аромат Жука• 15 мая в 19:39
19 років на оренді. Хто ще так, зайдіть.
Вас оце от ще не задовбало? Більшу частину життя по зйомних хатах. Десь жила півроку, десь рік, десь два, десь 6 років, десь 7, але все одно: житло не твоє, постійні переїзди, не можна нічого «нажити», бо як з ним переїжджати, то ціну піднімуть, то на продаж виставлять… і жити там, де ти не хазяїн - те ще задоволення. До війни вклалися в котлован, будівництво заморозили, зараз потрошку щось роблять, строки здачі відтягують кожен раз. Уже як три роки мали жити в своїй квартирі, але ніт. Через це відкладаю вагітність (і через війну тепер). То я вже старувата. Знаю, зараз напишуть, що дітей і в гуртожитках народжували, але, вибачте, ні. Я не хочу своїм дітям такого дитинства, як було в мене. Розкажіть свої історії, давайте пониємо трохи, як то, все життя, як зʼїхав від батьків - бути безхатченком.
показать весь текст
7
1
31
0
Ми 10 років живемо на орендованих квартирах. Починали з 1к, зараз в 3к. Міняли житло-кількість кімнат, райони та навіть міста у звʼязку з особистими обставинами і це зручно, що немає привʼязки. За цей час народили 2х дітей, на життя маємо доходу достатньо. Але зараз наша основна робота та дохід в Запоріжжі. Купувати тут зараз не доречно, тому знімаємо 3к гарну квартиру та відкладаємо кошти.
1
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу