Поумничка• 01 января 2025
Як ви покинули чоловіка після багатьох років шлюбу?
?
показать весь текст
дамаАмстердама• 01 января 2025
Ответ дляПодтяжка
Покинув він мене. Тяжко....зрада щей досі болить
Обіймаю вас, не винять себе тільки, в зраді винен козел який вирішив зрадити. Зрада це велика психологічна травма, зверніться до психолога не боріться самі то дуже важко
2
Подтяжка• 01 января 2025
Ответ длядамаАмстердама
Обіймаю вас, не винять себе тільки, в зраді винен козел який вирішив зрадити. Зрада це велика психологічна травма, зверніться до психолога не боріться самі то дуже важко
Дякую. Це реально важко....він вже і одружений і дитина є...а мені ще болить.
2
Путающаяся• 01 января 2025
Ответ дляРаздражевская
Ніяк. Терплю. Теж вже не вивожу. Але... ми відповідаємо за тих , кого приручили.
До речі, як приручили буде українською? Гугл видав ’одомашніли ’’
До речі, як приручили буде українською? Гугл видав ’одомашніли ’’
Можна на прихистили замінити
Герцогиня• 01 января 2025
Ответ дляПодтяжка
Дякую. Це реально важко....він вже і одружений і дитина є...а мені ще болить.
Ого
То есть он живёт полноценной счастливой жизнью, а Вы до сих пор вся в страданиях?
Это ж насколько надо не любить себя.
То есть он живёт полноценной счастливой жизнью, а Вы до сих пор вся в страданиях?
Это ж насколько надо не любить себя.
дамаАмстердама• 01 января 2025
Ответ дляПодтяжка
Дякую. Це реально важко....він вже і одружений і дитина є...а мені ще болить.
Це давно було вже? Ви мабуть ще не можете будувати стосунки поки так болить..,
Аристократка-тунеядка• 01 января 2025
Ответ дляРаздражевская
Я не знаю чому авторка не може.
А я не можу бо в мене дебільне радянське виховання. Боюся осуду родини і друзів. Чоловік мій непоганий, ніколи не ображав, просто з віком ми дуже змінилися і майже не маємо нічого спільного
А я не можу бо в мене дебільне радянське виховання. Боюся осуду родини і друзів. Чоловік мій непоганий, ніколи не ображав, просто з віком ми дуже змінилися і майже не маємо нічого спільного
За майже 35 років можно було б пропрацювати ваші базові установки.
Родина - старі батьки. Що станеться від їхнього осуду? Ви від них залежні матеріально? То теж є над чим працювати.
Друзям здебільшого байдуже. Кожен зайнятий собою. І що це за друзі, які сприймають вас лише в нещасному стані і проти вашого щастя та змін?
Родина - старі батьки. Що станеться від їхнього осуду? Ви від них залежні матеріально? То теж є над чим працювати.
Друзям здебільшого байдуже. Кожен зайнятий собою. І що це за друзі, які сприймають вас лише в нещасному стані і проти вашого щастя та змін?
1
Оля_с_киркою• 01 января 2025
Я пішла. Після 23 років.. складно було прийняти рішення, декілька днів в стресі ходила- наважувалась. З´їхала з сином -підлітком на арендованій квартиру. Морально стало набагато легше. Прожила 4 місяці сама і син повернувся до батька. Тому що я вимагаю уроки, прибирати у себе в кімнаті, митися. От син і вирішив жити з батьком. Мені настільки погано самій, без дитини, передати вам не можу. В них , чоловіка і сина, в квартирі безлад, син немитий, їдять рідко і погано, чоловік просить повернутись, а я не можу..і не хочу...
3
Раздражевская• 01 января 2025
Ответ дляГерцогиня
Ну не знаю...
Я уже Вас осудила
Мне непонятно такое.
Ваш муж сейчас-это чемодан без ручки-и нести тяжело, и выкинуть жалко.
У Вас есть запасные жизни?
Неужели совсем нет понимания, что жизнь одна, другой не будет, это не черновик, который можно записать заново?
Если отношения в тягость, не мучайте ни себя, ни его.
Я уже Вас осудила
Мне непонятно такое.
Ваш муж сейчас-это чемодан без ручки-и нести тяжело, и выкинуть жалко.
У Вас есть запасные жизни?
Неужели совсем нет понимания, что жизнь одна, другой не будет, это не черновик, который можно записать заново?
Если отношения в тягость, не мучайте ни себя, ни его.
Дякую.
Мзоком все це розумію, але клята відповідальність..... До того ж він мені не чужий, душа за нього буде боліти, боюся що вб´ю його таким своїм вчинком.
Мзоком все це розумію, але клята відповідальність..... До того ж він мені не чужий, душа за нього буде боліти, боюся що вб´ю його таким своїм вчинком.
1
Раздражевская• 01 января 2025
Ответ дляАристократка-тунеядка
За майже 35 років можно було б пропрацювати ваші базові установки.
Родина - старі батьки. Що станеться від їхнього осуду? Ви від них залежні матеріально? То теж є над чим працювати.
Друзям здебільшого байдуже. Кожен зайнятий собою. І що це за друзі, які сприймають вас лише в нещасному стані і проти вашого щастя та змін?
Родина - старі батьки. Що станеться від їхнього осуду? Ви від них залежні матеріально? То теж є над чим працювати.
Друзям здебільшого байдуже. Кожен зайнятий собою. І що це за друзі, які сприймають вас лише в нещасному стані і проти вашого щастя та змін?
Діти, ще є діти які поряд (один ще з нами разом живе), вони нас сприймають як одне ціле.
Якось так і живу• 01 января 2025
Ответ дляОля_с_киркою
Я пішла. Після 23 років.. складно було прийняти рішення, декілька днів в стресі ходила- наважувалась. З´їхала з сином -підлітком на арендованій квартиру. Морально стало набагато легше. Прожила 4 місяці сама і син повернувся до батька. Тому що я вимагаю уроки, прибирати у себе в кімнаті, митися. От син і вирішив жити з батьком. Мені настільки погано самій, без дитини, передати вам не можу. В них , чоловіка і сина, в квартирі безлад, син немитий, їдять рідко і погано, чоловік просить повернутись, а я не можу..і не хочу...
Винайміть їм прибиральницю ,в рахунок ваших аліментів.
Якось так і живу• 01 января 2025
Автор,якщо не приб*є десь вночі-то спокійно готуєте відхід.
І його готуйте,бо всіх родичів підніме.
Якщо руки розпускає-то лише виїхати.
І його готуйте,бо всіх родичів підніме.
Якщо руки розпускає-то лише виїхати.
Аристократка-тунеядка• 01 января 2025
Ответ дляРаздражевская
Діти, ще є діти які поряд (один ще з нами разом живе), вони нас сприймають як одне ціле.
Вони ж не дурні. І все давно розуміють. Не одне і не ціле, а дві чужі людини на одній території. Він бачить приклад, що треба терпіти мертві стосунки. Гадаєте, це краще? Ну дайте собі термін, поїде на навчання - розлучитесь.
Зараз все скажу• 01 января 2025
Ответ дляОля_с_киркою
Я пішла. Після 23 років.. складно було прийняти рішення, декілька днів в стресі ходила- наважувалась. З´їхала з сином -підлітком на арендованій квартиру. Морально стало набагато легше. Прожила 4 місяці сама і син повернувся до батька. Тому що я вимагаю уроки, прибирати у себе в кімнаті, митися. От син і вирішив жити з батьком. Мені настільки погано самій, без дитини, передати вам не можу. В них , чоловіка і сина, в квартирі безлад, син немитий, їдять рідко і погано, чоловік просить повернутись, а я не можу..і не хочу...
Они хотят вернуть вас как обслугу,а не потому что сильно соскучились за общением
Подтяжка• 01 января 2025
Ответ длядамаАмстердама
Це давно було вже? Ви мабуть ще не можете будувати стосунки поки так болить..,
Пройшло майже 3 роки, вже звичайно не так болить, але все рівно буває накриває
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу