Нещодавно забрали мого чоловіка до ЗСУ. Ми знали що це колись вібудеться, але коли я залишилась без нього - всеодно розгубилась. Він працював з дому, тому відводив та забирав нашу дитину зі школи (я працюю з ранку до вечора в офісі). Звичайно, ситуація типова, але мені цікаво дізнатись як ви переналаштували своє життя, коли залишились без чоловіка.
1
3
15
6
0
ну что сказать ...
хлопот только добавилось, потому что теперь я няньчу не только детей, а еще и мужа, потому что лежит с контузией в госпитале(((
хлопот только добавилось, потому что теперь я няньчу не только детей, а еще и мужа, потому что лежит с контузией в госпитале(((
35
3
Мого чоловіка нема дома з перших днів війни, навіть ще раніше... з АТО, але АТО було по декілька місяців, які мені здавались пеклом...
Зараз це пекло безкінечне.
В нас 2є доньок, старшій 10, меншій 7.
Я працюю пятиденку, за містом...
Мені важко, невимовно важко....а да, в нас ще кріль і риби, для повного щастя
Зараз це пекло безкінечне.
В нас 2є доньок, старшій 10, меншій 7.
Я працюю пятиденку, за містом...
Мені важко, невимовно важко....а да, в нас ще кріль і риби, для повного щастя
3
18
Школа в дворі мого будинку. Дітей я завожу в школу, потім старша забирає меншу і в голини 2-3 дня вони йдуть додому, о 17 приїзжаю я.
Справляємось якось так. Якщо хворіють- я працюю віддалено, якщо треба відвезти на свято чи ще куди( не часто) то відпрошуюсь, або прошу подругу
Гуртків нема... бо водить я їх не можу, за браком часу, а самих не відпускаю
Справляємось якось так. Якщо хворіють- я працюю віддалено, якщо треба відвезти на свято чи ще куди( не часто) то відпрошуюсь, або прошу подругу
Гуртків нема... бо водить я їх не можу, за браком часу, а самих не відпускаю
5
У меня это ад, двое детей, только купили дом, зарплата упала,дети болели я вместе с ними, одной страшно в доме. В общем если все расписывать то очень долго и нудно будет..
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу