Кому було 38+років як народилась друга дитина і як старшій було 10+, як вам?

Автор, мені наразі 36, є дитина 13 років-донька, то ми завели собі собаку для розваги чихуашку 1,5 кг. Вважаю, що вже немає сенсу народжувати в такому віці тимпаче зараз війна і незрозуміло як далі. А з немовлям бігати по укриттям та по інших містах. Не, це не про мене. Якби не було війни, то можливо замислювалися, а так. Я навіть себе не уявляю з коляскою та животом. Знову безсонні ночі, ні.
Я хочу вже пожити для себе, але це мій вибір.

у мене те саме, і той самий вік мій і старших,
фізично ледве вивезла ту вагітність на фоні повного здоров´я,
якби відматати час назад, то не народжувала
бо це накладає на життя обмеження, малу не можна ні з ким залишити, тобто дозвілля разом зі старшими дуже обмежено
та й взагалі тяжко за таких умов

Якщо хочеться, то пробуйте і не вагайтеся. Ви ж не забувайте, що одразу можете і не завагітніти. Я теж весь час вагалася, чоловік дуже хотів другу дитину та і зараз хоче. Періодично в період овуляції не предохраняємося, але до сих пір я не завагітніла і мені вже 40 років ☹️. І хочеться і колеться, якби не війна, то може б раніше наважилася...

Я в 38 народила, 11 років перериву, тобто дитині перед ним 11 років вже було..Моя найлегша вагітність, ніяких проблем - ідеальні аналізи, легка вагітність, легше навіть чим в 21 рік.До останнього дня активна і працювала до останнього дня...

Я рожала после 40 второго. Первый был уже взрослый и жил отдельно. Как он к этому относится не спрашивала. Беременность была лёгкой, потом ПКС. Решиться было просто , да я довольна что родила второго.

Я могу рассказать такую историю от лица 10летнего ребенка, мама которого в 37 лет родила в второго. Честно, не была в восторге от слова совсем. Но тут мама проявила мудрость и не напрягала меня сестрой от слова совсем. Могла попросить о помощи, но только попросить. Не настаивала, не заставляла. Сестрой я не занималась, не нянчилась, временами она меня напрягала как и любая капризная малявка))) Сейчас, когда мы выросли я счастлива что у меня есть моя сестрёнка. Мы не близки в силу большой разницы в возрасте и разными интересами, но помочь друг другу для нас святое. Да и маме веселее. Я выросла и уехала в другой город на учебу, а затем в другую страну. Сестра закончила учебу и осталась в родном городе. Я рада что мама с папой не одни.
Это я к тому, что если решились на второго, то делайте это только для себя. Не рассчитывайте на старшего, не делайте его обязанным своему брату или сестре. А вот инициативу всячески поощряйте. Тогда что-то толковое из этой затеи получится

Автор,я така сама,мені на днях 36,малому 10 і також такі сумніви,переживаю,що потім буде пізно.Проте те,що зараз не час народжувати також думаю,таке в світі

У мене. Народила в 38 другу дитину, старшій дитині було 12. ЦЕ ІДЕАЛЬНА РІЗНИЦЯ У ВІЦІ 👌🏼

Оце точно. Будете дуже жалкувати, а щось виправити буде вже неможливо. Подумайте про це.

Жизненные факторы. Но точную причину так и не выяснили. У меня была ТЭЛА периферичных веток лёгких.
Всё генетические анализы не показали мутаций (не знаю, как правильно это называется).
Спасибо, что описали вашу ситуацию. Я поняла, что я правильно все делала во время беременности. Мои анализы ни разу не поднимались выше середины.
Лёгкой беременности и родов вам! И крепкого здоровья!!!!

у вас троє? бо щось цифрі дивні

Конечно, не понимает, она мечтает, когда будет взрослой и младшая уже будет не ребенком. Об этом речь. О том, что старшая любит младшую, об этом речь, а не о поездке на море.

