Що не так з нашими людьми в Німеччині?)

Не те щоб мій шок був в шоці, але намагаюся зрозуміти природу цього явища - наші люди не хочуть йти працювати в Німеччині, шукають тисячі причин щоб нічого не робити.
На роботі є вакансія в офісі. Треба вільну або дуже гарну англійську і мінімальну німецьку, досвід роботи в сфері В2В (байдуже будуть це продажі, маркетинг, послуги), гарні менеджерські якості і дуже бажано досвід роботи в міжнародній компанії чи з міжнародними партнерами. Кей аккаунт менеджер (вона ж займається крім ключових клієнтів ще рітейлом і фулфілментом для іноземних компаній які хочуть вийти на німецький ринок) шукає собі помічника.
Я не знаю яка там зарплата, який графік, який контракт. Підозрюю що є нюанси- з.п. нижче ринка/багато різносторонніх обов´язків. Інакше взяли б німця, а не пропонували іноземцям.
Я запропонувала цю роботу двом людям,які розповідали про свою вільну англійську, про те, що опрацювали в Україні в крутих міжнародних компаніях. Обидва зразу "ой,клас! Хочу хочу!" А потім одна написала що не відчуває в собі моральних сил, що вона взагалі не хоче йти в найм. А у другого купа питань "а що? А як? А чи воно мені треба? Мабуть не треба. Та й англійська у мене не дуже"
Ці люди говорять що не планують повертатися в Україну, вони тут повними сім´ями, і не готові мити підлогу чи працювати на складі. Вони постійно говорять про те, як хочуть працювати, як несправедливо Джобцентр відправляє кваліфікованих спеціалістів на некваліфіковану роботу, розказують якими крутими спеціалістами туди в Україні, подумки купують тут квартири і т.д. При цьому їм +/-40, тобто часікі тікають
Цікаво хто що думає про природу цього явища. І друге що мене цікавить, це чи цих людей травмувала війна і розбестили пособія чи насправді вони завжди такі були?