Віка та Віта це одне ж і те саме імя?

Добрий день! Читаю “Хрещатик” і бачу, що в деяких ваших співробітниць таке ж саме ім’я, як і в мене, – Оксана. Мені воно дуже подобається, а звідки походить і що означає, не знаю. То, може, розповісте в “Уроках державної мови”. Буду вдячна. Оксана Радченко, киянка. Як стверджують науковці, серед східних слов’ян воно поширилося ще за часів Київської Русі у формі Ксенія, запозиченій з грецької мови. Від чого саме походило візантійське ім’я Хеnіа, остаточно не з’ясовано. За однією версією – від слова хеnіа (“гостинність”), за іншою – від хеnіos (жіночий рід – хеnіа – “чужа, чужоземка”). Пристосовуючись до народного мовлення, це ім’я зазнало певних змін. Зокрема, в українців прижилася форма Оксана (зрідка Оксеня), в росіян – Аксинья, в білорусів – Аксана. В Україні, переважно в її західних областях та на Поділлі, побутує також первісне ім’я Ксенія (Ксеня). Пригадаймо з популярної пісні такі рядки: Гуцулко Ксеню, Я тобі на трембіті Лиш одній в цілім світі Розкажу про любов. Воно трапляється і в творах багатьох українських письменників. “Сіда хлопець у свій човник Та бере весельце, Стиснув ручку, махнув веслом, “Прощай, Ксеню, серце!” (Леся Українка), “Ксеня кинулась до ліжка” (Михайло Стельмах). На Наддніпрянщині ж нормативним стало ім’я Оксана. Згадаймо оперу Семена Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм”, поезію Тараса Шевченка, Максима Рильського, прозу Григорія Квітки-Основ’яненка, Марка Вовчка, Михайла Коцюбинського, Степана Васильченка, Олеся Гончара: скільки там наших чарівних Оксан, але часто, як і в житті, з нещасливою долею! З часом ім’я Оксана поширилося й з-поміж росіян. А офіційне ім’я Ксенія в класичній художній літературі засвідчено лише стосовно окремих соціальних груп – черниць, представниць панівного класу тощо. Ось і в Шевченка: “Вона (княжна) була ще молодою і прехорошая собою. На сонці дуже запеклась Та й занедужала. Лежала недовго щось. Седмиці з три, І все до крихти розказала Мені і Ксенії сестрі”. Ім’я Оксана (Ксенія) набуває і пестливих форм: Оксанка, Оксанонька, Оксаночка, Оксануся, Оксенка, Оксенька, Оксеночка, Ксенька, Ксененька, Ксенечка, Ксанка, Ксаночка, Ксюта, Ксюточка, Оксютонька, Оксюточка та ін.

Речь про святых была

Добрий день! Читаю “Хрещатик” і бачу, що в деяких ваших співробітниць таке ж саме ім’я, як і в мене, – Оксана. Мені воно дуже подобається, а звідки походить і що означає, не знаю. То, може, розповісте в “Уроках державної мови”. Буду вдячна. Оксана Радченко, киянка. Як стверджують науковці, серед східних слов’ян воно поширилося ще за часів Київської Русі у формі Ксенія, запозиченій з грецької мови. Від чого саме походило візантійське ім’я Хеnіа, остаточно не з’ясовано. За однією версією – від слова хеnіа (“гостинність”), за іншою – від хеnіos (жіночий рід – хеnіа – “чужа, чужоземка”). Пристосовуючись до народного мовлення, це ім’я зазнало певних змін. Зокрема, в українців прижилася форма Оксана (зрідка Оксеня), в росіян – Аксинья, в білорусів – Аксана. В Україні, переважно в її західних областях та на Поділлі, побутує також первісне ім’я Ксенія (Ксеня). Пригадаймо з популярної пісні такі рядки: Гуцулко Ксеню, Я тобі на трембіті Лиш одній в цілім світі Розкажу про любов. Воно трапляється і в творах багатьох українських письменників. “Сіда хлопець у свій човник Та бере весельце, Стиснув ручку, махнув веслом, “Прощай, Ксеню, серце!” (Леся Українка), “Ксеня кинулась до ліжка” (Михайло Стельмах). На Наддніпрянщині ж нормативним стало ім’я Оксана. Згадаймо оперу Семена Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм”, поезію Тараса Шевченка, Максима Рильського, прозу Григорія Квітки-Основ’яненка, Марка Вовчка, Михайла Коцюбинського, Степана Васильченка, Олеся Гончара: скільки там наших чарівних Оксан, але часто, як і в житті, з нещасливою долею! З часом ім’я Оксана поширилося й з-поміж росіян. А офіційне ім’я Ксенія в класичній художній літературі засвідчено лише стосовно окремих соціальних груп – черниць, представниць панівного класу тощо. Ось і в Шевченка: “Вона (княжна) була ще молодою і прехорошая собою. На сонці дуже запеклась Та й занедужала. Лежала недовго щось. Седмиці з три, І все до крихти розказала Мені і Ксенії сестрі”. Ім’я Оксана (Ксенія) набуває і пестливих форм: Оксанка, Оксанонька, Оксаночка, Оксануся, Оксенка, Оксенька, Оксеночка, Ксенька, Ксененька, Ксенечка, Ксанка, Ксаночка, Ксюта, Ксюточка, Оксютонька, Оксюточка та ін.

Не критично,але дуже зневажливо із їх боку ,коли мій чоловік називав мене Вікою при них,а вони все одно віта та віта

Вам теж приємно коли до вас звертаються чужим іменем?

Ну так и выбирайте себе имя, какое хотите - Ксения, Оксана

Вам теж приємно коли до вас звертаються чужим іменем?

Это вы так придумали. У меня сестра Виктория, мы называем ее Вита.

Марий не только Машами называют. Маруся , Маричка, Маня, Марийка, Муся это все полное Мария.

У чоловіка є знайомий. І він його то Льоня, то Льоша називав. Перепитала, як же його звати. Сказав, і так і так всі назвають. Таки взнала повне ім‘я - Леонід.

Ні ,не те

Один в один. Все Виты именуют себя Виками, но Вики орут, что они не Виты.

Это вы так придумали. У меня сестра Виктория, мы называем ее Вита.

Каким чужим именем ???
Например
Лена - норм, для работы и близких
Ленка - только для своих
Елена - только для работы
Елена Андреевна - только для работы
Олена Андріївна - только для работы

Чому для вас віка це віта?
Я все життя віка, про віту дізналась від пари людей всього

Разве я писала, что для меня Вита - это Вика? Я писала о другом, перечитайте.
А вообще, большинству людей вообще пофиг, кто Вы - Вита или Вика, тем более, что раньше все Виктории были Витами, а потом стали переименовываться, когда узнали, что можно иначе.

Мене самого початку назвали Вікторією і відповідно так записали в документах,де тут ’переймееовуватися почали’?

Ок,але Вікторія то не Віта

Разве я писала, что для меня Вита - это Вика? Я писала о другом, перечитайте.
А вообще, большинству людей вообще пофиг, кто Вы - Вита или Вика, тем более, что раньше все Виктории были Витами, а потом стали переименовываться, когда узнали, что можно иначе.

От теж здавалося б. Ім´я - Леонід. Скорочено - Леон.
Нє, бля. Нашим людям треба зробити уродське прізвисько - Льоня.

В мене знайомих таких не було серед ровесників. А в студентські роки познайомилася з хлопцем по інтернету, він як раз Леонід, а друзі звали його Льоня. Теж довго не могла звикнути чомусь.
Леон, а ще можна Лео.

В нас в групі була Анастасія, але звали її Стася.
А взагалі до якогось моменту всі Вікторії були Вітами. Мені 40 і в моєму дитинстві Вік не було, всіх звали Віта, хоча повне ім´я було Вікторія. Тому для людей у віці це одне і те ж ім´я.

Харьков. Возможно в села на Викторий мода пришла немножко позже.

Ну так записывали Викториями, но называли Витами. А потом все Виты вдруг захотели быть Виками.