Редисочка• 08 февраля в 21:55
Часто думаю про зміну роботи, але нічого не роблю
У вихідні мене особливо накриває...думаю, що займаюсь не тим чим би хотіла, нию скаржусь домашнім на свою роботу, кажу як хочу її змінити. Хоча в глибині душі розумію, що краще зараз нічого не знайду, і на цьому місці мені не так і погано. На поступки йдуть, зп більш менш нормальна, хороший колектив, правда почала помічати, що в очі одне за очі друге, але впринципі працювати комфортно. Сьогодні так вже дістала домашніх, що ті психонули і сказали, то шукай нову роботу, закидай вудочки в більші компанії, стаж в тебе є, тільки немає в тебе бажання, бачимо. На тому ми і закрили тему. В кого теж так? І що сама цікаве, що коли я приїжаю на роботу, я втягуюсь в колію, і працюю, а як тільки лишаюсь вдома, то все...оце гризіння всередині мене, мене аж саму дістає
17
0
Думаю,якщо вже з´являються такі думки, то це не просто так, значить щось вас дуже не влаштовує ,а те що ви описали,ті плюси, то ви шукаєте виправдання, щоб залишитись. Взагалі радять зважити усі за і проти і потім приймати рішення.
1
А я на днях побувала на співбесіді в одному з державних органів влади, зараз в аналогічному працюю вже багато років. Але є обставини, через які хочу змінити роботу. І я в шоці почутих питань, на які я мала одразу дати відповідь стосовно: того чи іншого обладнання, технологій, стандартів; одразу у будь який названий закон, який не має нічого спільного з діяльністю даного органу, я повинна назвати які зміни туди можно внести щоб була видна діяльність цього органу влади; як я буду перекладати все європейське законодавство і стандарти, не користуючись словником і перекладачем; позбавитись російського акценту (при тому що без проблем розмовляю державною мовою і ніхто раніше мені зауважень таких не робив). А коли в кінці було поставлено завдання розробити проект для реалізації поставленої задачі на законодавчому рівні за кілька днів, я зрозуміла що потрібно сидіти на своєму місці і терпіти все, раз в одному лиці не можу бути досвідченим інженером, юристом, економістом і майже перекладачем англійської, та ще й акцент маю...
1
З однієї сторони, я розумію, що можу знайти кращу роботу, більш оплачувану, більш перспективну...але боюсь вийти з своєї мушлі, от наче мені і комфортно, але кожні вихідні думки про одне і те саме
1
Капець, розумію вас. В мене теж колись була співбесіда, коли я звільнилась з своєї першої роботи. Співбесіда була в доволі таки відому компанію, ми мило поспілкувались з hr, потім прийшов керівник відділу , щоб зі мною поспілкуватись. І теж почались питання, а де ви живете? Ваші сильні і слабкі сторони? А як би ви діяли в цій чи іншій ситуації, а обгрунтуйте? Чи плануєте їхати за кордон? І потім почали мене питати робочі моменти, я відповідала, і потім я впала в ступор, коли керівниця та сказала, я почула вашу відповідь, зараз тільки відкрию методичку, щоб подивитись чи все ви пр пунктах назвали. Я була в шоці. То все було за 17 тисяч, в Києві. Я тоді ще мала незакінчену вищу освіту, мені сказали, що як закінчу то матиму аж 19!!! І ходити туди потрібно з перепусткою, якщо залізнишся на 5 хв, мінус з зп. Перерва є фіксована година, але треба домовлятися з колегами, хто йде на перерву, а хто сидить на телефоні, бо вдруг важливий звінок. І закінчили ми на ноті, що мені сказали ми подумаєм, і ви подумайте. Короче, летіла я звідти як ошпарена, з думкою, що не хочу вертатись туди. Потім я знайшла цю роботу де я зараз і була безмежно рада, коли я вже оформилась тут, мені зателефонували звідти і запитали, що я вирішила, я сказала, що воно мені не підходять, подякувала за приділений час)))
Я не люблю ці співбесіди , це для мене якісь круги пекла..з цими питаннями. Я розумію питання по роботі, робочі моменти, а ця вся фігня яку запитують , для мене це так дивно. І от покину я свою стабільну роботу, знову те саме почнеться. А взагалі, який висновок я зробила, перш ніж писати заяву на звільнення, треба знайти нову роботу, бо йти в нікуди не варіант.
А з першої роботи я звільнилась імпульсивно через колектив, бо реально доходило до такого маразму, хоча сама робота мені подобалась, я навіть плакала коли заяву на звільнення написала
Питання напротязі 1,5 годин співбесіди теж були ще такі -
що ви будете робити в такій ситуації?
Ваші слабкі сторони?
Чому ваш керівник запросив саме вас до себе працювати свого часу?
Які цінності зараз в вас бачить ваш керівник?
Якщо вам людина неприємна і у вас мисль ’хай іде нахер’, які будуть ваші дії?
Чому ви задумались на рахунок того, що потрібно буде постійно навчатися, день буде ненормований, англійська має бути розмовна?
Я відповіла що все це потрібно обдумати, в тому числі поставлене домашнє завдання, і будемо на зв´язку . Також Київ, держслужба
що ви будете робити в такій ситуації?
Ваші слабкі сторони?
Чому ваш керівник запросив саме вас до себе працювати свого часу?
Які цінності зараз в вас бачить ваш керівник?
Якщо вам людина неприємна і у вас мисль ’хай іде нахер’, які будуть ваші дії?
Чому ви задумались на рахунок того, що потрібно буде постійно навчатися, день буде ненормований, англійська має бути розмовна?
Я відповіла що все це потрібно обдумати, в тому числі поставлене домашнє завдання, і будемо на зв´язку . Також Київ, держслужба
Да, через ці питання я не люблю співбесіди і не хочу на них ходити. Чим мені подобається моя компанія? Я прийшла на співбесіду, мене запитали про стаж роботи, диплом і тд. Я пройшла тест по робочим моментам, дійсно те що стосується моєї посади, ми обговорили графік, зп і все заяву на прийом написала і виходите з понеділка. А не це все..співбесіда з hr, співбесіда з безпосереднім керівником, з вищим керівником..і питання кожного разу дивні. Тому зараз нікуди і не рипаюсь, хоча кажуть, що нехватка кадрів, і роботу знайти легше аніж будь коли, бо багато хто виїхав
Вот і я почула про нехватку кадрів там і резюме передавала туди через свого колишнього керівника, бо знаю що в нього там є друзі. Думала що вже знають з ким будуть вести співбесіду і раз вирішили її проводити, значить їм я цікава. А я себе почувала як студент, якого викладач хоче хоч чимось завалити на іспиті
Втручусь в ваш діалог: в такі моменти я перестаю цінувати себе. Бо що я взагалі роблю поруч з цими ідіотами? Займаються дурнею, ще й мій час забирають
Я ще згадую як я шукала першу роботу після університету)) коли навчалась, знайомі батьків казали, хай не хвилюється, як тільки отримає диплом, допоможу прилаштувати на гарне місце, в мене зв´язки, друзі там працюють все буде добре, хай тільки довчиться. А як закінчила навчання і що? Ті що обіцяли прилаштувати, порадили зайти на ворк юа чи работа юа і відправити резюме в компанію😅, саме смішне було, коли ми зателефонували одному такому ’пробивному ’ знайомому, і він мені у вайбер скинув посилання на вакансію з ворк юей, і номер ейчара))) і сказав Телефонуй!! Всі роботи, на яких я працювала, лише через сама знаходила, і тільки завдяки собі працюю
Це ви про співбесіду? Так, дуже дезмотивують діалоги, які не мають сенсу, і через це не хочеш виходити з своєї зони комфорту.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу