Все возможно• 21 января 2025
Вам не страшно от быстротечности времени?
показать весь текст
4
42
0
Да ну почему не долго, как Бог даст, моим по 83, и я очень надеюсь, что еще поживут. Мама правда болеет, Паркинсон, и дряхлеют потихоньку, но к счастью, пока на ногах. Стараюсь не думать, никто не знает кому сколько предназначено.
1
А мені вчора стукнуло 53:)
Вітаю вас!
Ще стільки попереду!
Тож головне здоров´я та енергії!
По темі... Страшнувато...
Як не дивно, роки війни дуже швидко промайнули. Хоча стільки нервів, стресів. Мабуть, це захисна реакція нашого мозку.
Хочу вірити, що попереду ще буде щось гарне:)
Вітаю вас!
Ще стільки попереду!
Тож головне здоров´я та енергії!
По темі... Страшнувато...
Як не дивно, роки війни дуже швидко промайнули. Хоча стільки нервів, стресів. Мабуть, це захисна реакція нашого мозку.
Хочу вірити, що попереду ще буде щось гарне:)
Дякую!
Ви знаєте, я дивлюся на тих, хто старше.
Мамі 74, це інше покоління - купа планів, дача, любить готувати. Звісно, здоров´я вже не те.
Але ж тримається.
Я якось швидше здаюсь, накриває... Але не від того, що старію. Від горя війни. Від того, що горизонт планування так звузився.
Є ще син, якому 15 років. А війна все йде, діти підростають...
Мене оце все болить.
Вік відійшов десь на задвірки:)
Вірю, що ми народжуємося не просто так. І шо приходимо на Землю не один раз.
А що сталося з братом?
Дуже вам співчуваю.
Ви знаєте, я дивлюся на тих, хто старше.
Мамі 74, це інше покоління - купа планів, дача, любить готувати. Звісно, здоров´я вже не те.
Але ж тримається.
Я якось швидше здаюсь, накриває... Але не від того, що старію. Від горя війни. Від того, що горизонт планування так звузився.
Є ще син, якому 15 років. А війна все йде, діти підростають...
Мене оце все болить.
Вік відійшов десь на задвірки:)
Вірю, що ми народжуємося не просто так. І шо приходимо на Землю не один раз.
А що сталося з братом?
Дуже вам співчуваю.
Також вірю, що все не просто так і приходимо сюди не дарма…
Братові було 46, в 45 вперше став батьком.дуже довго не могли мати дітей з жінкою. Відсвяткували рочок донечці, на наступний вечір ліг спати ,а під ранок вже не було пульсу.
Братові було 46, в 45 вперше став батьком.дуже довго не могли мати дітей з жінкою. Відсвяткували рочок донечці, на наступний вечір ліг спати ,а під ранок вже не було пульсу.
7
Ох...
Вічна пам´ять вашому брату...
Це дуже важко пережити...
Добре, що донечка встигла народитися. Його продовження. Мабуть, за це і треба намагатися триматися.
Обіймаю вас
Вічна пам´ять вашому брату...
Це дуже важко пережити...
Добре, що донечка встигла народитися. Його продовження. Мабуть, за це і треба намагатися триматися.
Обіймаю вас
2
Страшно...очень...а еще страшно, что не успею все сделать, что хочется, что жизнь пролетит бессмысленно...Мне 35, а я по сути ничего не достигла...Когда моим родителям было 35 -40 они активно делали ремонт в квартире, качественный, дорогой. А я на сьемной квартире...своя есть, но я ее не купила, это наследство, но она маленькая, сдаю, чуть докладываю и снимаем 2ку в соседнем доме. Карьеры нет, работы сейчас нет, никаких планов нет, целей и желания... День сурка...Даже календарь не успеваю отрывать...
3
а вы не меряйте жизнь достижениями вроде квартиры. тогда и не страшно будет. главное это проживать каждый день и баловать себя
Так устала, от ВСЕГО, хочеться уснуть и не просыпаться в эту (здесь мат) реальность, всё больше родных уходит из жизни, и я остаюсь одна, не хочу это чувствовать.
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу