Вареничніца• 18 ноября 2024
Ніколи не жила сама
Спочатку жила з батьками, а потім з чоловіком.
Зараз доведеться на тривалий період жити окремо. В мене паніка страшенна.
Почалися сильні головні болі. Майже нічого чого не їм вже тиждень.
Хто таке проходив?
Як швидко звикли?
І як свої емоції приборкали?
Зараз доведеться на тривалий період жити окремо. В мене паніка страшенна.
Почалися сильні головні болі. Майже нічого чого не їм вже тиждень.
Хто таке проходив?
Як швидко звикли?
І як свої емоції приборкали?
19
0
Я думаю, это все индивидуально и зависит от характера и типа вашей психики. Постепенно станет привычнее. Сейчас вам напишут те, кто в 18 из дома свалил и забросают тапками. Только в 18 это воспринимается совершенно по иному, как свобода, только вперед и т.д.))
1
Не зважувалася. Мені взагалі на мою вагу пофіг. Бачу, що з´явилася дряблість шкіри на тілі. Таке враження, що я втратила мишечну масу, бо жиру на мені і так не багато. Одяг став великуватий, а обличчя постаріло і скули як у зомбі стирчать.
До 18 з батьками, на рік поїхала на навчання, там жила окремо. Повернулася до батьків у 20 зі страшенним бажанням відокремитися. У 23 придбала квартиру, але не встигла пожити сама, бо вже була в стосунках на той момент. Мені явно не вистачило часу побути самій. Але зважаючи на обставини, я не прагну цього, краще вже поживу з коханою людиною.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу