Мавка• 27 декабря 2024
Вас батьки в дитинстві обіймали, пригортали?
Який емоційний фон був у вашій батьківській сім´ї? Чи нормою були обіймашки-поцілунки чи це для вас було дикість?
Днями подруга сказала таку фразу, що коли ми з нею ще були малими, вона завжди заздрила мені, що моя мама нам з сестрою готувала сніданок, бутерброди з собою в школу, обіймала, цілувала. Виявилось, що в неї цього не було взагалі, - її називали тільки повним ім´ям, в школу давали дрібні гроші, а проявляти ласку і любов в її сім´ї було не прийнято.
Я навіть ніколи про це не замислювалась... це було само собою зрозуміле, як вода з крана чи сонце зранку. А як було у вас?
Днями подруга сказала таку фразу, що коли ми з нею ще були малими, вона завжди заздрила мені, що моя мама нам з сестрою готувала сніданок, бутерброди з собою в школу, обіймала, цілувала. Виявилось, що в неї цього не було взагалі, - її називали тільки повним ім´ям, в школу давали дрібні гроші, а проявляти ласку і любов в її сім´ї було не прийнято.
Я навіть ніколи про це не замислювалась... це було само собою зрозуміле, як вода з крана чи сонце зранку. А як було у вас?
показать весь текст
2
49
0
Доречі, своїм дітям я кажу, що люблю і багато обмнімаю. І мої батьки почали робити те саме, внукам казати і обнімати.
Це як зажатість їх якась була в моєму дитинстві. І так у більшості сімей було.
Це як зажатість їх якась була в моєму дитинстві. І так у більшості сімей було.
3
Я была счастлива,если меня не избивали до потери сознания,но такие дни случались редко,а что такое родительское тепло и ласка,я не знала никогда.Сейчас у меня уже свои дети взрослые,но до сих пор не могу спокойно вспоминать своё детство и особенно праздники..
4
Батька не було. Він трагічно загинув, коли мені було 1,5 роки. Не памʼятаю, щоб колись мама мене пригорнулв чи пожаліла, чи похвалила… Вперше, я почула від неї, що вона мене любить, коли мені було 33 роки.
1
У меня тоже самое, не принято было целовать, обнимать, проявлять ласку, хотя родители все для меня делали, но вот без нежностей...
Взагалі не памʼятаю щоб мене у дитинстві хтось обійняв з батьків . Дідусі і бабусі обіймали, а батьки ні
Не обіймали, не цілували, не казали, що люблять. Мама про мене турбувалася, не більше того.
В дорослому віці батько дорікав, що в дитинстві мене кормив, вдягав і взував. Але ж я не просила мене народжувати.
У мене донька, моєї любові їй дуже багато) вона моє життя і вона про це чує кожного дня.
В дорослому віці батько дорікав, що в дитинстві мене кормив, вдягав і взував. Але ж я не просила мене народжувати.
У мене донька, моєї любові їй дуже багато) вона моє життя і вона про це чує кожного дня.
Господи милий, ну звідки це все, як, за шо? Моя мила пораднице, я вас обіймаю міцно, ви варті найкращого в житті - любові, турботи, радості, опіки! 
Дівчатка, я реально в шоці з відповідей, я й не уявляла...
Дівчатка, я реально в шоці з відповідей, я й не уявляла...
1
Росла в стандартной советчкой однополой семье: с мамой и бабушкой.
Нет, никогда не обнимали, не говорили, что любят, мама вообще никогда не хвалила ’шоб не загордилась’, зато ругала исправно и ремнем тоже прилетало.
И так же, как и комментатор выше, выросла с заниженной самооценкой, крайней неуверенностью в себе, а привитое чувство вины вкупе с ощущением собственной ’недостаточности’ вообще со временем довело до депрессии и тревожных атак.
Зато хоть на своих детях отрываюсь: они залюбленные, зацелованные и зажмаканные)) пусть им тоже в будущем будет о чем поговорить с психологом, но хотя бы не о том же
Нет, никогда не обнимали, не говорили, что любят, мама вообще никогда не хвалила ’шоб не загордилась’, зато ругала исправно и ремнем тоже прилетало.
И так же, как и комментатор выше, выросла с заниженной самооценкой, крайней неуверенностью в себе, а привитое чувство вины вкупе с ощущением собственной ’недостаточности’ вообще со временем довело до депрессии и тревожных атак.
Зато хоть на своих детях отрываюсь: они залюбленные, зацелованные и зажмаканные)) пусть им тоже в будущем будет о чем поговорить с психологом, но хотя бы не о том же
1
Ответ дляМавка
Господи милий, ну звідки це все, як, за шо? Моя мила пораднице, я вас обіймаю міцно, ви варті найкращого в житті - любові, турботи, радості, опіки!
Дівчатка, я реально в шоці з відповідей, я й не уявляла...
Дівчатка, я реально в шоці з відповідей, я й не уявляла...
Спасибо большое.Моя мать очень жестокий человек,ей доставляло удовольствие издеваться надо мной,а отец выполнял все,что она ему скажет.Они не алкоголики,не наркоманы,но вот так вот у нас было.В 16 лет я сбежала из дома и с тех пор не живу с ними.
Може і так, а може, нам дорослим людям варто припинити порпатись в минулому і шукати вину батьків. Якщо не йдеться про критичні випадки, де було наприклад моральне насилля, то наші батьки переважно робили те, що могли і те, чого були навчені своїми батьками. А ми вже маємо змогу обійматись з дітьми, говорити вільно на різні теми і тд.
1
Цікава тема для обговорення! Особисто у моїй сім´ї був досить емоційний фон. Обіймашки, поцілунки і прояви любові були нормою. Мама завжди пригощала нас сніданками, а вечорами ми збиралися всі разом за столом, де ділилися новинами і емоціями.
Я теж завжди думав, що це так у всіх, поки не почав слухати історії друзів. Багато з них, як і твоя подруга, виросли в сім´ях, де не прийнято було проявляти ласку. Це справді вражає, адже емоційна підтримка і тепло важливі для розвитку дитини.
Тепер, згадуючи свої дитячі роки, розумію, як мені пощастило. Обійми та спілкування формували наші стосунки. А вам, як це вплинуло на ваше життя? Чи вважаєте ви, що це допомогло вам стати тією людиною, якою ви є зараз?
Я теж завжди думав, що це так у всіх, поки не почав слухати історії друзів. Багато з них, як і твоя подруга, виросли в сім´ях, де не прийнято було проявляти ласку. Це справді вражає, адже емоційна підтримка і тепло важливі для розвитку дитини.
Тепер, згадуючи свої дитячі роки, розумію, як мені пощастило. Обійми та спілкування формували наші стосунки. А вам, як це вплинуло на ваше життя? Чи вважаєте ви, що це допомогло вам стати тією людиною, якою ви є зараз?
Не обіймали, не цілували.Може коли хворіли мама в чоло цілувала, перевіряючи температуру.Ні коли не казали’ красунечка моя’, ’ зайчик мій’ тощо.Що мене, що молодшому брату.Не знаю чого так.
Никто меня не обнимал,меня уважали, давали свободу в разумных мерах,учитывали мое мнение,чуствовалась забота.У меня нет никаких обид на родителей, и нет зависти к другим.У меня нормальная самооценка, и счастливая жизнь.Мне не давалось что- то легко, но всегда была поддержка мой семьи, особенно мамы.У мужа позиция ’ Если я не права, то никто не имеет право меня судить, это мой выбор и всех в сад, взрослая девочка,сама разберётся ругать себя или хвалить’.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу