Що зі мною не так (робота)?

Сама по собі я спокійна, не люблю сварки, інтриги, мені подобається працювати в спокійному темпі, з усіма бути в гарних стосунках і тому подібне. Мені сумно за себе, що інколи люди це розцінюють як слабкість і починають ноги витирати. Коли до нас в компанію приходять новачки в наш відділ, я перша починаю спілкування, всьому їх навчаю, все розповідаю, допомагаю, підтримую, мої колеги можуть взагалі цього не робити, просто в двох словах їм все говорять і на тому все, і через деякий час ці новачки починають об мене витирати ноги, в очі одне, позаочі інше. Мені кажуть , що їм подобається працювати зі мною, колегам моїм розповідають, що не подобається їм зі мною працювати, що я теж роблю помилки, що я те чи інше не так зробила і тому подібне. А з тими колегами які не хотіли навіть і говорити з ними на початку, лізуть без мила в одне місце, ще й інколи з насмішками в мій бік. Одна стажерка мені навіть сказала якось при всіх ’це ж треба так любити свою роботу, щоб аж годину добиратись на неї’. Або як одна накосячила, і я допомогла їй владнати проблему, нічого не розповідаючи керівництву, а потім це все виплило, і мені довелось розповісти правду, а вона як це почула при всіх сказала :’ти що прикалуєшся, ти мене сама так навчила робити’. Мені обідно за себе, що я роблю не так? Чому в людей таке відношення? Коли я була стажеркою мене ніхто не вчив, я була сама по собі, інколи навіть і говорити зайвий раз ніхто не хотів, якби мене так всьому навчали я була б дуже рада