Что делать со знакомыми, которые каждый день хотят общаться?

Терпіти не можу нав´язливих людей. Були такі ситуації в житті. Але мене з такими надовго не вистачає. Зустрічаюсь з тими,хто мені приємний і коли всім комфортно.Ніхто не ображається на інші плани другого. Можемо прямо написати - мені лінь, планую відпочити, зайнята з дітьми, вже кудись пішла і т.д. Зазвичай пишемо, дзвінки в термінових випадках. Не люблю довгі трендіння по телефону ні про що.

В мене така подруга була. Я звела спілкування майже на нуль. Скрізь її з собою візьми, в нас авто, в неї нема. Як тільки ми кудись самі поїхали - купа образ. А мені їх забагато було, але апогеєм стало те, що вона наша спільна знайома організовувала посиденьки, а в неї не було з ким дитину залишити. То вона подзвонила і заявила, що привезе її до нас, хай моя донька сидить з нею, а ми підемо разом.

Может ваши друзья таким образом пытаются Вас поддержать?
Иначе даже не и не знаю почему призодя с работ друзья первым делом думают о вас и пытаются напроситься в гости

Радуйтесь, что вы такая востребовательна)))

Просто говорите правду. Ну там: ’сейчас не могу, потому что у меня есть такие-то дела и их надо доделать’. Проекты, дела, работа по дому (кушать приготовить, убраться) тоже времени требует и обозначьте формат встреч в стиле - когда имеются точно свободные окна. Ещё предупредите , что учитывая вашу занятость вам бы подошло договариваться о встрече заранее.

Для мене зараз ця тема як ніколи актуальна. Тільки нав´язливі не друзі, а свекруха. Писанина, дзвінки, просто ні про що. Коли ще з хлопцем зустрічались, то спілкування було з нею раз в місяць, зустрічі раз в пів року. Такий варіант мені підходить. Але тепер вона вирішила мені стати ’подружкою’. Домовляється з чоловіком про зустрічі кожного разу, як ми приїзджаємо додому з іншого міста раз в три тижні, і автоматично з 2-х вихідних у нас залишається 1 день на себе, бо в інший зустріч з батьками і потяг. Бісить нереально, адже я хочу сама розпоряджатись своїм часом. Він не розуміє, чому для мене це проблема, а мені прямо в Київ їхати не хочеться, бо я не можу сама розпоряджатись своїм часом. Один він з ними зустрічатись не хоче (поки), обов´язково маємо вдвох бути на зустрічі. Ну і класика: лізти в наші справи і давати поради, наче ми самі не розберемось, що нам робити в цьому житті.
Щоб не образити і віддалитись я почала пізніше відповідати на повідомлення, з затримкою в пару годин. Періодично не відповідаю. Іноді не беру трубку і звоню пізніше, іноді не передзвонюю. Іноді відповідаю майже одразу, щоб виглядало органічніше. Тепер хочу цю зустріч пропустити, типу буду дуже зайнята.
Я, як інтроверт, взагалі себе дуже погано відчуваю, коли маю спілкуватись з людьми, коли не маю на це бажання і ресурсу.
Процес не швидкий, але якщо сказати в лоб, то вони скоріш за все образяться. А ось так віддалятись поступово, з часом рідше спілкування стане нормою. Головне, в процесі запастись терпінням)

В мене тепер нікого немає, бо морозилась, ну, а що я зроблю, як мені достатньо пару раз на рік🤷

Может потому что им просто скучно?
Мне комфортно одной в своей квартире, к тому же есть дети.
Мне есть чем заняться всегда.
Люди же постоянно напрашиваются на чай.
Я с трудом бывшего выгнала) вдохнула свободу и теперь отмазываюсь от гостей в виде знакомых/друзей.
Иногда хочется сбежать куда-то

Було дві такі приятельки. З обома вже не спілкуюся. Було дуже виснажливо для мене. Кожна хотіла щонайменше годину щодня спілкуватися. І я не інтроверт, з іншими спілкуюся нормально. А з цими двома жесть була, як п´явки.

При всем уважении не думаю, что Вы единственное развлечение в жизни этих людей