Вам подобається сервіз Мадонна,користувались би таким?

Зараз напишуть, що ви теж душна. Адже, якщо не любиш сервіз мадонна - значить токс.

Ні не напишуть, людина написала суто про себе, а вилили купу гівна на інших. В цьому і вся різниця. Не знаю совок на вас так вплинув чи не совок, але як людина ви дуже недуже.

Одразу видно, що на вас совок ніяк не вплинул. Саме тому ви видаєте характеристики на людей по їх постам в мережі інтернет, коли вас про це ніхто не просив.
Чи це так сервіз мадонна на вас впливає?...

Нещодавно в якийсь черговій темі совкодрочерства якась порадниця взахльоб розповідала, що витрачае десятки тисяч гривен на радянські сервізи і вази.
Мабуть, голодне дитинство в оточенні граньоних стаканів тепер реалізувалось в бажання зараз мати те, що її батьки не мали 45 років тому.
Більш нічим я не можу пояснити цю дивну тягу до дешевого ширпортребу радянських фабрик.
І хоча безпосередньо сервиз ’мадонна’ - це ’витвір мистецтва’ легкої промисловості ГДР, але, по факту, це та ж сама заводська дешева штамповка. Яка обросла легендами тільки тому, що вільно купити цей сервіз було неможливо. Мав бути БЛАТ!
Так, і в радянському союзі були посудні шедеври, за я кими і зараз ганяються колекціонери. Українські невеликі фабрики тоді виробляли дивовижні речі. І пошук зараз таких перлин викликає захват та потребує доволі великих бюджетів.
Але мадонна...Серйозно????

А его можно мыть в посудомойке?

Чоловіку від бабусі залишився сервіз. Не Мадонна як у вас, яле схожий. Якраз вчора нам передали, сьогодні поставила в посудомийку на режим кришталь без таблетки. Все в порядку з ним. Будемо користуватися на Різдво, Пасху, на традиційні сімейні свята. Мені подобається.

Нещодавно в якийсь черговій темі совкодрочерства якась порадниця взахльоб розповідала, що витрачае десятки тисяч гривен на радянські сервізи і вази.
Мабуть, голодне дитинство в оточенні граньоних стаканів тепер реалізувалось в бажання зараз мати те, що її батьки не мали 45 років тому.
Більш нічим я не можу пояснити цю дивну тягу до дешевого ширпортребу радянських фабрик.
І хоча безпосередньо сервиз ’мадонна’ - це ’витвір мистецтва’ легкої промисловості ГДР, але, по факту, це та ж сама заводська дешева штамповка. Яка обросла легендами тільки тому, що вільно купити цей сервіз було неможливо. Мав бути БЛАТ!
Так, і в радянському союзі були посудні шедеври, за я кими і зараз ганяються колекціонери. Українські невеликі фабрики тоді виробляли дивовижні речі. І пошук зараз таких перлин викликає захват та потребує доволі великих бюджетів.
Але мадонна...Серйозно????

Я практично не застала рядянські часи, тільки кілька років в ще не дуже свідомому дитинстві, тому до совкодрочерів точно не належу.
Але ’бабусині’ сервізи зацінила умовно після 35.
1) Мадонна, особливо перші німецькі сервізи і подальше виробництво гдр було таки якісною порцеляною.
2) Зробила ’ревізію’ бабусиного і маминого посуду - насправді красивіші їх сервізи це японська і чеська порцеляна, жодного відношення до радянського посуду. А от меньш красиві радянські - виробництва Будівського і Коростеньського заводів/фабрик, тобто насправді цей посуд на території України виготовляли і для мене він наш, не радянський. Тобто принаймі в моїй сім´ї нема відверто радянського посуду, хоча в юності я весь цей посуд мріяла викинути і таки вважала інакшим.
3. В моїй сім´ї сервізу Мадонна не було, якби був, то з радістю користувалася б. Більше того, глянула на олх, його по 20 тис грн продають, чесно, навіть зараз він мені задорогий.
4. Ну і про різноманіття посуду зараз. Якісна чеська порцеляна, наприклад Vileroy мені зараз теж не доступна, не готова я віддати за одну тарілку від 1 до 3+ тис грн. Так само як і колись батькам Мадонна була не по кишені.
Просто часи тепер інші і я спокійно користуюся дешевим люмінарком і не особливо через це страждаю.