Чи варто нам бути разом?

Мій чоловік (30 років) і я (22 роки) одружені вже 4 роки. Нашій дитині 2 роки. Він працює і не погано заробляє, я теж займаюсь дитиною і підробляю майстром манікюру. Іноді наша дитина буває в його батьків (не більше місяця) і в цей період я працюю в салоні. Сталось так що я не хочу свого чоловіка. Мене не збуджує нічого. Він дуже класний батько і чоловік, але як виявилось чоловік з нього не дуже. Він турбується про мене і все інше, але вчора я знайшла його переписку з іншими жінками, де він розповідав що він самотній і живе сам, і що він їі поведе на каток( а мене за 4 роки навіть в кіно не повів). Я виплакала все за ніч і сказала, що якщо нас нема в його житті в тій переписці то і по справжньому мене з дитиною не буде і його житті. В результаті він сказав, що я його принижувала якось( переписка була менше року тому, але більше частину він добре сховав на іншому аккаунті куди я зайшла потім,але він вже все видалив) і через це він почав спілкуватись з іншими, але сказав, що не зраджував мені. Ми помирились. Він сказав, що останні пару місяців все було ідеально і що він перестав спілкуватись. Натомість я розумію, що я не хочу жити все життя з ним. Що я хочу інших чоловіків. Я хочу «нагулятись». Він був моїм першим і єдиним чоловіком. І я ні разу за увесь час не кінчала, а перші два роки так взагалі відчувала біль підчас сексу, але терпіла, бо йому було потрібно. Коли я подумала, що ми з дитиною можемо піти від нього і поїхати в іншу країну де я буду вільна як жінка і буду мамою що піклується про дитину, я так само думала про те що він ідеальний батько і іншого я не знайду для дитини. Тепер мене мучає це все, бо я живу з чоловіком по суті через дитину. Чоловік це розуміє і знає. Я казала йому, що мені не подобається наш секс і що я хочу що б в мене були мурахи від чоловіка, а не просто роздягнулась лягла 5 хвилин не зрозуміло чого, поки він кінчить і все. В нашому житті мало романтики. Що мені робити? Я не хочу зраджувати, але відчуваю що мені тяжко не думати про це. (П.с. Чоловік намагався зробити так, аби я кінчила, але нічого не виходе я не можу рослабитись). Як нам продовжити жити з цим усім? Хочу дізнатись думку інших людей. (Прошу не засуджуйте)