Віка та Віта це одне ж і те саме імя?

Я одну знала Виту Петровну, лет 50ти….

Совсем те поляки рехнулись-Александра и Оля,ну очень поддаётся логике.
Нормальные и отличные имена Саша и Шура.

А ті хто вас називав не за вашим ім´ям, вони ж 100% знали якусь Віту, якщо так вперлись і гнули своє.

Александр и Александров бывает называют Гурами. Бабушкиного брата так называли и маму моей одноклассницы.

Виталия и Виталина это уже образованные от 2х имён Вита и Лия,Вита и Лина,не городите чепухи.
Правильно вам пишут раньше Вита и была Викторией.Никто в обморок не падал,а тут прям истерика и ужас,на целый день обсуждение здесь.
У меня свекровь Ангелина,в селе,на работе и в быту у всех Анжела.Верите,выжила и счастлива.Как сделают трагедию из непойми чего.Дочка Дарина,называют и Дашей.Никак на неё не влияет и мы в обморок не падаем.

Так ви ж обговорюєте,не я )

Так знали

Але ж я не віта

Створила я ,а обговорюєте ви

Прикукуренные))
Не обращайте внимание

у мене сестра двоюрідна Вікторія і всі звуть її Віта. А ось знайома мене виправила коли я її назвала Вітою. Сказала що Віта - це Віталина. А вона Вікторія - скорочено Віка.
Тому це залежить від того як сама людина звикла.
У мене син Ярослав і ми ніяк не скорочуємо - не називаємо Ярік та інше. Аде дуже часто його у школі вчителя намагаються назвати Яріком. То я попереджаю одразу, що він може навіть не реагувати на це ім´я.

Олесь то скорочено від Олександра, а не від Олексія. Олексій скорочено Олекса.

Да ладно, были Виктории и в 60-х , и в 70-х. Я в конце 70-х в школу шла, Викторий много было, у родителей крестница Виктория 1965 года рождения, сестра моя двоюродная 1970 г.р. Виктория. Подружки юности мои две Виктории 1969 и 1970 года рождения.

Ви розумієте що так не всюди?

Марий не только Машами называют. Маруся , Маричка, Маня, Марийка, Муся это все полное Мария.

А вам и не надо понимать. Оставайтесь в недоумении.
P.S.
Дик (Dick) - сокращенное Ричард (Richard).

То есть букву Т можно выбросить, а букву К нельзя , почему? Потому что К третья, а Т четвертая? Такая Ваша логика? А теперь попробуйте применить ее к Татьяне, видите, не работает.

Сомневаюсь! Такое занудство присуще лишь старикам!

Харьков. Возможно в села на Викторий мода пришла немножко позже.

Я не знаю. А як ще?
Сестру батька звали і зовуть Галя, а вона Анна.

Вам точно до 40-ка років.
Не було раніше ніяких Віталін. Віталіки були, а дівчаток з таким ім´ям не було.
Єдина Віталіна, про яку я чула, це донька Ющенка.

Можливо, Віка - це щось іноземне.

Это как с Оксаной и Ксенией: все Оксаны хотят называть себя Ксениями, но в то же время все Ксении орут, что они не Оксаны и это разные имена.

по-різному: похресниця Вікторія, Віка. Подруга Віта. Саме так і записана у паспорті. Ще є Віта, але у паспорті Віталіна.

Ні ,не те

Считаю это разными именами. Но моя бабушка мою лучшую подругу Вику все время называла Вита, я бесилась, но ладно уже.

Меня в университете и в начале работы пару раз называли Мариной (а я Мария). Очень неприятно. Причем я понимаю, что человек мог не расслышать или не запомнить, но когда переделывают твое имя это очень неприятные ощущения. Тогда вспомнила ту подругу Вику и порадовалась, что мое имя все таки сложнее перекроить

Добрий день! Читаю “Хрещатик” і бачу, що в деяких ваших співробітниць таке ж саме ім’я, як і в мене, – Оксана. Мені воно дуже подобається, а звідки походить і що означає, не знаю. То, може, розповісте в “Уроках державної мови”. Буду вдячна. Оксана Радченко, киянка. Як стверджують науковці, серед східних слов’ян воно поширилося ще за часів Київської Русі у формі Ксенія, запозиченій з грецької мови. Від чого саме походило візантійське ім’я Хеnіа, остаточно не з’ясовано. За однією версією – від слова хеnіа (“гостинність”), за іншою – від хеnіos (жіночий рід – хеnіа – “чужа, чужоземка”). Пристосовуючись до народного мовлення, це ім’я зазнало певних змін. Зокрема, в українців прижилася форма Оксана (зрідка Оксеня), в росіян – Аксинья, в білорусів – Аксана. В Україні, переважно в її західних областях та на Поділлі, побутує також первісне ім’я Ксенія (Ксеня). Пригадаймо з популярної пісні такі рядки: Гуцулко Ксеню, Я тобі на трембіті Лиш одній в цілім світі Розкажу про любов. Воно трапляється і в творах багатьох українських письменників. “Сіда хлопець у свій човник Та бере весельце, Стиснув ручку, махнув веслом, “Прощай, Ксеню, серце!” (Леся Українка), “Ксеня кинулась до ліжка” (Михайло Стельмах). На Наддніпрянщині ж нормативним стало ім’я Оксана. Згадаймо оперу Семена Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм”, поезію Тараса Шевченка, Максима Рильського, прозу Григорія Квітки-Основ’яненка, Марка Вовчка, Михайла Коцюбинського, Степана Васильченка, Олеся Гончара: скільки там наших чарівних Оксан, але часто, як і в житті, з нещасливою долею! З часом ім’я Оксана поширилося й з-поміж росіян. А офіційне ім’я Ксенія в класичній художній літературі засвідчено лише стосовно окремих соціальних груп – черниць, представниць панівного класу тощо. Ось і в Шевченка: “Вона (княжна) була ще молодою і прехорошая собою. На сонці дуже запеклась Та й занедужала. Лежала недовго щось. Седмиці з три, І все до крихти розказала Мені і Ксенії сестрі”. Ім’я Оксана (Ксенія) набуває і пестливих форм: Оксанка, Оксанонька, Оксаночка, Оксануся, Оксенка, Оксенька, Оксеночка, Ксенька, Ксененька, Ксенечка, Ксанка, Ксаночка, Ксюта, Ксюточка, Оксютонька, Оксюточка та ін.

Нет , разные имена. Как Маша и Даша, Лена и Лера, Дима и Тима.