Почему здесь всех так раздражает,когда кто-то делится своими успехами заграницей

То другое 😂

Мы из тех, кто с молодости учились, работали, старались, строили бизнес, рожали детей (у нас их шестеро) никогда никаких помощей от государства не просили и смогли создать жизнь в достатке. Но при каждой смене власти начинался дерибан. Никакой гарантии, что тебе дадут развиваться законно и не будут пытаться доить как корову(
Всё вместе взятое (обычная реальность в Украине) выдавило многих из страны(((

Претензії до кацапів та зеленої влади треба висувати, а звичайні люди ні в чому не винуваті. Вони не зобов´язані жити виключно в Україні.

Чоловіків зобовʼязали

Имелись ввиду территории где не было и нет активных боевых действий.

Ми і українською спілкуємося чудово)))
Так, мову давно вивчили. В нас вже громадянство.

Ну тобто причина виїзду все ж не «чемодан-вокзал» було вірно?

Знаю, і це неправильно. І найбільша помилка збоку влади.

Спасибо за поддержку )
Последние месяцы как-то появилась брезгливость к выехавшим, кто становится в позу. Особенно, когда читаешь местные темы.

Требуют от нас поддержку им, но хоть раз одна здесь создала тему, или написала в темах наших, что девочки, я вместе с вами и молюсь за вас из Дюссельдорфа, когда по нам летят шахеды, или обсуждаем в теме, как помочь той, чей муж пропал без вести. Но темы, какие мужья у них плохие, что себе баб завели, пока они в Европах, мы обязаны обсудить и осудить конечно мужика неверного, а выехавшая жена даже ни разу за три года не соизволила приехать и не него посмотреть, ведь в Украине стреляют, но это не тяжко, это просто неинтересно выехавшей, а тяжко жить в Европе на пособии и учить язык - ни минутки свободной.

Почитайте в теме, что вдохновила эту, что там пишут в адрес невыехавших - мрак.

Вырвались дуньки в Европу и считают, что мы Европу не видели до, и не увидим, ведь только они оказывается у нас выездные и выживают через тяжелый труд, но никак не освоят за три года язык, а чтобы освоить хоть как, нужно было три года сидеть на пособии, не работая. Как нам удается здесь и языки подучить, получить сертификаты, и работать, второе образование получить, МК проходить, себя не запустить, спасаясь от ПТСР, еще и родителей не оставить, и детей поднять?
И не бегаем хвастаться на Советчицу, как же нам тяжко, но мы могём.
В-общем, нам здесь в Украине под ракетами - легко, а выехавшим под мирное небо - тяжко )

Так, це ’подарунок небес’, коли ти - доросла людина, не розумієш і слова, що тобі кажуть. Не можеш запитати елементарного, бо всі розмовляють лише місцевою мовою, яка не має нічого спільного з твоєю рідною. Коли ти в чужій країні, не маючи жодної знайомої людини поруч, сам шукаєш інформацію, сам скрізь ходиш, не розумієш що тобі робити і як жити. Коли для місцевих ти чужий. Це такий ’подарунок небес’, який 99,99% з тих, що сидять на форумі, не винесли б і дня. Увімкніть супутникове ТБ румунською, німецькою чи італійською і послухайте новини чи фільм. Все ж зрозуміло, правда? Ось саме такий ’подарунок небес’ чекав на тих,хто поїхав. А хто поїхав відразу після початку війни, ті виграли бінго: приїхали в чому були, без речей, з дітьми. І починати геть з нуля на голому місці. Вчора у вас була робота, стале життя, а сьогодні ти гола, боса та у вінку з одним рюкзаком і дитиною за руку. Це вам не на дотаціях в Україні сидіти. Де все звично, зрозуміло, де купа знайомих, друзів і схожий менталітет.

Такі заклики були однією із складових нашого рішення. Воно було явним поштовхом. Якщо мені краще не говорити рідною, то чому б не вибрати самостійно на якому не рідному мені спілкуватися?)))

Я вас умоляю. Знаєте шо таке програма ау пейр? Попадаєш в сімю за кордоном куди повинна влитись, прийняти чужий розпорядок дня, сподобатись батькам і дітям, дивитись за дітьми до 4 год в день, а потім вчити мову. І це з першого дня, без адаптації. В чужій країні, не маючи близьких і знайомих, а ше в 2000х роках, не маючи сучасних засобів перекладу і звязку

Ви дуже переоцінюєте тяжкість свого становища. Дуже

Як людина яка подібні теми в основному читає, а не коментує, в мене завжди виникає питання
А чому взагалі комусь цікаво як у когось щось склалося чи не склалося закордоном.
Як і те, чому хтось не виїхав і не планує
Чому взагалі комусь так цікаві життя і долі незнайомих людей

Уже 100500 тему создаёт, одна заглохла, новую создала

Ну ви лукавите)
Вибору у іншій країні у вас немає.
Чомусь всі адекватно сприймають вимоги інших країн знати місцеву мову а от коли це роблчть в Україні, в іх так аж коробить
Я сама спілкуюся обома мовами, росла російськомовною у російськомовному київському середовищі
Але адекватно сприймаю українізацію суспільства особливо за нинішніх обставин
Р.С. До війни ні у Львові, ні у Тернополі ніхто ні разу кривого слова не сказав за російську ))

Муж у нее на расслабленном, паразитирующие недоразумение, которое она охраняет

Хоч один скрін що я цькую жінок воїнів і тцк

Ага только людям выехавшим как -то уже либо жалко оставшихся, либо безразлично на них, живут свою жизнь, а оставшихся прям плющит и разрывает, нет не жаба конечно

Програми ’ау пейр’ не існує і не існувало ) Хоч би читати навчилися як та програма називається. За тією програмою дівчина їхала вже маючи контракт, оскільки сім´я її обирала ДО переїзду. І така дівчина, готуючись до такої роботи, вчила мову і їхала ЗІ знанням мови. Вона була сама, без дітей. Вона їхала в сім´ю, а не у невідомість. Вона отримувала сталу роботу, житло і зарплатню. Це абсолютно незрівнянно з тими умовами, в яких виїжджали біженці у 2022. Ти сам шукав жито, сам харчувався, сам шукав як робити документи. Все сам. Без мови. Без допомоги. Нічого не знаючи про країну в яку потрапив. Це звичайно ´легко’ з точки зору середньостатистичної Порадниці, яка без чоловіка на відпочинок з дитиною боїться поїхати навіть в межах України, бо ’як же я сама’)))

Чему завидовать? Вы просто раздражаете реально, как и слабачки с вечным нытьем и желанием, что каждый ваш пук приветствовали на форуме и рукоплескали тому, что вы просто обязаны делать в своей новой жизни. В вас нет стимула нам строить Европу здесь, так как большинство ваших тем о Европе: какие эти алкашки англичанки, и какие зачухи немки, и все они страшные, а мужики их жадные.
И мы вас в вашим темах поддерживаем три года, а то и с 2014-го, но где ваша поддержка нам?
А кто там вас разрывает, спросите у ваших мужчин, они вам расскажут.

А им, их детям, родителям лучше. И почти каждый выберет свое лучше, чем общее либо чужое.

По большому счету абсолютно никому чужая жизнь неинтересна. Создают такие темы, как и отписываются в них, чисто от безделья. Да и где как не на советчице можно пофантазировать и помечтать

Изучать язык проще многих работ. У беженцев в Германии курсы где-то до 13-14 дня. Остальное время совершенно свободно. Где труд? Ну выделить 2 часа на д.з. из этого времени вполне можно) Многие еще нанимают репетиторов по немецкому из Украины, это ещё + 3 занятых часа. Да, это тоже финансы, но небольшие, доп.занятия с преподавателями из Германии стоят раз в 5 больше.
Люди 2 года ходят на курсы, также учат язык дома. При этом гуляют, ездят за город, занимаются спортом или чем-то ещё, как и все остальные. В чём титанический труд, скажите?

Моя знайома у 2000 х роках їхала у таку саму невідомість як і наші біженці, бо толком не знала сімю. Погоджувались на першу ліпшу щоб не втратити можливість. Не перебирала. Троє дітей різного віку і мова яку вона ледве розуміла хоч і вчила в інституті. Сімя зі своїми закидонами, де потрібно було випрошувати те ніщенське пособіє яке тоді платили і яка економила на куску хліба. Життя в надзвичайно стресовому оточенні де вона умудрилась довчити мову до сертифікату Гете і свалити від них поступивши в універ. Вона плакала перші пів року і рвалась додому. Я тратила гроші на звінки за кордон, заспокоювала її, була персональним психологом. Це коли ще не було такого звязку як зараз

Так шо не розказуйте

Не брешіть. Біженцям в 22 році дуже допомагали з усім. Чи ви думаєте тільки ви виїжджали на початку за кордон. Там буквально на руках усіх носили

Для меня вы написали полнейший бред

Вы просто мне завидуете, или вас разрывает? )))

Вам? Ну конечно, меня не разрывает, мне пофиг. Бесит, что сестра моя дура. Я напишу понятнее, смотрю с первого раза не доходит, то что вы написали ко мне не относится, к моему окружению выехавших девушек тоже. Так понятнее?)

Ви дуже багато ’знаєте’ про програму au pair, ви не в курсі навіть як вона називається)
Туди не брали без мови. Тому ваша знайома їхала з іноземною, а не як біженці. Вашу знайому зустріли в аеропорту і привезли у її житло. Їй забезпечили харчування, проживання і оплату за контрактом. Це якщо ви не в курсі, що таке та програма на яку ви посилаєтеся.
Я виїхала на початку березня 2022. Нічого з перерахованого не було. Геть нічого! У Польщі на вокзалі модна було взяти бутерброда і речі першої необхідності, бо люди тікали без р сей взагалі. Але ти сам шукав де жити, на що жити, що їсти, як лікуватися.
Якщо для вас це рівнозначно умовам вашої знайомої, то у вас складнощі з оцінкою ситуації.

В Германии всех курировали и водили везде за ручку. Моя знакомая даже к дантисту ходила с отведённым для таких целей переводчиком. Также почти везде были русскоговорящие волонтёры. Или вы были в Абу-Даби?

Не обесцениваю ваш опыт, но вы так смехотворно написали про ’дотации в Украине’, с такой ненавистью к местным, что хочется спросить, чего ж вы не остались, раз всё так прекрасно туи и всем так легко на ’на дотациях’?