Хочу стати психологом

Доброго ранку.
Дозвольте розповисти трохи про себе та спитати поради.
Мені 35 років. Заміжня, є син 9 років та собака.
Дві вищих освіти - хімік (в сфері ядерно-хімічних технологій) та інженер з якості. Одразу після отримання диплому по направленню приїхала працювати на держ. підприємство, де працюю вже 13ий рік. Останні три роки інженером з охорони навколишнього середовища. Якщо не буде якихось форс-мажорів, то тут можна працювати і до пенсії. Зарплата 25000 на руки. Є ще можливість зростання, коли колега 68 років піде на пенсію, тоді зп буде на 2000 більше. Проблема в тому, що мені, по-перше, неймовірно скучно. Взагалі нецікаво, і, як я вже розумію, важко розвиватись в сфері, де тобі нецікаво, треба кожен раз себе змушувати та щось вивчати. По-друге, графік роботи з 8 до 17:30 5 днів на тиждень. Мені не вистачає часу на родину і на себе. Час ще й можна знайти, було б бажання, але я з роботи прихожу в стані як вживаний пакетик.
Я ще з 5 курсу університету цікавилась психологією. Збиралась після першого університету поступати на психолога. Але моя викладачка в університеті мене відмовила, аргументуючи це тим, що, якщо я хочу йти на психолога, то маю сама невирішені проблеми в стосунках. І от пройшло 13 років. До пенсії ще півжиття. Я хочу щось змінити. І не просто щось, а повністю сферу діяльності. Щоб робота надихала (хоча б інколи). Щоб приносити користь людям. Щоб бути більш гибкою і в плані робочого часу, і в плані вибору міста для життя. Тому що зараз я маю таку професію та освіту, з якою майже неможливо знайти роботу. Вона дуже вузкопрофільна та застосовується тільки на атомних станціях, куди майже неможливо працевлаштуватись (і сильно немає бажання це робити). Моя нинішня робота здається мені неважливою. Звісно, для підприємства те, що я роблю - дуже важливо. Але мене не покидає відчуття, що я марно проживаю своє життя, просто як зомбі робота-дім. Тобто ніякої радості та віддушини.
Звісно, зараз для мене робота психологом - це як мрія, коли я все бачу крізь рожеві окуляри. Я розумію, що не завжди психолог може допомогти людям, плюс психологу самому потрібна терапія.
Тому мої запитання саме до практикуючих психологів:
1. Де краще отримати перекваліфікацію? В мене вже є дві вищих освіти, я не хочу знову вчитись з першого курсу та здавати предмети, які ніяк не знадобляться в роботі. Які вищі навчальні заклади, курси ви можете порекомендувати як найкорисніші?
2. Які є підводні камені роботи психологом? В мене не було можливості поспілкуватись з кимось про професію перед вибором першого університету, я не хочу повторювати зараз цю помилку.
3. Які зарплати в цій сфері? Чи зможу я коли-небудь вийти хоча б на свій теперішній дохід?
Якщо ви маєте що сказати окрім того, що я запитала, мені буде дуже цікаво прочитати ваші думки.
Вийшло щось не коротко. Дякую всім, хто дочитав. Прошу пройти мимо всіх, хто буде казати, що я не ціную те, що є. Я дуже ціную! Але війна нагадую кожен день, що життя одне і я не хочу його марнувати!