Хочу признатися , але не можу нікому розказати тому що соромно.

А що за каша?
І як взагалі та каша у вас в голові з´явилася?

Понимаете- у них тактитка в том что они заставляют сомневатся. И эти сомнение они ’прогревают’

Вчителям в окупації міносвіти платили на картку гроші, кеш можна за відсоток було отримати в торгашів з-під поли (ці всі нюанси окупаційного життя всі знали, хто стикався). Справа не в тому, люди дійсно виживали, але... Від автора ніяких подробиць ) Все узагальнено і жодного прикладу якогось з життя.
Вчителі, до речі, які згодилися співпрацювати, їздили до Криму ’підтягуватись’ до стандартів викладання в рашні , насправді от звідти вже точно промиті приїздили.

В чому промитість проявлялась в них, можете розповісти, реально цікаво розгадати цю загадку промивання. У мене є історія, наголошую, що я розповідаю про неї, як таку, що виникла до вторгнення 24.02.2022 року!, донька маминою подруги (55 років їй зараз), яка закінчила школу в містечку під Києвом, виросла тут, має дуже близьких подруг, познайомилась тут з москвичем і виїхала в Москву в 2000-2001 році, але двічі на рік по тижню гостювала тут під Києвом у мами, перехрестили дітей з подругами, святкували і ночували разом з ними, одним словом родичались, тусили, обов´язково заїжджали і до нас , накривали столи, спілкувались гарно. Адекватна і дуже сучасна, модна, стильна дівчина, з вищою освітою. Не забита. І ось після початку війни 2014! року зустрічаю її одну з найкращих подружок на вулиці , запитала ну як там москвичка ( не хочу вказувати ім´я), а вона каже просто жах, каже їй дуже соромно за Україну і що вона з України і ніколи більше не приїде, ніякі пояснення дівчат і здравий глузд, що ти ж тут була двічі на рік не допомогли, перестала дзвонити і вітати дітей і дівчат з ДН, святами і т.п. А дружба була роками, ще в школі, після, після інститутів. А ще коли вона переїхала до Москви, чоловік не брав з нею офіційний шлюб і її часто ловили на вулиці під час перевірки документів і мабуть як іноземку нелегалку з України забирали в каталажку, вона декілька років підряд намагалась поступити в медичній, а її подружки, чи однокурсники бігли за нею, щоб не забирали, або їхали визволяти, тобто вона постраждала певним чином на початку.

Окупація різна буває. Неможна порівнювати те, що в Селідово (умовно) з тим що в Мелітополі. З перших вуст знаю що та як там зроблено,аби народ увірував в благо від кацапів

Ви маєте на увазі ’промитість’? В усьому: зомбовані покидьки просто. Виявляється вони завжди були ’русскими’, мишебратья, одиннарот, ’историческая справедливость’. Притягувались якісь спотворені перекручені історичні моменти, якась оця тупа релігійність (бог с нами, нам суждено соединиться), виявляється (!!), війни б і не було, якби ми ’пошли правильным путем’, в Києві фашизм, всі 24 роки нам промивали мізки і роз´єднувати з ’братьями’, переписали історію на свій лад теж ми, а зараз типу ’не будет никакого насилия, просто все будет как должно’. Вони були в захваті від тих поїздок (думаю, шо там все було організовано на належному рівні і склало враження, + вони увесь час слухали настанови, дивились, вчили те все і потім в них було типу тестування. Ще їм дуууже багато наобіцяли, ну просто реально шикарні перспективи і вдячність за відданість ідеї: і що вони там щось очолять, і премії високі, і охорону, і в них на це все горіли очі).

А если вы уже начали верить, попали в этот пузырь, что вас побудило выехать?

Понимаете- у них тактитка в том что они заставляют сомневатся. И эти сомнение они ’прогревают’

ви б ніколи не знищили? поклали б на дальню полицю? авжеж пригодиться?

Чомусь не віриться в вашу сторі. Сама з окупації, все я прекрасно бачила і розуміла: хто ворог, чому страшно і що з рашнею життя не буде. Тобто каші не було, були чіткі переконання.

Так ти колаборантка, яка дітям мізки промивала. А тепер тут співчуття та порад від нас хочеш? Таких вчителів першими на гілляку

В чем сомневаться?
У меня родные в оккупации, Энергодар Мелитополь.
Ни секунды ни в чем не сомневаются.

Дивно. Моя подруга жила в окупованому Криму, потім за сімейними обставинами переїхала в раху (там хвора мати, яку лікували там безкоштовно).
Зараз вона вже 2 роки намагається отримати візу хоч кудись, аби виїхати в Європу.
Мізки абсолютно гарно працюють, вона ненавидить ту владу, державу і саму себе, що її туди чорти занесли.
У вас мабуть було вільне місце в свідомості, тому туди й напхали пропаганди

В чем сомневаться?
У меня родные в оккупации, Энергодар Мелитополь.
Ни секунды ни в чем не сомневаются.

А как они дальше там планируют жить?

Я знаю, но уже к стыду забыла. Та и ноутбук у меня с рус. буквами, по этому тяжело писать. Но тему написала сама, без переводчика.

Нет, не знищила бы. Не встречала еще никого, кто б уничтожил. Многие ездят к родным туда. Плюс без паспорта жилье там не продать

видите как легко я вас разгадала

Ваша подруга ще огидніша.
Ви серйозно виправдовуєте, що в неї були обставини ’ безкоштовне лікування’?
Я ще чесно можу зрозуміти, коли людина справді вірить в те, що каже раша.Вірить і живе, бо вірить.А гордо ненавидіти і два роки за їх рахунок мамцю лікувати...а це вже прям дно.Владу вона там ненавиділа ага..

Йдіть в сраку. Промити мозок можно тільки тому, хто цього хотів. Можна ще дітей зрозуміти, якщо малим мозок промивали. Але дорослу тітку?

Вона росіянка, куди їй везти лежачу матір? Там багато росіян ненавидить владу але мовчать в ганчірку і вона мовчить. Я не кажу, що вона хороша, чи хтось там хороший. Тема про пропаганду, яку дехто сьорбає великою ложкою, а дехто ні.
Тому найогидніша тут ви, яка затіває срач де не з´явився.

Занепад Мелітополя. Бо він поступово перетворюється на Донецьк. Медицина занепадає, комуналка занепадає, роботи все менше.

Угу.Ненавидить, коли пенсію бере, коли в лікарні кланяється лікарям, купляє продукти, дивиться тв, спілкується з сусідами...
Який срач...срач, то такі люди, як ваша подруга, з російськими паспортами та російською пропискою...зате ж як ненавидить...все життя прям, так?

А Ви там?

Розумію що це як казка. Але нажаль я не зберігала ’інформаційну гігієну’ тому що якось все це пішло на 2 план. Коли виїхала із ’ пузиря’, вже й тоді почало працювати критични мислення.