Стебель березы• 01 января 2025
А привітання президента на Новий рік обговорили?
Дорогий народе!
За мною – «Україна-мати». Україна, яка твердо стоїть на ногах. Не схиляє голови, дивиться вперед, вірить у своє майбутнє й перемогу над усім тим злом, що Росія нам принесла. Україна, яка здатна досягти справедливого миру, маючи щит і меч. Захищаючи свій народ, свої кольори, свою незалежність. Я звертаюся сьогодні до всіх, хто цінує Україну, береже свою державу, каже з любов’ю про неї: «Моя». Я дякую вам за 2024-й. Нашим людям, що проходять усі труднощі з гідністю. Людям, для яких бути громадянами України – гордість. А для мене гордість – бути Президентом таких людей, українців та українок, які доводять: жодні крилаті ракети не здолають народ, у якого є крила.
Протягом цього високосного року ми доводили це щодня. І бачили це вчора. Коли були окрилені щастям, бо на рідну землю з полону повернулося 189 українців. Бо вони зустрінуть Новий рік удома. Бо ми повертаємо своїх. 1358 людей за цей рік. 3956 українців за цей час. І я називаю не приблизні, а дуже точні цифри, бо кожна з них – це людина, наша людина, дуже важлива людина. І з поверненням кожної ми повертаємо в Україну життя.
І як щоразу, коли це стається, плачемо ми всі. Неважливо, розчулена мати, або це дитинка, яка дочекалась татуся, чи Президент України, ми плачемо всі, бо всі ми – люди й зберегли в собі світло.
І воно допомагало нам вистояти ці понад тисячу днів. Бути сміливими, коли це так потрібно. Бути сильними, коли це так важливо. Як це робили наші вчителі, наші медики, наші енергетики, наші транспортники, як це робили всі наші ППОшники, мобільні вогневі групи. Хлопці, що збили за цей рік 1310 крилатих і балістичних ракет, 7800 іранських «шахедів». Браво! Гордість! Дякуємо! Ми пройшли цей рік разом. Долали разом усе, що приносив 2024-й. Перемоги й невдачі. Радощі й виклики. Сльози щастя, коли нам вдавалось. І сльози болю, коли нас ранили – в серце.
Липень. Ранок. «Охматдит». Так б’ють слабаки й боягузи. І ми ніколи не забудемо ці дитячі очі. І ми ніколи їм цього не пробачимо! Коли зло несе смерть, наша відповідь – живий ланцюг. Такий вигляд має сила українців. І ту нашу єдність було помітно з космосу. Її бачив Бог. Бачив, які в нас люди. Які в нас діти. І я не забуду ті неймовірно дорослі та сильні очі хлопчика з «Охматдиту». Скільки в ньому життя, енергії, гідності! І наскільки одна ця дитина сильніша за Путіна! Наскільки всі наші діти сильніші за все їхнє зло. Українські хлопчики та дівчатка, які перемагають цю війну, здобувають знання онлайн і навіть у підземних школах, виграють світові наукові олімпіади, збирають кошти для нашої армії, вигадують технічні рішення, що допомагають нашій обороні. Ви – фантастичне покоління! Ось за кого ми боремось. Ось кого передусім захищають наші герої, наші воїни. Хто тримається сам і тримає на своїх плечах незалежність. Там, де воля й доблесть б’ються щодня, і зараз – в цю новорічну ніч. На всіх наших напрямках. На всіх. На сході, де зараз дуже, дуже важко й дуже непросто. Але ми віримо, ми знаємо: вистоїте. Вистоять наші хлопці. Вистоять ваші дух і сміливість. Усе те, завдяки чому ви цьогоріч не віддали наші Суми й Харків, наш Херсон і наше Запоріжжя. А росіяни цього дуже хотіли. Та натомість ви віддали окупантам борг, повертаючи війну назад додому, у Росію. І той, хто сіяв лихо на нашій землі, отримав його на своїй. На Курщині та в інших місцях, куди цьогоріч прилітала наша відповідь, наша справедливість.
