуючи будь-які особливості, зокрема українську редакцію церковнослов´янської мови та близько 300 книг, виданих у Києві протягом XVII ст.
Дикуни капапські
Спочатку знищили фізично українців,потім 400 років забороняли українську мову для книжок і навчання,а потім почалася відверта брехня про рідну російську мову
1620 — Московський патріарх Філарет проголошує анатему, яка мала тривати до кінця століття, на «книги литовського друку» (йдеться про українські та білоруські), практично єдині світські книги, доступні в російському цараті.
1627 – наказ царя Михайла з подання московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія» Кирила Ставровецького, який роком раніше перейшов в унію «щоб та єресь і смута в світі не була» (рос. дореф. «чтобъ та ересь и смута въ мірѣ не была»).
1636 — закриття Острозької академії
1667 — Андрусівська угода. Укладаючи договори з поляками, цар Олексій ставив такі вимоги стосовно українських книг, їх авторів та видавців: «Усі ті, в яких місцевостях книги друковані та їхні творці, також друкарі, смертю страчені та книги зібравши, спалені були й надалі, щоб міцне замовлення було безчесних злодіїв (рос. «воров») книг нікому з наших королівської величності підданих ніде не друкувати під страхом смертної кари».
1677 — наказ патріарха Іоакима видерти з українських книжок аркуші «не подібні до книг московських».
1688 – за наказом московського патріарха Іоакима у величезних багаттях на вулицях Москви спалили «Вінець Христов» Антонія Радивиловського, разом з ним понищили також твори видатних українських богословів — Петра Могили, Лазаря Барановича та Інокентія Ґізеля.
1690 – засудження та накладено «проклятство й анатема»[3] Собору РПЦ на «Кіевскія Новыя Книги» П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Т. Софоновича, Є. Славинецького, Й. Галятовського, Л. Барановича, А. Радивиловського та інших.
1693 — патріарх Московський Адріан дозволяє друкувати «місцевим наріччям» лише короткі твори, забороняє розповсюдження їх за межами українських єпархій. Він дотримувався вчення патріарха Іоакима, який запровадив обов´язкове навчання, придушуючи будь-які особливості, зокрема українську редакцію церковнослов´янської мови та близько 300 книг, виданих у Києві протягом XVII ст.
Дикуни капапські
1
1
9
Вам бы сначала изучить что такое пирамида Маслоу, а потом ее вставлять в ваш опус. Интересно оскорблять людей за другую позицию это тоже часть самоактуализации?)
5
8
Я то знаю, в какие годы была написана Энеида. Вопрос знаете ли вы? Когда погуглите, постарайтесь сравнить 18 и 11, и посчитайте кто старше и главнее. Про могилянскую академию не пишите мне, я и без вас знаю что Киев был, есть, и будет культурным и образовательным центром Руси. А про монеты мне просто смешно😂 Монета это вам не летопись, и я прям пошла и посмотрела фото артефактов, да что-то мовы там не нашла.
3
1
2
Недавно когда жара стояла на водоеме мальчик лет десяти с мамой ( или бабушкой - не очень молодая) купались. Она так громко с ним разговаривала все время на правильной украинской мове. Ни одного слова на суржике. Мальчик мне показался даже каким то сельским так как говорил на украинском как будто на суржике но говорил вполне уверенно. Я подумала что они действительно украиномовные оба. Когда вышла из воды офонарела. Чуть отошла от них и мальчик заговорил с этой женщиной по русски... Такое впечатление было что они для меня старались говорить на украинском. Как будто показывали постороннему что они говорят на украинском...
1
3
1
1
оце ви вумничка- поважаю. Коротко і по суті. там такі пани та пані що тільки хаяти можуть. Зараз налетять...раз - два - три.
1
4
3
Ну да, те которые не общались на украинском до войны, выехав в Германию будут учить еще и украинский дополнительно к немецкому
1
1
2
Зайдіть в Софію Київську та почитайте написи на стінах, якщо вас саме цей історичний період цікавить 🤦♀️
3
1
Закінчуйте свою русняву пропаганду,тут ідіоток нема.