Автор, я подхожу под ваши критерии)
Я где-то прочитала намного ранее - дети рождены не для того чтобы любить друг друга)
И вот если у вас не будет завышенных ожиданий от старшего ребёнка в плане любви, если вы не рассчитываете на помощь с младшим от старшего, то все будет ок.
Ну и спрашивать старшего не стоит, если он от рождения младшего он не пострадает. Мы своей пообещали, что не пострадает, и выполнили свое обещание. Сдержать обещание было тяжко, началась война в год младшей и все было под вопросом, но у нас получилось.
Конечно при таких обстоятельствах все хорошо, они любят друг друга. Но если б я заставляла старшую нянчить, если б я потеснила старшую в её комнате, если б я не смогла учить старшую заграницей как обещала, может было бы и по-другому.

Ні трішки більше... але між останнім сином і передостаннім сином різниця 11 років.Говорила лікар що велика різниця і буде як ніби ’першу дитину ’ народжуватиму!

Какими были ваши анализы на клексане? Бывало, что повышались показатели? Если помните хоть что-то
Спасибо

На жаль, не пам´ятаю. Але рівень не піднімався, тримався в межах норми.

А у меня тэла сделаоа практически инфаркт лёгкого. Но, вытянули. Благодарю , держимся и ждем

Сам факт интересовал. А дозу клексана вам повышали в течении беременности? Или на минимальной и продержались? Ребёнка на мутации по тромбофилии рекомендовали обследовать?

На мінімальній. Я вже навіть точно не пам´ятаю, яка саме тробофілія у мене була виявлена, там же багато мутацій? І показники не сильно перевищували граничні норми. Але так як у мене було 3 викидні і ЗВ і це єдине, що знайшли по аналізах, то я вирішила не ризикувати і на клексані цю вагітність виносити. Не пропонували нічого з обстежень ні для мене, ні для дитини після народження.

Спасибо!
Мне так долго ещё носить, собираю позитивные истории.
Так мне от таблеток хреново. Уже 6 вечера, а я с постели не вставала ещё. И без таблеток плохо, и с ними ужасно. Но, для малыша перетерплю.

Я зі старшим всі 7 місяців пролежала (народився на 36 тижні), або в лікарні на збереженні, або вдома. Майже не вставала, постійна загроза. Це була така стресова для мене вагітність, я все вичитувала, перерила всі можливі причини і наслідки. Дуже болісно сприймала невдалі вагітності. А з меншою, я просто відпустила ситуацію. Я абсолютно нічого не читала, довірилась лікарю про призначення клексану і розслабилась, якщо так можна сказати. Сказала собі, як буде, так буде. Навіть відходила на роботу до 34 тижня, що здавалось для мене чимось фантастичним, народила на 39.
Бажаю вам щасливої вагітності!

Вы правы. Муж поддерживает меня, говорит. Но меня выбивает из колеи, что я себя плохо чувствую. Если б не ощущения, я б смогла отвлечься. А так, хреново, что голову от подушки не могу поднять. И само собой получается, что мысли лезут. И ждёшь уже. Хочется кайфовать от беременного времени, столько планов на это время есть, а я ничего делать не могу. Ещё и время не двигается. Дни еле еле тянутся
Спасибо за добрые слова

Дівчата, без образ, навіщо вам діти під 40? Це треш і егоїзм повний. Мені 42, сину 17, а ще допомагати із навчанням треба і внуків хочеться побачити...Вам зрозуміло-годинник...але дитині-то капець. І не кажіть, що це не так. Живіть з чоловіком, живіть для себе, працюйте, розвивайтесь. У більшості випадків все одно залишаємось самі.

Родила второго в 35, первые 5-7 лет, тоже считала этот возвраст оптимальным для рождений детей, уже и мозги есть, и деньги, и карьера построена.
Сейчас мне 45, ребенку 10, я просто не вывожу эту нагрузку. После любого ОРВИ и пары бессоных ночей с температурой 39, отхожу три недели, нет сил на разговоры и игры с дитем, как это было со старшим, после работы хочется прийти лечь, задрав ноги на диван и лежать. Естественно в 25 такого и близко не было.
Нет после 40 энергии на взращивание потомства, особо остро это начинаешь ощущуть после 42 лет.
Поэтому я, с высоты своего опытв и прожитых годов, могу посоветовать здоровым женщинам закрывать вопрос с деторождением до 32 лет.
Понятное дело, тех у кого проблемы с этим, детей нет или они не получаются мой совет не касается, тут уже хотя бы за одного ребенка нужно биться до последнего.