Справедливість. Всього одне слово, але за ним стоять сотні тисяч наших людей. Наша «оборонка» й наша наука. Чиї розум і праця робили нас міцнішими, бо 30 % усього, що в цьому році було в наших хлопців на полі бою, – усе це було зроблено в Україні.
І на одному такому заводі я запитав у молодого інженера: «Як же вам стільки вдалося, як же ці люди стільки змогли?». І хлопець пожартував: «Так то ж не просто люди, вони – ракети».
І знаєте, в цей момент мені стало соромно як громадянину, що з 90-х років держава не помічала таких наших людей. І я пишаюся, коли весь рік, зустрічаючись із ними, чую: вони щасливі, що потрібні Україні. І що Україна знову будує своє, свої ракети. І вперше робить понад мільйон БпЛА за рік. Змушує ворога вчити українську. «Паляниця», «Пекло», «Рута». Змушує тремтіти від слів «Нептун» і «Сапсан». Усе це – наші ракети. Українські. «Гор», «Вампір», «Колібрі», «КАМІК», «Лютий», Heavy Shot, Fire Point. Усе це – наші дрони. Українські. І все це – наші аргументи, аргументи для справедливого миру.
Його здобувають тільки сильні. І те, що ми такі, доводили не раз. Наші спортсмени. Олександр Хижняк, наш Танк. Ольга Харлан, Ярослава Магучіх, усі наші олімпійці та паралімпійці, за яких ми так уболівали, переживали, так кричали від радості й гордості, коли вгору здіймався синьо-жовтий прапор. Ми тримали удари й давали здачі разом з Олександром Усиком. Усе це – про дещо більше, аніж тільки спорт. Це про наш характер. Про те, ким ми є і на що здатні. Сенси й символи. Про те, що бої Сашка, як щоденні битви всієї України, показують нам: байдуже, наскільки противник більший за тебе, важливо, наскільки більша твоя воля. Тоді це захоплює подих усього світу! І всі лідери мені відверто казали: «Ми ніколи такого не бачили – коли повна зала Нотр-Дам-де-Парі аплодує». І це були оплески вам. Усім нашим людям. Ось так звучить повага до України. Ось що таке незалежність.
Це коли ми не віддаємо своє. І коли не забуваємо своїх. Тих, хто в полоні. І ми будемо боротися за кожну людину, яка, на жаль, досі там. І будемо боротися за всіх, кого Росія загнала в окупацію, та не змогла окупувати їхні українські серця. І скільки б зло під дулом автоматів не роздавало паспортів, наші люди кажуть: «Ви тут не рідні, ви – тимчасові». І весь той завезений бур’ян не приживеться на нашій землі, не переможе корінних. І я завжди згадую історію про нашого одного українського дідуся, у якого окупанти запитали: «Который час?» І почули відповідь: «Час звалити з нашої землі». Ось що таке воля всередині, яку просто неможливо окупувати. І я звертаюся до всіх, хто несе в собі цю волю, на тимчасово окупованих територіях. Дорогі українці! Я знаю, що ви зустрічаєте Новий рік за нашим часом і зараз ви чуєте ці слова. У нашому Криму, на Донбасі, в Мелітополі, в Маріуполі – всюди, де чекають Україну. І куди одного дня Україна повернеться, щоб бути разом. І єдине, що розділятиме українців, – це щедро накритий стіл.
За мною – «Україна-мати». Україна, яка твердо стоїть на ногах. Не схиляє голови, дивиться вперед, вірить у своє майбутнє й перемогу над усім тим злом, що Росія нам принесла. Україна, яка здатна досягти справедливого миру, маючи щит і меч. Захищаючи свій народ, свої кольори, свою незалежність. Я звертаюся сьогодні до всіх, хто цінує Україну, береже свою державу, каже з любов’ю про неї: «Моя». Я дякую вам за 2024-й. Нашим людям, що проходять усі труднощі з гідністю. Людям, для яких бути громадянами України – гордість. А для мене гордість – бути Президентом таких людей, українців та українок, які доводять: жодні крилаті ракети не здолають народ, у якого є крила.