1709 — видано указ про обов´язкове цензурування в Москві всіх українських книжок. Цар Петро І примусив скоротити число студентів Києво-Могилянської академії з 2000 до 161, а кращим науковцям звелів перебратися з Києва до Москви. Серед них були Інокентій Ґізель, Йоаникій Галятовський, Лазар Баранович, Дмитро Ростовський (Туптало), Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Симеон Полоцький та багато інших. Вони відіграли головну роль у розвитку культурного життя тодішньої Московії.
«Петро І» та «Сенатський указ 1720 р.» Перформанс проти русифікації, 2015 р.
1718 — за наказом Петра І спалення книгозбірні Києво-Печерської лаври.
1720 – сенатський указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.
1721 — запроваджено мовну цензуру — приведення книг будь-яких українських видань у відповідність до російських видань.
1729 – наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську мову всі державні постанови і розпорядження.
«Анна Іванівна» та її «грамота 1731 року» під час перформансу проти русифікації, 2015 р.
1731 – грамота імператриці Анни Іванівни з вимогою вилучити з українських церков книжки старого українського друку та замінити їх книжками московських видань та ввести викладання у колеґіумах російською мовою (рос. науки вводить на собственном российском языке).
1734 – таємний указ Анни Іванівни правителеві України князю Олексію Шаховському у якому йому наказувалося всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами, «а спонукати їх й майстерним чином заохочувати їхні шлюби з великоросами».
1763 – указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
Зображення Катерини ІІ та її інструкції «Про обрусіння Малоросії (1764)».
1764 — секретна інструкція Катерини II новопризначенному генерал-прокурору Сенату князеві Олександру Вяземському про русифікацію України, Прибалтики, Фінляндії та Смоленщини.
1769 – заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.
1775 – зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1780 — спалення книгозбірні Києво-Могилянської академії, що збиралася понад 150 років і була однією з найбагатших бібліотек Руси-України.
1784 — наказ Катерини II по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою, позбавивши український народ власної книги, циркуляром заборонив викладання українською мовою у Києво-Могилянській академії та ввів обов´язкову російську мову в усіх училищах імперії.
1785—1800 — і пізніше, накази про обов´язкове виправлення мови опублікованих в Україні книг за російськими зразками надходили в різних редакціях.
1786 — у Києво-Могилянській академії єдиною мовою викладання визнано російську мову.
1789 – розпорядження Едукаційної комісії Сейму Речі Посполитої про закриття всіх українських шкіл. З ініціативи Катерини II у Петербурзі видано «Порівняльний словник усіх мов», у якому українська мова значиться як російська, спотворена польською.
Розумні знають, а кацапні ніц не допоможе.
Після фото,оригінали наказів попросите
1709 — видано указ про обов´язкове цензурування в Москві всіх українських книжок. Цар Петро І примусив скоротити число студентів Києво-Могилянської академії з 2000 до 161, а кращим науковцям звелів перебратися з Києва до Москви. Серед них були Інокентій Ґізель, Йоаникій Галятовський, Лазар Баранович, Дмитро Ростовський (Туптало), Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Симеон Полоцький та багато інших. Вони відіграли головну роль у розвитку культурного життя тодішньої Московії.
«Петро І» та «Сенатський указ 1720 р.» Перформанс проти русифікації, 2015 р.
1718 — за наказом Петра І спалення книгозбірні Києво-Печерської лаври.
1720 – сенатський указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.
1721 — запроваджено мовну цензуру — приведення книг будь-яких українських видань у відповідність до російських видань.
1729 – наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську мову всі державні постанови і розпорядження.
«Анна Іванівна» та її «грамота 1731 року» під час перформансу проти русифікації, 2015 р.
1731 – грамота імператриці Анни Іванівни з вимогою вилучити з українських церков книжки старого українського друку та замінити їх книжками московських видань та ввести викладання у колеґіумах російською мовою (рос. науки вводить на собственном российском языке).
1734 – таємний указ Анни Іванівни правителеві України князю Олексію Шаховському у якому йому наказувалося всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами, «а спонукати їх й майстерним чином заохочувати їхні шлюби з великоросами».
1763 – указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
Зображення Катерини ІІ та її інструкції «Про обрусіння Малоросії (1764)».
1764 — секретна інструкція Катерини II новопризначенному генерал-прокурору Сенату князеві Олександру Вяземському про русифікацію України, Прибалтики, Фінляндії та Смоленщини.
1769 – заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.
1775 – зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1780 — спалення книгозбірні Києво-Могилянської академії, що збиралася понад 150 років і була однією з найбагатших бібліотек Руси-України.
1784 — наказ Катерини II по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою, позбавивши український народ власної книги, циркуляром заборонив викладання українською мовою у Києво-Могилянській академії та ввів обов´язкову російську мову в усіх училищах імперії.
1785—1800 — і пізніше, накази про обов´язкове виправлення мови опублікованих в Україні книг за російськими зразками надходили в різних редакціях.
1786 — у Києво-Могилянській академії єдиною мовою викладання визнано російську мову.
1789 – розпорядження Едукаційної комісії Сейму Речі Посполитої про закриття всіх українських шкіл. З ініціативи Катерини II у Петербурзі видано «Порівняльний словник усіх мов», у якому українська мова значиться як російська, спотворена польською.
Розумні знають, а кацапні ніц не допоможе.
Після фото,оригінали наказів попросите
2
4
4
По Маслоу переход на украинский язык -это потребность социальная, т.е стремление подходить под стандарты общества, быть его частью, поскольку сейчас именно это считается золотым стандартом. Именно поэтому такие люди болезненно воспринимают то, что не все следуют этому.
Самоактуализация-это использование внутреннего потенциала и знаний для созидания, чего-то важного
И да, если мы уже и опираемся на пресловутую пирамиду, которая постоянно подвергается критике, то можно и обосновать почему люди не переходят. Пока у человека не закрыты базовые потребности, условно нужно думать что покушать, да и потребность в безопасности тоже , потому что люди с русскоязычных регионов больше подвергаются обстрелам, они мало будут думать о чуть более высокого уровня потребностях
И да, социальные потребности это тоже потребности низшего уровня, которые свойственны даже животным, о чем и писал Маслоу
Самоактуализация-это использование внутреннего потенциала и знаний для созидания, чего-то важного
И да, если мы уже и опираемся на пресловутую пирамиду, которая постоянно подвергается критике, то можно и обосновать почему люди не переходят. Пока у человека не закрыты базовые потребности, условно нужно думать что покушать, да и потребность в безопасности тоже , потому что люди с русскоязычных регионов больше подвергаются обстрелам, они мало будут думать о чуть более высокого уровня потребностях
И да, социальные потребности это тоже потребности низшего уровня, которые свойственны даже животным, о чем и писал Маслоу
2
1
4
. А чего не хотели нести в массы мову.
Як москалі знищували українську мову в Україні.Ця війна триває вже 400 років
1804 – за спеціальним царським указом усі україномовні школи були заборонені, що привело до цілковитої деградації українського населення.
1817 – вимога папи Пія VII не допустити використання української мови в освіті[28], запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України.
1832 – реорганізація освіти у Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.
1837 — заборони й обмеження першого українського фольклорно-літературного альманаху української мовою Русалка Дністровая та переслідування його авторів в Австрійській імперії.
1847 – розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.
1859 – міністерством віросповідань та наук Австрійської імперії в Королівстві Галичини та Володимирії і Герцогстві Буковина здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською.
1862 – закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні.
«Петро Валуєв» та його «циркуляр» біля Адміністрації Президента України, зображені учасниками перформансу проти русифікації, 2015 р.
1863 – Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: «ніякої окремої малоросійської мови не було, немає і не може бути».
1864 – прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою.
1869 – запровадження польської мови як офіційної мови освіти й адміністрації Королівства Галичини та Володимирії.
1870 – роз´яснення міністра освіти Російської імперії Д. Толстого про те, що «кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечне повинно бути змосковщення».
1876 – Емський указ Олександра ІІ (цей документ ще називають «указом Юзефовича») про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень. Вперше оприлюднено у книжці Савченко Ф., «Заборона українства», 1876 року.
1881 – заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.
1804 – за спеціальним царським указом усі україномовні школи були заборонені, що привело до цілковитої деградації українського населення.
1817 – вимога папи Пія VII не допустити використання української мови в освіті[28], запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України.
1832 – реорганізація освіти у Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.
