Чи права свекруха? Не знаю, як сприймати пораду

Одразу перепрошую, що у передноворічний час з такою темою. Раніше тут писала, що в шлюбі виявилось тяжко, бо на мені все - від дитини і побуту до відповідальності за спільний бізнес і вирішення всіх питань в принципі. Дуже задовбалась, чесно. З останнього - у дитини дуже важко ріжуться зуби, у мене кашель страшний, третя ніч без сну, в 7 ранку встаю до дитини, готую сніданок, кручусь по хаті, вона капризує постійно, він чує це все і спить собі далі спокійно до 12-13 дня з аргументом, що простой зараз в роботі, нема настрою, довго дивився фільм і т д. Не буду багато писати, було вже тут.
Була розмова з його боку, що ми весь час вдома, з друзями не бачимось, ніде не буваємо. На що я відкрито сказала: давай ділити обов’язки, бо я не тягну все. Тоді буду менше втомлюватись і може будуть сили для гостей. Зараз цих сил нема, візьми на себе щось. Ну поговорили і на тому все скінчились і нічого не змінились. І тут на свята приїхала свекруха, до слова скажу, що в нас стосунки не як в анекдоті, а хороші, добрі. І при ній та ж картина - чоловік валяється до обід, ходить грає в теніс з приятелем, сніданок в 13:00, серіали до 2 ночі, зависнути в туалеті на годину, як тільки бачить що дитина капризує і в мене вже руки обриваються і тому подібне.
І почала свекруха у його відсутність розмову зі мною, що їй не подобаються наші стосунки. на що я їй відверто сказала, що втомилася і не хочу відчувати себе конем, який тягне все. Прохань він не чує, я не бачу виходу окрім як жити окремо. Бо може навантаження меншим і не стане, але я розраховуватиму на себе і мене не біситиме те, що я упахуюсь, поки хтось лежить собі і живе своє краще життя.
Її відповідь: «ти винна сама. Треба заставляти, давати завдання. Відкрити двері і сказати - забери дитину, я ніч не спала, я втомилася. Іди винось сміття. Іди з дитиною надвір. А ти цього не робиш і тому все так».
Я зависла.
І ось тому я прийшла сюди просто за людськими порадами: невже шлюб це дійсно про копняки постійні? Хтось пробував так, як каже свекруха і це спрацювало чи не спрацювало?
Невже чоловік це 10-річна дитина, якій треба давати завдання і нагадувати-гавкати постійно, тримаючи це все в голові?
В моєму розумінні чоловік це доросла зріла людина з власною відповідальністю, ініціативою, готовністю приймати рішення. Людина, яка має очі і мозок і розуміє, що якщо я за ніч через крик дитини не зімкнула очей, то зранку мені вкрай треба допомога. Невже це дійсно норма шлюбу ходити і дьоргати його кожен раз, кожен день?
Просити, нагадувати, потім ще нагадувати? Чи це все таки херня повна і такого бути не має?