У однокласника сина померла мама.

Что говорит родительский комитет? Задайте им вопрос.
Ну вообще, от класса, было бы красиво дать типа матпомошь 1,5...2 тысячи гривен. Смотря сколько насобирают.
Вы можете смеяться и фукать на меня, но я записалась в родительский комитет. Я предлагала сброситься на 1 (2-е) сентября всем по 30 гривен на конфеты и цветы учительнице. Но кто-то из родителей предложил сумму 100. Я была против этой суммы - потому что, по моему мнению, 50 - это более чем достаточно. Мне весь класс накидал по 100. Собралось 3000 гривен. На тысячу мы купили учительнице и тьютору по букету и по коробке конфет, ещё на тысячу мы накупили детям по акциям в супермаркетах запечатанных вафлей и Барников и расфасовали в одноразовые пакетики каждому, ещё тысяча гривен осталась. Оказалось, что троим детям учебников по английскому из школьной библиотеки не хватило - я уже заказала два, третий пока ищу (вот как раз все 3 и вылезут в тысячу). Учительница сказала, что это будет несправедливо что если одним детям повезло взять учебники бесплатно, а другии нет - одним бесплатно, а другим покупать по 350, и нужно всем родителям всем классом скинуться на недостающие учебники тем, кому не хватило. Ну хорошо. На учебники мне дособирать не нужно - я и так закажу: денег в фонде пока хватает (ещё гривен 200 останется на день учителя на конфеты, но нужно будет ещё дособирать гривен по 20 с каждого мне на карточку на букеты учителям).
Если бы не эти учебники и их нехватка, то я бы могла спокойно (если бы, конечно, мне бы все родители разрешили - их же, всё-таки деньги, которые они перевели мне) отдать эту сумму (тысячу) как материальную помощь семье, где кто-то умер. Ну дособирать можно, конечно, до красивой суммы - каждому досдать гривен по 35-40. Но никак не по 200.
Но без одобрения всех родителей я никогда не стану дарить всю сумму кому-то одному...

Когда умер мой бывший муж( на тот момент мы были только 5 мес в разводе) моему ребёнку никто в классе ничего не собирал...
Честно мне не надо было это, я ещё подумала,что такая тишина в наших классных группах, что может они отдельную группу сделали для помощи....а нет... Честное слово ,я даже боялась этой помощи,боялась как ребёнок отреагирует...но чтоб так никак никто не отреагировал...

Авторе, дійте по своїй ситуації. Або здавайте стільки, скільки можете, навіть 50 грн. Або не здавайте. Точно не варто половину свого бюджету віддавати.
Чудово, що хочеться допомогти. Але якщо такої можливості нема, то її нема, що поробиш

100 в самый раз.

а мужа вы хоронили ?

Пам´ятаю, як у моєї колишньої однокласниці померла мама, вона в цей час була у літньому таборі. То ми всі, хто міг, прийшли на похорони цієї мами та підтримали однокласницю. Часто потім пригощали її смаколиками та в гості ходили, нас просила наша класна керівничка, щоб ми її підтримували.

Не меньше 200, 50 грн зараз це ніщо.

Напишите мне в личку, пожалуйста

А потом будет несправедливо, что у кого-то новые учебники, а кто-то пользуется потрепанными, старыми , возможно испачканными и порисованными, соответственно нужно закупить книги новые всему классу 😂

Автор, дайте столько, сколько хотели бы, чтобы в подобной ситуации помогали вашим близким!

Я на работе малознакомым сдаю 20-50 грн, чисто символически. Это же похороны, стоит не так и дорого + помощь на захоронение дают. А вот на лечение даю много, потому что часто это непосильно для семьи

200+, если возможности позволяют, если нет, то нет.

У вас есть муж и при этом 50 гривен - большая сумма?

Она должна?

А вы сообщали в класс, что он умер? Нет?