Протягом цього високосного року ми доводили це щодня. І бачили це вчора. Коли були окрилені щастям, бо на рідну землю з полону повернулося 189 українців. Бо вони зустрінуть Новий рік удома. Бо ми повертаємо своїх. 1358 людей за цей рік. 3956 українців за цей час. І я називаю не приблизні, а дуже точні цифри, бо кожна з них – це людина, наша людина, дуже важлива людина. І з поверненням кожної ми повертаємо в Україну життя.
І як щоразу, коли це стається, плачемо ми всі. Неважливо, розчулена мати, або це дитинка, яка дочекалась татуся, чи Президент України, ми плачемо всі, бо всі ми – люди й зберегли в собі світло.
І воно допомагало нам вистояти ці понад тисячу днів. Бути сміливими, коли це так потрібно. Бути сильними, коли це так важливо. Як це робили наші вчителі, наші медики, наші енергетики, наші транспортники, як це робили всі наші ППОшники, мобільні вогневі групи. Хлопці, що збили за цей рік 1310 крилатих і балістичних ракет, 7800 іранських «шахедів». Браво! Гордість! Дякуємо! Ми пройшли цей рік разом. Долали разом усе, що приносив 2024-й. Перемоги й невдачі. Радощі й виклики. Сльози щастя, коли нам вдавалось. І сльози болю, коли нас ранили – в серце.
Липень. Ранок. «Охматдит». Так б’ють слабаки й боягузи. І ми ніколи не забудемо ці дитячі очі. І ми ніколи їм цього не пробачимо! Коли зло несе смерть, наша відповідь – живий ланцюг. Такий вигляд має сила українців. І ту нашу єдність було помітно з космосу. Її бачив Бог. Бачив, які в нас люди. Які в нас діти. І я не забуду ті неймовірно дорослі та сильні очі хлопчика з «Охматдиту». Скільки в ньому життя, енергії, гідності! І наскільки одна ця дитина сильніша за Путіна! Наскільки всі наші діти сильніші за все їхнє зло. Українські хлопчики та дівчатка, які перемагають цю війну, здобувають знання онлайн і навіть у підземних школах, виграють світові наукові олімпіади, збирають кошти для нашої армії, вигадують технічні рішення, що допомагають нашій обороні. Ви – фантастичне покоління! Ось за кого ми боремось. Ось кого передусім захищають наші герої, наші воїни. Хто тримається сам і тримає на своїх плечах незалежність. Там, де воля й доблесть б’ються щодня, і зараз – в цю новорічну ніч. На всіх наших напрямках. На всіх. На сході, де зараз дуже, дуже важко й дуже непросто. Але ми віримо, ми знаємо: вистоїте. Вистоять наші хлопці. Вистоять ваші дух і сміливість. Усе те, завдяки чому ви цьогоріч не віддали наші Суми й Харків, наш Херсон і наше Запоріжжя. А росіяни цього дуже хотіли. Та натомість ви віддали окупантам борг, повертаючи війну назад додому, у Росію. І той, хто сіяв лихо на нашій землі, отримав його на своїй. На Курщині та в інших місцях, куди цьогоріч прилітала наша відповідь, наша справедливість.
Справедливість. Всього одне слово, але за ним стоять сотні тисяч наших людей. Наша «оборонка» й наша наука. Чиї розум і праця робили нас міцнішими, бо 30 % усього, що в цьому році було в наших хлопців на полі бою, – усе це було зроблено в Україні.
І на одному такому заводі я запитав у молодого інженера: «Як же вам стільки вдалося, як же ці люди стільки змогли?». І хлопець пожартував: «Так то ж не просто люди, вони – ракети».
І знаєте, в цей момент мені стало соромно як громадянину, що з 90-х років держава не помічала таких наших людей. І я пишаюся, коли весь рік, зустрічаючись із ними, чую: вони щасливі, що потрібні Україні. І що Україна знову будує своє, свої ракети. І вперше робить понад мільйон БпЛА за рік. Змушує ворога вчити українську. «Паляниця», «Пекло», «Рута». Змушує тремтіти від слів «Нептун» і «Сапсан». Усе це – наші ракети. Українські. «Гор», «Вампір», «Колібрі», «КАМІК», «Лютий», Heavy Shot, Fire Point. Усе це – наші дрони. Українські. І все це – наші аргументи, аргументи для справедливого миру.
Його здобувають тільки сильні. І те, що ми такі, доводили не раз. Наші спортсмени. Олександр Хижняк, наш Танк. Ольга Харлан, Ярослава Магучіх, усі наші олімпійці та паралімпійці, за яких ми так уболівали, переживали, так кричали від радості й гордості, коли вгору здіймався синьо-жовтий прапор. Ми тримали удари й давали здачі разом з Олександром Усиком. Усе це – про дещо більше, аніж тільки спорт. Це про наш характер. Про те, ким ми є і на що здатні. Сенси й символи. Про те, що бої Сашка, як щоденні битви всієї України, показують нам: байдуже, наскільки противник більший за тебе, важливо, наскільки більша твоя воля. Тоді це захоплює подих усього світу! І всі лідери мені відверто казали: «Ми ніколи такого не бачили – коли повна зала Нотр-Дам-де-Парі аплодує». І це були оплески вам. Усім нашим людям. Ось так звучить повага до України. Ось що таке незалежність.
Це коли ми не віддаємо своє. І коли не забуваємо своїх. Тих, хто в полоні. І ми будемо боротися за кожну людину, яка, на жаль, досі там. І будемо боротися за всіх, кого Росія загнала в окупацію, та не змогла окупувати їхні українські серця. І скільки б зло під дулом автоматів не роздавало паспортів, наші люди кажуть: «Ви тут не рідні, ви – тимчасові». І весь той завезений бур’ян не приживеться на нашій землі, не переможе корінних. І я завжди згадую історію про нашого одного українського дідуся, у якого окупанти запитали: «Который час?» І почули відповідь: «Час звалити з нашої землі». Ось що таке воля всередині, яку просто неможливо окупувати. І я звертаюся до всіх, хто несе в собі цю волю, на тимчасово окупованих територіях. Дорогі українці! Я знаю, що ви зустрічаєте Новий рік за нашим часом і зараз ви чуєте ці слова. У нашому Криму, на Донбасі, в Мелітополі, в Маріуполі – всюди, де чекають Україну. І куди одного дня Україна повернеться, щоб бути разом. І єдине, що розділятиме українців, – це щедро накритий стіл.
показать весь текст
1
38
1
4
18
146
3
А_мій_самий_самий• 01 января 2025
Ответ дляПлету интриги
У Зеленского руки в крови украинцев ?? Кто украинцев убивает ??? Не русня ли и Путин ?
Он позволил и позволяет
Но, манькам деньги не пахнут, поэтому, они будут за него глотки рвать до последней копейки)
Но, манькам деньги не пахнут, поэтому, они будут за него глотки рвать до последней копейки)
2
5
10
Заздрість то погано• 01 января 2025
Ответ дляПлету интриги
У Зеленского руки в крови украинцев ?? Кто украинцев убивает ??? Не русня ли и Путин ?
Та не кажіть, мелють вже таке, на голову не налазить
1
6
Мудрецыха мира• 01 января 2025
Ответ дляКлевотница
Та пофиг, но что он неправдивого говорил - что люди в Украине сильные, что каждый день гибнут воины на фронте, что благодаря им мы сидим и пьем шампанское перед телеком на НГ ?
Воины гибнут,а вы пьете шампанское.Жесть.
9
Пампушечка• 01 января 2025
Ответ дляЗ вишневого садка
Ну, это все,что вы можете сказать на аргументы и факты людям
А що мені говорити опоненту,який хоче розпаду країни?
6
А_мій_самий_самий• 01 января 2025
Ответ дляЗ вишневого садка
А у нас конституция вообще действительна?
На паузі ж
6
Ответ дляПлету интриги
У Зеленского руки в крови украинцев ?? Кто украинцев убивает ??? Не русня ли и Путин ?
Вбиває українців і путін і той хто приймає популістські закони, хто призначає на важливі посади не по професійним якостям людей, а по їх лояльності, вбиває українців і той хто зараз краде бюджетні кошти, хто саджає троянди а не будує фортифікації, хто збільшує кількість співробітників поліції, СБУ та інш силових структур, замість того щоб використовувати ЦИХ навченних у володінні зброєю людей у захисті держави і замість цього мусолять тему про мобілізацію 18-ти річних
3
4
27
Пампушечка• 01 января 2025
Ответ дляИванка Бур
Ну то хай би сидів там, де був.
От у вас забув спитати🤣
1
6
Чучало яблуні• 01 января 2025
Ответ дляЗаздрість то погано
А він був бідний чоловік до президентства? У нього було все!!! Повага, любов людей, успішні бізнеси, грошей валом. Йому цього вистачило б до кінця життя
Зато сейчас ручкается с сильными мира сего, эго до небес, а когда бы Трамп с актёром, который на рояле ручкался? Отож
4
8
Пампушечка• 01 января 2025
Ответ дляЧучало яблуні
Зато сейчас ручкается с сильными мира сего, эго до небес, а когда бы Трамп с актёром, который на рояле ручкался? Отож
А шо ви того дііда в святі записали? Може і ручкався, вам не доклав
1
4
Мудрецыха мира• 01 января 2025
Ответ дляПлету интриги
Во время войны выборы не проводятся !! Это Закон Жизни , а Ху@ло террорист , узурпатор и военный преступник , хоть усрись но это так
У нас война только на линии фронта.Дальше военное положение.
2
4
Заздрість то погано• 01 января 2025
Ответ дляИванка Бур
Ну то хай би сидів там, де був.
То хай би! Піддурили мужика. А може і пригрозили все забрать якщо не відбуде 4 роки, поки ’важливі люди’ не наживуться. Наобіцяли хорошого лапуху. А тут війна і реальна. І вскочив в гречку хлопець, назад вороття нема.
Впевнена, він 1000 разів шкодував, що в це встряв
Впевнена, він 1000 разів шкодував, що в це встряв
2
4
9
Клевотница• 01 января 2025
Ответ дляМудрецыха мира
Воины гибнут,а вы пьете шампанское.Жесть.
Сарказм на такое - это полное дно
4
Чучало яблуні• 01 января 2025
Ответ дляПампушечка
А шо ви того дііда в святі записали? Може і ручкався, вам не доклав
Только в своих фантазиях
Natalia505• 01 января 2025
Ответ дляЗаздрість то погано
То хай би! Піддурили мужика. А може і пригрозили все забрать якщо не відбуде 4 роки, поки ’важливі люди’ не наживуться. Наобіцяли хорошого лапуху. А тут війна і реальна. І вскочив в гречку хлопець, назад вороття нема.
Впевнена, він 1000 разів шкодував, що в це встряв
Впевнена, він 1000 разів шкодував, що в це встряв
Думаю ви помиляєтесь. Нещасний, бідний маленький, обманутий хлопчик...
ви серйозно в це вірете?
ви серйозно в це вірете?
1
1
2
20
Заздрість то погано• 01 января 2025
Ответ дляЧучало яблуні
Зато сейчас ручкается с сильными мира сего, эго до небес, а когда бы Трамп с актёром, который на рояле ручкался? Отож
А шо за життя таке жити і знати, що в любий момент пристрелять
4
1
Продаю витрішки• 01 января 2025
Ответ дляСтебель березы
Аналогічно…
Типу у нас все ок, допоможемо білорусам, похвилюємось про них
Типу у нас все ок, допоможемо білорусам, похвилюємось про них
Я это восприняла как в Белоруссии войны нет, не порядок, тогда мы идем мутить воду к вам
1
4
4
Чучало яблуні• 01 января 2025
Ответ дляNatalia505
Думаю ви помиляєтесь. Нещасний, бідний маленький, обманутий хлопчик...
ви серйозно в це вірете?
ви серйозно в це вірете?
Ему же тяжело, вон как устал
8
Заздрість то погано• 01 января 2025
Ответ дляNatalia505
Думаю ви помиляєтесь. Нещасний, бідний маленький, обманутий хлопчик...
ви серйозно в це вірете?
ви серйозно в це вірете?
Вірю, що він не хотів гіршогоі наміри були в нього нормальні.
П.с. голосувала за Пороха))
П.с. голосувала за Пороха))
4
Мудрецыха мира• 01 января 2025
Ответ дляКлевотница
Сарказм на такое - это полное дно
Полное дно это война бедных за интересы богатых,которые поднимают бокал шампанского за это.
12
5
3
Natalia505• 01 января 2025
Ответ дляЧучало яблуні
Ему же тяжело, вон как устал
Да курточка була яка з батьківського плеча. Мені особисто не вистачало монокля, шляпи і Остапа Бендера поруч. Запад нам поможет....
1
10
Клевотница• 01 января 2025
Ответ дляМудрецыха мира
Полное дно это война бедных за интересы богатых,которые поднимают бокал шампанского за это.
вы из 73%?
1
Весела моль• 01 января 2025
Ответ дляПампушечка
А що мені говорити опоненту,який хоче розпаду країни?
Скажіть, будь ласка, чого бажаєте саме ви і що робите особисто для досягнення цієї мети?
Друге питання, дуже просте, що саме дає вам право ображати опонента та провокувати конфлікт?
Друге питання, дуже просте, що саме дає вам право ображати опонента та провокувати конфлікт?
7
ТебеОноНадось• 01 января 2025
Ответ дляЗаздрість то погано
То хай би! Піддурили мужика. А може і пригрозили все забрать якщо не відбуде 4 роки, поки ’важливі люди’ не наживуться. Наобіцяли хорошого лапуху. А тут війна і реальна. І вскочив в гречку хлопець, назад вороття нема.
Впевнена, він 1000 разів шкодував, що в це встряв
Впевнена, він 1000 разів шкодував, що в це встряв
Те саме розуміння ситуації. Лєнка через це все страждає, вона розуміла все з самого початку.
5
1
З вишневого садка• 01 января 2025
Ответ дляПампушечка
У всіх є Дія? А на окупованих територіях теж українці живуть.
Они уже не вернутся, их можно не брать на учет
3
5
90x60x90• 01 января 2025
Ответ дляЗаздрість то погано
То хай би! Піддурили мужика. А може і пригрозили все забрать якщо не відбуде 4 роки, поки ’важливі люди’ не наживуться. Наобіцяли хорошого лапуху. А тут війна і реальна. І вскочив в гречку хлопець, назад вороття нема.
Впевнена, він 1000 разів шкодував, що в це встряв
Впевнена, він 1000 разів шкодував, що в це встряв
Мои мысли! Когда он в Мюнхене ухмылялся путьке, я подумала: Че это он такой дерзкий, вроде недавно на колени готов был встать. Понаобицяли что деняк дадут, ракеты дадут, рашку усмирят если шо, а тут понеслось.
Но в любом случае, допустить войну на своей территории это гореть в аду до седьмого колена, никакие деньги и слава этого не стоят.
Но в любом случае, допустить войну на своей территории это гореть в аду до седьмого колена, никакие деньги и слава этого не стоят.
2
27
Значит надо• 01 января 2025
Ответ дляРожайтретьего
Послушали ради интереса, ну такое. Про перемогу уже не говорил как и про беженцев. Дочка не поняла про беларусь
а де в тексті тут про Білорусь?
1
Продаю витрішки• 01 января 2025
Ответ дляНесемо світло разом
А коли чула текст, то були свої коментарі.
Охматдит - незрозуміло, де гроші.
А когда вы видите снимки войны, раненых, скорые помощи в вас не говорит, что ваш муж должен быть в это время на фронте, рядом с такими мужчинами в пикселе?
Ну оно ж с дивана критиковать легче, ещё если это диван где то за границей наверно
Охматдит - незрозуміло, де гроші.
А когда вы видите снимки войны, раненых, скорые помощи в вас не говорит, что ваш муж должен быть в это время на фронте, рядом с такими мужчинами в пикселе?
Ну оно ж с дивана критиковать легче, ещё если это диван где то за границей наверно
Думаю что ни одна адекватная женщина видя раненых, кровь и горе не думает «вот бы и моего туда». Это при условии что любит мужа и дорожит семьей
9
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу