Есть ли в вашем окружении те люди, которым надоело быть хорошими?

Так, це я

Да
Это я

И що тепер?

Як оточуючі сприйняли ваші зміни?

Так как раз дело в том, что в один момент тебе становится плевать, как кто к этому относится

Я вас вітаю! Це чудово!

Це я

Да ну вітать не обовʼязково)
Я уже давно таким образом живу

Так, це я. Шкода пізно почало доходити, аж в 35.

Це я. Позбавилася купи ’друзів’, які до мене ставилися споживацьки. Не терплю, розумію власні потреби

Є така і це Я.
Набридло бути всім винною, мене виховували ти дівчинка ти повинна....
І всі весело і задорно на мені їздили і саме погане що я не бачила в цьому нічого поганого, а я дурепа бігала по першому свистку на допомогу всім
Ну до поки в мене не трапилися проблеми зі здоров´ям, всі весело відморозилися типу а хто тобі винен, грошей не має але ти тримайся? От тоді лежачи в лікарні я зрозуміла що таки я дурна, я всім допомогла і грошима також, а всі родичі і друзі забили болт. Як мені було боляче не фізично а морально!!!
Ну і я потихеньку почала діяти, по перше передзвонила всім кому давала гроші і сказала повернути не колись потім а зараз, і ще написала в соціальних мережах що от коли людям треба було гроші то я давала в борг, а тепер чомусь повертати не хочуть і перелік імен і скільки винні, о чудо гроші на операцію знайшла і навіть більше.
Коли вичухалася трохи то всі родичі і друзі знову згадали що я щось давно не допомагала, і почали знову свистіти - давай біжи допоможи.... На що я сказала НІ! Всі Так здивувалися, як так я і сказала ні?! На всі притензії і істерики я відповідала - я лікуюсь і чомусь мені ніхто не біг допомагати і повертати гроші.
Поступово до всіх родичів і друзів дійшло що тієї дурепи вже не має і я нікому вже не допомагаю. А тут мені пропозиція прийшла на роботу в іншому кінці країни і я з радістю поїхала подалі.

От дійсно що рожеві окуляри б´ються склом всередину.

А щодо того, що тепер - припинила спілкування з кількома близькими родичами, які «паслись» на мені і сприймали це як належне. Відчепила кількох «пʼявок», яким допомагала.

Не могу сказать, что надоело. Но я научилась обижаться и как-то становлюсь хуже. Меня воспитали хорошей, я детей так воспитывала.

Но дети выросли и быстро мне объяснили, что я не хорошая,. Муж подлянку кинул. Мама обзывала, а мне уже за 40 было. Всех послала и стала хуже.
Как лодочку назвали, так она и плывёт.
А то такое ощущение, что я золотая рыбка.

Моя мама открыла для себя популярную психологию из инстаграма, там вот это всё - самоценность, выбирай себя, проявляй эмоции, не подавляй злость и прочие, вобщем-то очевидные вещи, преподнесенные с небывалым пафосом. Впечатлилась, даже на курсы гештальт-терапевтов пошла.
Ну вот, объяснили ей, что у нее есть личные границы, что чувства ее очень важны, и следует их проявлять. Но забыли почему-то сказать, что у других людей тоже есть границы, чувства и они как бы ну, живые, а не декорации для твоих проявлений. Процесс мутации во взбалмошную истеричку прошел успешно - теперь она считает, что можно называть меня дурой недоразвитой, и прочими лестными эпитетами, но обижаться или нет - это я выбираю сама, обижаться - это детская позиция! Орет на таксистов, орет на продавцов, на свою помощницу по дому, а наша арендаторка ее избегает и почти прямым текстом говорит, что она ее боится и предпочитает взаимодействовать со мной.
Не все психологи одинаково полезны, короче говоря.

психологи одиниково вредны для всех
Причем одни -просто шарлатаны, вторые в двумя коридорами церковноприходской школы, а третьи -однозначные пациенты неврологической и психиатрической клиник и попросту несчастные люди с огромным багажом внутренних проблем.

Вы прям мои мысли прочитали.

подождите)
сейчас придут психологи, наставят лиловых баб и пальцев вниз

Та пускай)

Да, и я склоняюсь к этой мысли. Не знаю, зачем нужны эти ’посредники’ в работе над собой, что-то вроде риэлторов)) Работа над собой безусловно важна и полезна, все мы имеем определенные загоны и токсичные установки, делающие жизнь чуть хуже, чем она могла бы быть. Но для этого достаточно просто понимать, как работает человеческая психика, что такое эмоции - по сути своей не более чем дополнительная сигнальная система в нашем организме, а не нечто культовое и сакральное, и уж точно не призыв к мгновенному действию - а скорее повод для анализа и размышлений. Умный человек с адекватным самосознанием так разберется в себе, ну а противоположность - попросту схавает чужие установки, еще и наделив их собственной интерпретацией - в меру своей испорченности, так сказать.

Согалсна.Я тоже против психологов.

я така людина. мені психолог сказав прокачувати агресію, що агресія це нормально, ну і от...

Это я

По теме.
мне проще.
Я сразу такой родилась.

Я б таких психологів топила б.

так не тонет же)

чого? ви щось маєте проти здорової агресії?)) поясніть будь ласка

Здоровий і агресія - це поняття зовсім різні.

ну ви геть не розбираєтеся у цьому питанні, людина має базові емоції (радість, страх і т.ін) - гнів (те що я мала на увазі під агресією) одна з них, коли проблеми із вираженням цієї емоції, то людині не добре.

Значить це не агресія,авідстоювання власних кордонів.

почитайте про базові емоції, ви геть не сечете тему