Дитина мовчить тільки, коли спить... Підозрювати СДУГ?

Ну если бы мне таки прошлось воспитывать и мне бы достался вот такой ребенок - я была бы матерью-говном) и мне не было бы за это стыдно. Лучше быть говном с недемократичными методами воспитания, чем терпилой и мямлей, которой мелкая шмакодявка командует с пеленок

Сімейні лікарі не мають відповідної кваліфікації. Ви втрачаєте час. Чим старша дитина, тим складніше її виводити до норми, якщо в неї діагнозують рдуг. Не всі переростають. А ті, кого не компенсували мають такі проблеми починаючи з підліткового віку, що це жах.

Так если проблемы со слухом не мешают жить,так зачем о них знать?

:) почитайте про це, щоб не писати таку херню

Единственное объяснение этому что ребенок не совсем здоров

Дякую, що поділися історіями Вашої сім´ї. Я на сьогодні теж жила з рішенням , що треба контролювати свою ангедонію, астенію і дистимію. В ті рідкі дні, коли я маю час і енергію для життя і приділяю цей час доці - ситуація інша. Просто перекроїти життя , щоб таких днів стало більше фізично неможливо . Тож хотілося почути, хто як порається з цим.

Скільки у Вас своїх дітей ? Ви практик чи теоретик ?

Можливо не побачили - в кінці мого допису зазначено для чого він - ’для обміну досвідом ’. Це означає , що фантазії і гіпотези людей без дітей і без досвіду їх виховання в цій темі я щиро сподівалася не побачити. Якщо у Вас дітей немає, нам нема про що спілкуватися

Гугльте далі. Бо це більше до РДУГ насправді

Ну двічі я вже мала справу з дітьми в підлітковому віці. Впораюся і втретє.

Ох уж ці теоретики)

найвихованіші і найслухняніші діти в уяві людей у яких дітей немає, але є бурна фантазія 🙌🏻

То жінка помилилася темою )
Десь прочитала запрошення зайти фантазерів і вбігла не в ту залу, не знімаючи білого пальта

авторко, якщо патології виключені, то ще на подумати - почитайте про кармічних дітей. дітей які дзеркалять деякі риси характеру батьків, наче в них є карта больових точок, на які треба натиснути, бажано одночасно. батькам в такому випадку треба пропрацьовувати свої проблемні місця.

Дякую, зверну увагу на цю тему.

Сорі, але у вас щось не те з розумінням батьківства як явища. Ви не конкуруєте з дитиною, не міряєтеся пісками, не змагаєтеся хто кого продавить. Дитина це не ваш спаринг партнер і ви з нею не змагаєтеся за владу. Ви допомагаєте маленькій людині вирости. Буває що маленька людина не нормотипова, буває що просто вредна, енергійна і не боїться нічого. Треба багато терпіння і любові, і так, вміти приміряти батьківську владу. Але не з тої позиції що шмакодявку треба поламати, щоб знала своє місце, а з тої позиції що дорослий робить як краще для дитини

от про поламати дуже влучно. все дитинство і підлітковий вік мене ламали. я отримувала за те що відстоювала свої кордони і правоту, я була дуже незручною дитиною. «авторитет» виховання був дати по губам за те що я «огризалась» і регулярні фрази типу «закрий рот, гімну слова не давали. ще дуже мала». іноді страх отримати черговий раз по губам мене зупиняв, а іноді я не стримувалась і отримувала всім що попадеться під руку

згодна про те що батьки допомагають вирости, пізнати світ. треба багато любові і терпіння. там де любові немає, там де дитина незручна, там регулярно «закрий рот і вийди» і тп, продавлення авторитетом. тільки такі авторитети не знають як потім виміщається дитиною злоба на батьків. вони починають булити інших дітей, бо батькам слова сказати не можна, вони ж «авторитетні», а емоції подавити важко, вони виходять в інше русло

Як Ваші відносини з батьками на тепер, якщо не секрет ?

Именно о ’лучше для ребенка’ я и говорю. Потому что если не договориться, не применить хитрость, жесткость, не поломать там где это критично нужно сделать - то ребенку потом будет ой как сложно жить. И лучше пусть он вспоминает, что мать была говном и дофига чего запрещала и нависала, чем имеет 100500 проблем с субординацией, а следовательно учебой, отношениями, работой и т.д.

Я написала - как минимум. С этого начать и дальше по всем возможным вариантам

3 года вы рассматриваете варианты?

А звідки ви знаєте, що в дитини не має рас, якщо ви не були в психіатра?

Для того, щоб виключити патології, потрібно обстежити дитину у психіатра.

Ну раз вы мазахист, то вперед

я все дитинство і підлітковий вік жила з мамою і бабусею. мене більше «абьюзила» бабуся, мама взагалі не приділяла часу, але контактування з мамою завжди закінчувалось сваркою через її втомленість і небажання хоч якось зрозуміти потреби дитини. про пояснити шось взагалі нема мови. замість того щоб пояснити шо це погано, можна було просто накричати чи застосувати фізичні методи покарання. зараз я розумію шо до цього призводить слабкість і безсилля.

зараз ставши мамою і маючи сина як ваша донька, я не тримаю зла на неї. ми не народжуємось зі знаннями про виховання дітей, немає єдиного патерну виховання, дитину свою треба вивчати і шукати підхід, в мами нажаль не було ні часу ні певно бажання. їй головне було шоб я була нагодована, гарно вчилась і ніде не шлялась) але варто мені згадати якийсь неприємний епізод, як вона каже «такого не було».

з бабусею стосунки були погані до самої її смерті. її дуже бісило шо я так і не підкорилася її авторитету. її улюблена фраза «ти робиш тільки те що ти хочеш». ну а шо я маю робити?) що вона хоче?)

тато більше 20 років провів на заробітках, періодично приїжджаючи до нас. тата безмежно любила змалечку, це єдина людина яка проводила якісно час зі мною. був період певно якоїсь образи, за те що був так далеко і не міг захистити чи банально морально допомогти мамі з моїм вихованням.

зараз стосунки з мамою і татом нормальні. я вважаю шо кожен проходить свій урок.

вибачте за таке простирадло)

мама повинна любити, вчити жити. нажаль в світі дуже багато людей, які поламають і без мами.

Вчити жити - це якраз про те, що писала ваша співрозмовниця.
Бо іноді дійсно, це виглядає як ’ламати’. А насправді - ні.

Ну це ж не так робиться) не ’вийди і закрий рот’. Вийди і закрий рота це в принципі не про виховання і ця фраза нічому не вчить. Да, всі ми її іноді говоримо, але ж треба мати мужність признатися соті що ти її говориш бо просто не знаєш як ще реагувати, або не маєш ресурсу реагувати по іншому. Ви правда не розумієте про що говорите) знаєте скільки разів дитині (є звичайно виключення, але в середньому) треба проконтактувати з новою їжею, щоб наважитися її спробувати на смак? Приблизно 5. Тобто 5 разів дитина буде просто дивитися як ви їсте авокадо, брати авокадо в руки, нюхати, лизткати чи викидати з тарілки. І тільки тоді наважиться вкусити. Це я до того що треба овер дофіга терпіння. Ви просто не знаєте як діти вчаться чомусь. Просто не маєте такого досвіду і думаєте що діти це маленькі дорослі (я сама так думала коди дітей не мала). Кордони, субординація, відповідальність, комунікація з іншими людьми - це власним прикладом треба вчити. І єдине критично важливо - це життя і здоров´я дитини

Меня наверное пример с авокадо должен был удивить? Нет, не удивил. Всему свое время и свой срок. И пятилетка, которая осторожничает с авокадо - меня не удивит, не раздосадует и не выбесит. Но когда такую херню упорет 15-летний - я мягко скажем сделаю вывод, что у него диагноз. Или что он заброшен родичами, не социализирован

гарний приклад про новий продукт. іноді роки доречі потребуються.
а на думку дописувачки, треба «зламати» дитину. і на прикладі їжі типу взяти і запхати до рота.
так доречі в совкові часи робили, запихували їжу до ригачки, закрий рот і їж бо я так сказала