Почему раньше считалось престижным выйти замуж за киевлянина?

Из моего окружения успешные только коренные Киевляни, с своим бизнесом, кучей недвижимостью под сдачу и работа иногда больше как хобби, они знают себе цену. А приезжие в офисной работе готовы на все, в том числе на любые рабские условия лишь бы их ценили и считали незаменимыми.А ещё смешно наблюдать как приезжие особенно с Днепра и Харькова из себя что то строят, тут понты свои с распальцовками бросают никого не впечатляющие.

По разному бывает )
Я ж не говорила , что это про всех.
Внутренний стержень не зависит от места рождения и уж точно не является причиной для гордости

Да, фартонуло. У мене так одногрупник, поїхав у київ знашов роботу, зйомна квартира з хлопцями. Дівчат розглядав лише місцевих і з житлом, так і одружився і переїхав до дружини у трьошку. Мій однокласник так само одружився у черкасах, бо сам з маленького смт. Батьки ні копійки грошей не могли дати, нічим допомогти. Тому майбутню дружину шукав за коитеріями житла.

А самий пік це було поїхати жити до німеччини! Я памятаю, у моєї сусідки донька жила в німеччині і коли приїздила до мами своєї, привозила купу цукерок і роздавала просто у дворі всим дітям. Це був 88 рік, ми в своєму смт маленткому, ми діти, бачили лише ’ пєтушок на палочці’ в хлібному магазині та шоколадну плитку лєопольд яка липла до зубів і нічого спільного з шоколадом не мала. Для нас ті цукерки, тоді в той час, в яскравих бумажках були самим смачним що ми пробували

Та Киев сам считался селом, кто там охотился...столица была мацква.

Удивлена ответам.
Сколько помню девочек из универа, то очень активно брали киевских парней в оборот. Это и прописка (нынешняя молодежь не понимает), это и квартира (можно жить и собирать на свое), это и уровень воспитания ( и не надо про прекрасных трактористов с богатым внутренним миром). Хотели киевлянина, львовянина, харьковчанина! В зависимости от региона проживания.

Я знаю, що самі кияни, особливо мамки киян з бабушатниками, грудьми ставали, щоб врятувати своїх булочок від сільських наречених.

Так просто не окреслено, наскільки ’раніше’.
Я тому в своїй відповіді і зазначала, що я і мої ровесниці шукали пару в 2010-х, і тоді з перелічених плюсів актуальною була лише можливість не платити оренду, прописка для життя мало що давала, щоб за нею полювати, а внутрішній світ однокурсника з маленького міста цілком усіх цілком влаштовував, чого одразу тракторист, де студентка взагалі мала знайомитися з трактористом, її оточення складали такі ж студенти як і сама.
Гроші, авто, наявність перспективної роботи - мали значення, а от походження саме з Києва - ні, жодної не пригадаю для якої це було б важливо.
А якщо мова про більш ранні періоди - то тоді усі жили в ’бабушатніках’, чого дивуватися що таке житло було в ціні?

Потому что шанс из села выбраться. Приезжали учиться и охотились за местными, чтобы не возвращаться домой. Сейчас тоже так.

Продать можно и с долгами, и ’после притона’, да чего уж - и людям в серых трусах можно продать

Ой, да ладно )))
вставали как раз те мамки, кто вчера сами из сёл.Они ж грудью пробивали те квартиры под себя, а тут такая же приехала и на готовое.

Почему считалось ? И сейчас многие сельские девушка с удовольствием вышли бы замуж за киевлянина с квартирой. Это выгоднее, чем жить в общаге или снимать квартиру ) И многие приезжие не так много зарабатывают.

Было такое,приезжали с сел и начинали охоту.
Их всегда можно было от Киевлянам отличить

Может Вы прави,думали у сельских запросы меньше,а не тут то было🤣

Прикалываетесь?

И сейчас так

Скільки вам років?

Это не байки. Много девушек хотели вырваться из села в город. А это был самый доступный способ. Слышала часто такие разговоры и лично таких девушек знаю.

Было такое. Даже сейчас есть те, кто так продолжает считать.

Ахахах, мені теж так говорили: ’придивися до того хлопця, у нього двокімнатна квартира в Львові, будеш львів´янкою, перспективний жених’. У мене п´ятикімнатна хата в селі, престижна робота (на крайняк можна і віддалено працювати (ну або доїжджати - машина в мене є, транспорт, якщо щось, знайти можна легко)). На холєри мені виходити заміж за малознайомого хлопця заради квартири?

Да? Не знала.

Я сама выходила замуж за киевлянина много лет назад, я с села. прожили более 20 лет вместе, за это время недвижимость увеличилась. Одну квартиру оформили на взрослого сына, вторую на меня. Потом развелась, сейчас вышла замуж за другого киевлянина. Не жалею, что живу в Киеве, есть работа, можно даже выбирать. Могла бы жить в селе, но где там работать? Удаленно иногда работаю, но все же в основном надо приезжать в офис. Надо сказать, что я всегда много получала, в несколько раз больше, чем мои мужчины. Не могу сказать, что прям киевская квартира была основным в выборе мужчин, но и не лишним, скажем так. Пыталась встречаться с мужчиной перед этим ВПО, он снимал, грязнуля, хотя и успешный по работе, были еще слишком отрицательные моменты, не сложилось. По поводу бабушатника в квартире посмеялась. Если деньги есть за несколько месяцев можно сделать конфетку. Как раз несколько месяцев назад этим занималась. Сделали ремонт, купили новую мебель- и все отлично.

Та да. Може кому цікаво,то є такий фільм ’Ліміта 1994 року’.

Уточнюю - престижна робота за місцем проживання

Так. Пристаркуваті тьоті забули вже, що в їхню молодість велику роль відігравала прописка, з якою можна було шукати більш менш нормальну роботу. Без прописки в більшості після вузів посилали далеко або по місцю прописки. Правда можна було як зацепитися ліміта, але на непрестижні роботи типу маляра-штукатура. Але ж ні, ми такого не пам´ятаємо.

Ви якого року народження?

Клячове слово - раніше. І ще одне ключове слово - прописка. От і все. Народжених пізніше 1975 року прошу не коментувати. Їх період весільних ярмарок припав на інший час.

1986

Так і є, я лікар, 1974 роеу народження. Всіма правдами і неправдами робили прописку в Києві, бо в мене був високий бал по навчанню і хотіла залишитись по розподілу в Києві.

Наскільки раніше, про який період йде мова?
Якщо брати покоління моїх батьків, то навіть найбільш вбитий бабушатник це краще, ніж одноповерхова хата в селі і туалет на вулиці.
Плюс прописка в місті теж, здається, в радянські часи давала якісь плюшки.
А в 70-80 ще й міста розширювали/розбудовували, тобто теперішні бабушатники тоді були новобудовами.