Недорого? От 50к

Минулого року в нашій школі вмерла мама дівчинки старшокласниці, її молодший братик вчиться в молодшій, два роки тому вмер батько
Ми просто на карту бабусі скидували хто скільки міг
Це таке страшне горе ... Занадто багато горя останні роки

У того чоловіка окрім горя була ще відповідальність за дитину, у автора того посту тільки її горе

Якщо ви працюєте двірником

Так, Ви молодці, це справді гарна допомога була вдівцеві. І так земля з під ніг пішла так хоч за щось не треба було думати пока адаптувався. Це супер. В мене колись мама вмерла, то після девятого дня навіть в хаті нікого не було більше. Якось так вийшло що від батька тоді відвернулись майже всі чомусь, хоча все йшло до того що овдовіє,у матері онко рецидив був на жаль. І ще другу дитину родила, на момент її смерті мені було 10 років а брату 9 місяців. Батько нормальний в мене, не абьюз, нічого такого,але тоді залишився як у вакуумі,його по суті в тій ситуації зрадили майже всі. Більшість звісно коло спілкування було мамине,вона була дуже гарною та дружелюбною за життя,а батько закритий інтроверт завжди був. Батьки його були проти шлюбу з мамою(але я родилась то розписались, хоч і не любив, випадковий звязок вийшов), і більшість маминих друзів вважали що вона продешевила, якби не та вагітність мною, то доля склалась би краще і жила би досі. Тож тоді батько залишився сам, трохи помагали лише його батьки і то попрікаючи весь час що якби він колись їх послухав то зараз в такій біді не лишився би(вдівець з двома дітьми один з яких грудний), то ж мусить наслідки на собі нести сам. І знайомі-друзі потім поріг хати не переступали як мати вмерла,одиниці лишились. Помогти могла десятирічна я з братом і по хаті трохи,але що то за поміч сама дитина, і дві сусідки одинокі могли помогти з братом посидіти як кудись батькові треба було відлучитись. Один з маминих двоюрідних братів(теща татова теж вже була покійна) допомагав путівками в санаторій поки я не виросла щоб хоч трохи батькові легше моєму було, на всіх трьох допомагав дістати путівки.
Все. Решта діти господарство(приватний сектор) - усе він сам. Ця травма батькові болить і досі, хоч мені вже 33, матері 23 роки нема і з більшістю тих людей він все ж знайшов у собі сили знову спілкуватись з тими всіма людьми.
Автор, по темі - і пятдесят грн в такій ситуації зайві не будуть,це чесно кажучи надумані страхи. Хіба що всі здають прилюдно і під розпис, ну тоді питання до батьківського комітету. Не до того зараз людям щоб вас судити. Якщо конверт то мочвчки покладіть. А давати більше ніж можете не треба, глобально ви цим лише собі шкоду зробите а мало чим допоможете.

Как раз ребенка нужно приглашать на прогулку, домой. Ему нужно вырываться из этой трагичной обстановки, предварительно оговорив с отцом, можно ли, не будет ли он против и как лучше себя вести с ребенком. А приглашать ребенка лично.
У одноклассницы моего ребенка умерла мама. Это был шок для всей семьи. Девочку приглашали погулять, в кино, в гости. В процессе девочка могла выговариваться своим одноклассникам.

Да такая вежливость и уход в сторону иногда страшнее самой неэтичной на вид помощи которая бесит

Кто сколько может - это реально сколько можете. У нас сдавали и 50, и 1000. И вобще ничего. У всех разные финансовые возможности.

Тому що немає бажання приймати допомогу, навіть співчуття.
Для мене найгірший спогад зі смерті батька навіть не те, що сама все організовувала і важко це було. А саме те, що я куди б не поткнулася мені співчуваючі казали типу: ’життя продовжується’ і мене це просто вбивало. Я перестала майже виходити, щоб мене не чіпали.
Тому майте повагу і не причиняйте добро, якщо бачите, що це явно зайве.
Автор, здайте скільки можете. І 50 грн це гроші, давайте скільки не шкода і не зробить вам дірку в бюджеті.

А если у людей доход 10-12 тысяч на семью из 3-4 человек?

Можливо я вже давно живу серед людей з іншим доходом чи відношенням до грошей. Минулого місяця померла сусідка, то навіть одинокі пенсіонери по 200 грн. зібрали і дали сину

якщо в вас нема коштів як розумію 100 дайте і усе. на інших рівнятися то таке.50 то яб недавала нічого краще.

А похоранами вы занимались? Если нет, то какая помощь в таких случаях?

Ну скаже він, що здають по тисячі і ситуація стане ще більше незручна.
Яка різниця скільки здають інші, якщо в своєму гаманці негусто?

Все до единого? Сомневаюсь. И семье с детьми сложнее. Много расходов. Вещи, еда. А кто-то и жилье вынужден снимать, т.к. переселенцы.