1837 — заборони й обмеження першого українського фольклорно-літературного альманаху української мовою Русалка Дністровая та переслідування його авторів в Австрійській імперії.
1847 – розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.
1859 – міністерством віросповідань та наук Австрійської імперії в Королівстві Галичини та Володимирії і Герцогстві Буковина здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською.
1862 – закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні.
«Петро Валуєв» та його «циркуляр» біля Адміністрації Президента України, зображені учасниками перформансу проти русифікації, 2015 р.
1863 – Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: «ніякої окремої малоросійської мови не було, немає і не може бути».
1864 – прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою.
1869 – запровадження польської мови як офіційної мови освіти й адміністрації Королівства Галичини та Володимирії.
1870 – роз´яснення міністра освіти Російської імперії Д. Толстого про те, що «кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечне повинно бути змосковщення».
1876 – Емський указ Олександра ІІ (цей документ ще називають «указом Юзефовича») про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень. Вперше оприлюднено у книжці Савченко Ф., «Заборона українства», 1876 року.
1881 – заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.
3
1
4
Кого там розпирає з гордощів за свою російщину,тим ще Глазовий писав
Дід приїхав із села,
Ходить по столиці.
Має гроші — не мина
Жодної крамниці.
Попросив він: — Покажіть
Кухлик той, що скраю.
Продавщиця: — Што? Чєво?
Я не панімаю.
— Кухлик, люба, покажіть,
Той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь,
Єслі ето кружка!
Дід у руки кухлик взяв
І насупив брови:
— В Україні живете
Й не знаєте мови...
Продавщиця теж була
Гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик,
Ні к чєму мне мова.
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо така сама біда
В моєї корови:
Має, бідна, язика —
І не знає мови!
Дід приїхав із села,
Ходить по столиці.
Має гроші — не мина
Жодної крамниці.
Попросив він: — Покажіть
Кухлик той, що скраю.
Продавщиця: — Што? Чєво?
Я не панімаю.
— Кухлик, люба, покажіть,
Той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь,
Єслі ето кружка!
Дід у руки кухлик взяв
І насупив брови:
— В Україні живете
Й не знаєте мови...
Продавщиця теж була
Гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик,
Ні к чєму мне мова.
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо така сама біда
В моєї корови:
Має, бідна, язика —
І не знає мови!
6
1
5
Давайте якось по людськи спілкуватися а не скочуватись до бичок,як це ви робите.Ви маму свою теж посилаєте?
Бо гарно виховану людину видно здалеку
Бо гарно виховану людину видно здалеку
4
2
Если вы посылаете свою маму ,то не все такие,и нахамили мне изначально вы,я к вам не обращалась. Опять же,держите при себе оценочные суждения личности,потому что при переходе на вашу,вы начинаете предлагать не скатываться,так для этого нужно себя держать в руках.
1
3
1
Найприкріше,що всі кладовища біля Одеси з козацькими хрестами.
А нащадки,не варті своїх героїв.І дуже цим пишаються
А нащадки,не варті своїх героїв.І дуже цим пишаються
1
2
2
Да я вам таких списков сотни тысяч могу скопировать из Гугла. Где вы это взяли?
И да, кацапня на рашке, а я-украинка. Но родной язык мой русский. Из-за таких, как вы я принципиально не перейду на украинский никогда. Исключение-мои украиномовные друзья и родственники, которые общались на украинском всегда, а не только после полномасштабного вторжения. Вот с ними я из вежливости всегда на украинском, потому что они настоящие.
И да, кацапня на рашке, а я-украинка. Но родной язык мой русский. Из-за таких, как вы я принципиально не перейду на украинский никогда. Исключение-мои украиномовные друзья и родственники, которые общались на украинском всегда, а не только после полномасштабного вторжения. Вот с ними я из вежливости всегда на украинском, потому что они настоящие.
1
3
2
4
Ну як українці в Польщі. Вже й повертатися не збираються, а з językiem ciężko. Бо коли по роботі дзвонять до мене, спершу польскою намагаються говорити (погано, але намагаються) саме російськомовні (чую, що тяжко, тому і пропоную російську або українську). А україномовні польскою майже і не пробують, вважають що в Польщі всі мають розуміти українську.
3
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу