Кумедна• 27 октября 2024
Дитина мовчить тільки, коли спить... Підозрювати СДУГ?
Хочу поділитися своєю ситуацією, яку мені дуже складно витримувати.
Доці 6, років 2-3 вона поводиться дуже активно , набагато активніше за стандартну дитину. Вона завжди розмовляє, завжди голосно, намагаюся навчити говорити тихіше ,але не виходить. Якщо не розмовляє, то кричить. Мовчить тільки, коли спить. Самостійно часу не проводить , хтось обов´язково має бути залученим. Якщо наважимося позвати гостей, то спокійно ніхто не зможе навіть договорити речення. У принципі ми в сім´ї ( доросла ) між собою вже фактично не розмовляємо, тільки переписуємось. Бо якщо хтось намагається щось сказати, донька біжить , перебиває і діалог становиться продовжувати неможливо.
Підозрювала СДУГ, відвідували невролога, з його слів - просто активна дитина ( перевіряв просто когнітивну функцію)
Пару років назад я думала, що це переросте, але покращень жодних не відбувається. Організувати банальні речі, скласти іграшки, спокійно мовчки поїсти не виходить.
Є з чим порівнювати. Це не перша дитина. Але вже я на межі. Іноді просто страшно, коли наближаються вихідні, бо після них на роботі у пн,як вижатий лімон.
Пишу для обміну досвідом . Можливо у когось є/були схожі ситуації з дітьми. Як розвивались події ?
Доці 6, років 2-3 вона поводиться дуже активно , набагато активніше за стандартну дитину. Вона завжди розмовляє, завжди голосно, намагаюся навчити говорити тихіше ,але не виходить. Якщо не розмовляє, то кричить. Мовчить тільки, коли спить. Самостійно часу не проводить , хтось обов´язково має бути залученим. Якщо наважимося позвати гостей, то спокійно ніхто не зможе навіть договорити речення. У принципі ми в сім´ї ( доросла ) між собою вже фактично не розмовляємо, тільки переписуємось. Бо якщо хтось намагається щось сказати, донька біжить , перебиває і діалог становиться продовжувати неможливо.
Підозрювала СДУГ, відвідували невролога, з його слів - просто активна дитина ( перевіряв просто когнітивну функцію)
Пару років назад я думала, що це переросте, але покращень жодних не відбувається. Організувати банальні речі, скласти іграшки, спокійно мовчки поїсти не виходить.
Є з чим порівнювати. Це не перша дитина. Але вже я на межі. Іноді просто страшно, коли наближаються вихідні, бо після них на роботі у пн,як вижатий лімон.
Пишу для обміну досвідом . Можливо у когось є/були схожі ситуації з дітьми. Як розвивались події ?
показать весь текст
1
5
156
0
Ответ дляЗоряний Шлях
Не повірите, ми навіть до екстрасенса зверталися. Казав в 10 попустить. НЕ ВГАДАВ 
Слухайте , а дякую за пораду ) що мені втрачати . Розважусь хоч якось )
Ух...тут логіка є, всю вагітність я бігала ,як скажена собака, розривалася між старшими дітьми і бізнесом . Сама по собі я є тривожна особистість. Напрямок для роздумів є
Ні, не вгадали)
Перестала їсти через страх тошноти і рвоти після набутого досвіду.
Я чогось так і думала, що книга про таке)
Але у мене вагітність була не стресова.
А от генетика - тут скоріше за все. І якісь збої в гормональних/хімічних обмінах в тому числі.
Перестала їсти через страх тошноти і рвоти після набутого досвіду.
Я чогось так і думала, що книга про таке)
Але у мене вагітність була не стресова.
А от генетика - тут скоріше за все. І якісь збої в гормональних/хімічних обмінах в тому числі.
Автор, а коли у вас це почалося? У мене дитина болтлива і активна. Але вона чужих соромиться і сама себе зайняти може. Я думаю що у моєї це криза трьох років починається. Але хвилює той факт що коли війна прчалася у мене було 5 місяців вагітності. Я то відразу виїхала, бо знала про ці кортізолові шторми і їх вплив на ембріон, але ж я і виїхавши була в стресі
2
в мене хронічна депресія з дня пологів( цілий день «розважаю» дитину, а ввечері працюю 
хронічний недосип
не завжди можу адекватно реагувати на чергові вибрики, тобто 10 разів стримана, а на 11 вже всьо, терпіння закінчилось.
цілий день рот не закривається, шось пояснюєш, а він знову перепитує по сто разів. з чоловіком теж не можемо нормально поговорити бо син теж шось говорить.
як тільки збираємось кудись йти - починає ганяти по всій квартирі, зібратись кудись то треш. 10 разів спокійно скажеш - не чує, раз гаркнеш - чує. зі слухом точно все ок.
на місці не стоїть і не сидить. робимо якісь аплікації, сидить, через 10 секунд вже танцює.
і все в такому дусі
ну і увага - так, постійно треба, сам не грає. шось пропоную - не хоче, як шось в нього не виходить то все летить і психує
хронічний недосип
не завжди можу адекватно реагувати на чергові вибрики, тобто 10 разів стримана, а на 11 вже всьо, терпіння закінчилось.
цілий день рот не закривається, шось пояснюєш, а він знову перепитує по сто разів. з чоловіком теж не можемо нормально поговорити бо син теж шось говорить.
як тільки збираємось кудись йти - починає ганяти по всій квартирі, зібратись кудись то треш. 10 разів спокійно скажеш - не чує, раз гаркнеш - чує. зі слухом точно все ок.
на місці не стоїть і не сидить. робимо якісь аплікації, сидить, через 10 секунд вже танцює.
і все в такому дусі
ну і увага - так, постійно треба, сам не грає. шось пропоную - не хоче, як шось в нього не виходить то все летить і психує
А почему ей вообще позволено безнаказанно заявить вам ’сама закрой рот’? Вы своей матери такое в детстве своем могли сказать? Хоть бы подумать могли о таком? Не знаю конечно как вам, но мне были бы вафли. При этом меня никто никогда не бил, но это не мешало мне опасаться родительского гнева и фильтровать базар
1
1
Як навчилася добре розмовляти . Скажімо нескучно стало в 3-4 ( я думала криза 3річок), але криза не закінчилася ніколи . Як навчилася добре розмовляти ,так і завжди це робить тепер
Ответ длявкрации
в мене хронічна депресія з дня пологів( цілий день «розважаю» дитину, а ввечері працюю
хронічний недосип
не завжди можу адекватно реагувати на чергові вибрики, тобто 10 разів стримана, а на 11 вже всьо, терпіння закінчилось.
цілий день рот не закривається, шось пояснюєш, а він знову перепитує по сто разів. з чоловіком теж не можемо нормально поговорити бо син теж шось говорить.
як тільки збираємось кудись йти - починає ганяти по всій квартирі, зібратись кудись то треш. 10 разів спокійно скажеш - не чує, раз гаркнеш - чує. зі слухом точно все ок.
на місці не стоїть і не сидить. робимо якісь аплікації, сидить, через 10 секунд вже танцює.
і все в такому дусі
ну і увага - так, постійно треба, сам не грає. шось пропоную - не хоче, як шось в нього не виходить то все летить і психує
хронічний недосип
не завжди можу адекватно реагувати на чергові вибрики, тобто 10 разів стримана, а на 11 вже всьо, терпіння закінчилось.
цілий день рот не закривається, шось пояснюєш, а він знову перепитує по сто разів. з чоловіком теж не можемо нормально поговорити бо син теж шось говорить.
як тільки збираємось кудись йти - починає ганяти по всій квартирі, зібратись кудись то треш. 10 разів спокійно скажеш - не чує, раз гаркнеш - чує. зі слухом точно все ок.
на місці не стоїть і не сидить. робимо якісь аплікації, сидить, через 10 секунд вже танцює.
і все в такому дусі
ну і увага - так, постійно треба, сам не грає. шось пропоную - не хоче, як шось в нього не виходить то все летить і психує
Запрошую в мій клуб 🌷
1
У вас не здорова атмосфера в родині.
Дитині 5 років, а не 1, щоб вона не розуміла, що говорить.
Тому я впевнена, що в дитини є порушення інтелекту, а також емоційні порушення.
Дитині 5 років, а не 1, щоб вона не розуміла, що говорить.
Тому я впевнена, що в дитини є порушення інтелекту, а також емоційні порушення.
1
Моя мати ременем лупили до крові і мене ,і сестру. Дійсно, ні - ми сказати не могли. Але я й не спілкуюся з матір´ю, тільки вітаю зі святами. Тому цей приклад для мене неробочий.
Автор, треба показати дитину хорошому дитячому психіатру. Це їх парафія. Невролог це загальний розвиток і рефлекси. Так до року спостереження саме у невролога, бо там дуже важливий моторний розвиток. Психічне, когнітивне - це психіатр і психолог.
Это решать психиатру и матери ребёнка, что делать.Можно ничего не делать и иметь серьёзные проблемы в детском саду , потом в школе. и просто прятать голову в песок.
Книга про другое, не пренатальный период. Скорее про мозг и как это формируется, и как потом влияет на жизнь.
Но я всё равно вижу: сначала рвота ( ситуация) - на нее страх повторения, как защита стоп еда. Это и есть травмируются ситуация. Так иногда бывает в жизни, никто не застрахован. Очень печально, когда дети сталкиваются с этим.
В любом случае, если почитать, как раньше в частности лечили детей, оставляя их без родителей длительное время в больнице, например. То с этой точки зрения мы живём в более благополучное время, но от всего не застрахован.
Но я всё равно вижу: сначала рвота ( ситуация) - на нее страх повторения, как защита стоп еда. Это и есть травмируются ситуация. Так иногда бывает в жизни, никто не застрахован. Очень печально, когда дети сталкиваются с этим.
В любом случае, если почитать, как раньше в частности лечили детей, оставляя их без родителей длительное время в больнице, например. То с этой точки зрения мы живём в более благополучное время, но от всего не застрахован.
Цікаво. Дякую..просто щоразу скільки я не читала книжок Америк.психіатрів, то вони швидше мене заспокоюють ,ніж тривожать ( по тому що там описано, спадає на думку, що треба лікувати свої нерви. Бо в книжках по психіатрії, куди лютіші випадки описані). Але вашу почитаю) дякую
И какие вы видите перспективы для вашего ребёнка в школе , если вы не обратитесь к психиатру , не будете ребёнком заниматься?
Я не великий психолог и не претендую на истину, но у вас что-то не то с субординацией и авторитетом. А дальше как ребенок встраиваться в социум будет, если его не научить сейчас? Другие люди, чужие, терпеть эти перформансы не будут и начнут затыкать ее в разы жестче, чем это сделали бы вы.
1
тобто мамі можна сказати дитині «закрий рот», а дитині те саме у відповідь нє? подвійні стандарти?
чи методи виховання з совка?
я памʼятаю як мені казали «закрий рот, гімну слова не давали», а я була така шо за словом в кишеню не полізу, і відстоюю свої кордони. і варто було мені щось сказати у відповідь - отримувала по обличчю.
оце класне виховання да? діти наслідують поведінку і слова батьків. і якщо батьки ставляться зневажливо і хамовито, то не варто очікувати повагу. хіба що страх бути покараним, фізично в тому числі
чи методи виховання з совка?
я памʼятаю як мені казали «закрий рот, гімну слова не давали», а я була така шо за словом в кишеню не полізу, і відстоюю свої кордони. і варто було мені щось сказати у відповідь - отримувала по обличчю.
оце класне виховання да? діти наслідують поведінку і слова батьків. і якщо батьки ставляться зневажливо і хамовито, то не варто очікувати повагу. хіба що страх бути покараним, фізично в тому числі
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу