Ви колись ризикували всім заради нової справи?

І що я повинна сказати дитині? Їй 7 років. Це вік страхів. Хтось боїться спати сам, бо під ліжком монстр, хтось боїться метеликів. А моя боїться повітряної тривоги і вибухів. Боїться у період війни лишитися сама. І я її розумію.

Маша, ты останешься завтра с тётей Леной, мне НУЖНО на работу, чтобы заработать деньги для нас с тобой.

Словами сказать. Нет работы - нет еды, игрушек, дома.

І далі що? Розірваний зв´язок зі мною, бо кинула її у важку хвилину. І поїздка до психлікарні. Чудовий варіант.

Це вона розуміє. Але вдіяти зі страхом не може.

А, ну чого ж ви відразу не написали, що ви блаженна? Тепер все стало на свої місця.

Нет . Я люблю стабильность и уверенность в завтрашнем дне. Зато есть родственники, которые любят рисковать всем ради дела. 2 квартиры уже потеряли, сейчас снимают жильё. Рисковать больше нечем).

якщо лише соплі. то цілком можна таки йти у школу. Розумію, що у Вас страхи не на порожньому місці, але спробуйте все ж подивитися на ситуацію трохи спокійніше соплі – це не аж така хвороба.

залишкові соплі і кашель можуть бути довго, не кажучи вже про те, що це може бути алергічне

Яка мати, така дочка

Алергії нема. І це вже не залишкове, а щось наново підхопила.

Де? Ви ж удома сиділи, раз на світ лікарняний брали

Бажаю Вам, щоб ваші діти нікого і нічого не боялися, завжди були здорові і щасливі. Собі теж цього бажаю, але поки так, як є. Але ми намагаємось щось із цим робити.

Магазин, мабуть. Не знаю.

Хай у вас все буде добре

Дякую. Обов´язково буде. І втрата роботи, це не кінець світу. Неприємно, звісно, але можна пережити.
Просто я тут написала і на мене так напали, дуже образливо.
Моїй доньці 7 років, вік, коли від інформації не вбережеш, але розуміння ще не зовсім доросле. Вона знає, що тато на Донецькому напрямку, знає, що солдати можуть померти, чи отримати серйозну травму. Вона дуже переживає і боїться за тата, особливо, коли він не може відповісти на повідомлення чи дзвінок.
Вона знає, що бабуся, кішка та хрещена з донькою у Харкові, а там постійні прильоти. Вона знає, що її товариш лежить вже два місяці у лікарні після прильоту у Харкові. В неї у школі друг ВПО, двоюрідного брата якого нещодавно шпиталізували після прильоту. Він був під завалами 2 години.
У дитини панічні атаки від цієї інформації. Вона відвідує психолога, арт-терапію та сенсорну терапію. Я витратила на все це купу часу та грошей. В нас вдома постійні заспокійливі розмови, ігри, терапевтичні книги. Але це все довго. І важко.
І для мене головним є спокій і здоров´я дитини. У першу чергу ментальне.

Стоп, тобто дитина таки ходила в магазин? принести ви навряд чи могли при короткотривалому контакті якимось чином донести комусь інфекцію, що передається повітряно-крапельним шляхом - практично нереально.
А дитина ж не ходила. бо така хвора, що нікуди не могла ходити і саму її залишити не можна було.
Хоча.. а як же піти в магазин, це ж залишити.
Трохи у вас хаос з тим, що можна і що ні доньці, схоже. вам би самій з спихологом розібрати тривожність. Почиала. яку інформацію ви на дитину 7 років вивалили.... Ну, не треба їй аж так знати, куди може прилетіти і від чого хто зі знайомих (не тато-мама) поьрапили в лікарню. У вас явний дисбаланс між опікою і нерозумінням, що не варто видавати дитині.
Розумію, що нікого з нас не вчили, як воно правильно жити під час війни, але Ви навидавали дитині купу зайвого, можливо, таки краще вам з нею таки менше сидіти + розібратися трохи у своїй голові.

В магазин ми з нею, звісно, ходили. І не один раз. Вона почувала себе більш-менш нормально після того, як температура спала і більше не піднімалася. Але кашляла сильно.
І фільтрувати її інформацію я теж не можу усю. Вона спілкується з друзями в школі, з друзями з Харкова онлайн. Вона живе в соціумі, в якому розмовляють про війну. В неї тато служить, як цю інформацію приховати? В тата було поранення, ми до нього їздили. Тато не може вийти на зв´язок періодично.
У школі доньку постійно питають після обстрілів у Ха, як там її дім, її бабуся. І донька все розуміє, не маленька вже. Якби їй було 2 рочки, це одне, а так...
У моїй голові теж є хвилювання, звісно. Дивно, якби я не хвилювалася за коханого і маму.

Короткий натяк: не аж такий критичний стан, якщо ходила в магазин і не аж так відповідально Ви ставитеся до здоров´я, якщо водите заразну дитину в лббдеі місця.
А щодо фільтрувати - це не відгородити дитину від соціуму, а те, як Ви самі формуєте ставлення, правда, вам самій до психолога варто б, бо Ваше оце халотично-тривожне впливає на дитину. Якщо що, у мене в близькому оточенні є діти 6-7 років, у яких тата зникли без вісти, у яких загинули, але там спеціалісти допомогли нормально пояснити, прийняти ситуації , їх цілком можна не на 5 хв залишити із старшою дитиною чи знайомим дорослим.