Дитина мовчить тільки, коли спить... Підозрювати СДУГ?

Меня наверное пример с авокадо должен был удивить? Нет, не удивил. Всему свое время и свой срок. И пятилетка, которая осторожничает с авокадо - меня не удивит, не раздосадует и не выбесит. Но когда такую херню упорет 15-летний - я мягко скажем сделаю вывод, что у него диагноз. Или что он заброшен родичами, не социализирован

Ні, приклад з авокадо це про терпіння. Дофіга треба терпіння з дітьми. Прям овер дофіга. І бути готовим повторювати мільйон разів. Це я до того, що просто взяти і сказати дитині щось зробити не завжди працює. Ви ж спитали чому просто не можна взяти і сказати дитині. Сказати можна, а як дитина відреагує і чому - тут мільйон варіантів. Автору навіть не можна нічого порадити насправді, бо фіг його знає чому у неї так (варіантів може бути море). Можна лише своїм досвідом поділитися.
Якщо ділитися моїм досвідом про вашу ситуацію з дитиною подруги. То от моя дитина просто не любить деяких моїх друзів і знайомих. Або реве, або починає от так демонстративно себе вести і зривати нам розмову) з іншими людьми вона дає мені спокійно поговорити, обнімається з ними, йде до них на руки. Може бути і така причина)

Я прекрасно понимаю, что ребенок может кого-то не любить. НО задача родителей научить его базе, что в жизни не всегда всё так, как он хочет и любит. Не прогибаться под эти нелюбови, не танцевать на цыпочках в угоду ’лишь бы детка не расстраивалась’, а вписывать ребенка в текущий социум, чтобы всем было ок, и ребенку в будущем тоже. Мы к примеру проголосовали ногами после нескольких таких посиделок, когда я поняла, что приятельница ничего не планирует делать с ситуацией, что ее вариант это терпеть все выбрыки и пофиг на свои планы (и на мои кстати - я не на концерт ее детки пришла, а для общения со взрослыми членами семьи)
Ладно, ясно-понятно. Терпи. А я не буду. Поэтому теперь тема общих встреч закрыта, в лучшем случае я могу выпить с ней кофе полчаса, пока ребенок где-то чем-то занят. И я написала именно о том, что на ее месте я бы не терпела, а применяла бы воспитательные методы, в том числе не всегда политкорректные. Ради себя, своего я, и ради ребенка , которому надо знать, где и как себя вести. Но я не на ее месте.

ви шось все докупи змішали разом із вашими враженнями про дитину подруги.
так, батьки мають навчити, не прогинатись, але точно не фразами «закрий рот і вийди» як ви писали в попередніх коментах.
дітям треба 100-200-300 разів іноді сказати щоб до них дійшло. це важка праця. ваша подруга можливо обрала шлях найменшого супротиву - не напружуватись і забити на це.
але ви сюди транслюєте навіть не власний досвід, а враження від спостережень і субʼєктивну думку

я все дитинство і підлітковий вік жила з мамою і бабусею. мене більше «абьюзила» бабуся, мама взагалі не приділяла часу, але контактування з мамою завжди закінчувалось сваркою через її втомленість і небажання хоч якось зрозуміти потреби дитини. про пояснити шось взагалі нема мови. замість того щоб пояснити шо це погано, можна було просто накричати чи застосувати фізичні методи покарання. зараз я розумію шо до цього призводить слабкість і безсилля.

зараз ставши мамою і маючи сина як ваша донька, я не тримаю зла на неї. ми не народжуємось зі знаннями про виховання дітей, немає єдиного патерну виховання, дитину свою треба вивчати і шукати підхід, в мами нажаль не було ні часу ні певно бажання. їй головне було шоб я була нагодована, гарно вчилась і ніде не шлялась) але варто мені згадати якийсь неприємний епізод, як вона каже «такого не було».

з бабусею стосунки були погані до самої її смерті. її дуже бісило шо я так і не підкорилася її авторитету. її улюблена фраза «ти робиш тільки те що ти хочеш». ну а шо я маю робити?) що вона хоче?)

тато більше 20 років провів на заробітках, періодично приїжджаючи до нас. тата безмежно любила змалечку, це єдина людина яка проводила якісно час зі мною. був період певно якоїсь образи, за те що був так далеко і не міг захистити чи банально морально допомогти мамі з моїм вихованням.

зараз стосунки з мамою і татом нормальні. я вважаю шо кожен проходить свій урок.

вибачте за таке простирадло)

Какой урок прошла мама? Она же не признает даже своих ошибок?