Почему здесь всех так раздражает,когда кто-то делится своими успехами заграницей

Чого - всіх? Я рада, коли люди чогось добиваються у житті, це ж класно. Все одно, за кордоном чи вдома.

Це ж ви від доброти душевної про людей з окупованої ?
Никто

На початку березня 2022 я не могла знайти житло, дешевше за 1 тис у.о. на західній
Шукали Львівську область, любий райцентр, але щоб з інтернетом, щоб працювати дистанційно. На той час це була вся моя зпл. За що я мала жити, після сплати такої оренди? І це було житло класу ’бабуся стайл’. Карпати і готелі коштували дорожче) Хто міг собі дозволити таке житло?

Так, це ’подарунок небес’, коли ти - доросла людина, не розумієш і слова, що тобі кажуть. Не можеш запитати елементарного, бо всі розмовляють лише місцевою мовою, яка не має нічого спільного з твоєю рідною. Коли ти в чужій країні, не маючи жодної знайомої людини поруч, сам шукаєш інформацію, сам скрізь ходиш, не розумієш що тобі робити і як жити. Коли для місцевих ти чужий. Це такий ’подарунок небес’, який 99,99% з тих, що сидять на форумі, не винесли б і дня. Увімкніть супутникове ТБ румунською, німецькою чи італійською і послухайте новини чи фільм. Все ж зрозуміло, правда? Ось саме такий ’подарунок небес’ чекав на тих,хто поїхав. А хто поїхав відразу після початку війни, ті виграли бінго: приїхали в чому були, без речей, з дітьми. І починати геть з нуля на голому місці. Вчора у вас була робота, стале життя, а сьогодні ти гола, боса та у вінку з одним рюкзаком і дитиною за руку. Це вам не на дотаціях в Україні сидіти. Де все звично, зрозуміло, де купа знайомих, друзів і схожий менталітет.

Не жаба. Вам просто прямым текстом говорят, что вы амебы тепличные по сравнению с теми, кто остался. И успехи ваши по 3 года на учить язык на полном пансионе, весьма посредственные на самом деле.

Тухло....не пАйдьоть тема

Ппц я даже слова не подберу, как вас назвать.
Пид ракетами. Я хочу жить в своей стране, всего добивалась сама. С чего завидовать какой-то клуше что выехала из тихого местечка. И 500 евро в глаза не видела, а теперь каждая такая вторая этим тут кичится.

Я помню, что не могла долго выехать из оккупации, переписывалась с подругой, она постоянно выискивала информацию из разных групп и жила в разных отелях, пока программы не заканчивались, слала фото и видео. Вот наша с ней переписка в мае 22. Таких программ было уйма.

Так это в любом случае ваш выбор. Вас не заставляли ехать, например, в Германию или Польшу. Можно было и на ЗУ ехать, там язык понятен. Никого насильно не гнали и не вывозили.

Ви таки не розумієте різницю між початком березня і 28 травня?...На початку березня 2022 не шукали ніяких курортів, готелів і т.д. Люди тікали в чому були від війни, розумієте? Ніяких готелів тоді н було і близько.
П С. Вас я так розумію бажання подруги пожити на шарка в готелі не дивує, ви ще й нахввляєте її. Ось воно - лицемірство Порадниці) Коли людина тікає від війни - вона ’потрапляє на все готове, її за руку водять ’(насправді ніт). А коли людина їде безоплатно в готелі то -’молодець’ і ’скільки грошей витратила’?... В березні 2022 не було оцих ’туристів’ як ваша подруга. Вони потягнулися десь з червня 2022 і нічого крім огиди не викликали.

У меня знакомая тоже жила в Болгарии в отеле 4* на полном пансионе на берегу моря 3 месяца

Так, це ’подарунок небес’, коли ти - доросла людина, не розумієш і слова, що тобі кажуть. Не можеш запитати елементарного, бо всі розмовляють лише місцевою мовою, яка не має нічого спільного з твоєю рідною. Коли ти в чужій країні, не маючи жодної знайомої людини поруч, сам шукаєш інформацію, сам скрізь ходиш, не розумієш що тобі робити і як жити. Коли для місцевих ти чужий. Це такий ’подарунок небес’, який 99,99% з тих, що сидять на форумі, не винесли б і дня. Увімкніть супутникове ТБ румунською, німецькою чи італійською і послухайте новини чи фільм. Все ж зрозуміло, правда? Ось саме такий ’подарунок небес’ чекав на тих,хто поїхав. А хто поїхав відразу після початку війни, ті виграли бінго: приїхали в чому були, без речей, з дітьми. І починати геть з нуля на голому місці. Вчора у вас була робота, стале життя, а сьогодні ти гола, боса та у вінку з одним рюкзаком і дитиною за руку. Це вам не на дотаціях в Україні сидіти. Де все звично, зрозуміло, де купа знайомих, друзів і схожий менталітет.

Они жили в летних отелях Болгарии до конца мая, потому, что начинался «сезон», а потом их переселяли в зимние курорты Болгарии, либо , как она переезжали ещё куда то. Хочется вам или нет, но это действительно было (поэтому и привела фото для неверующих), но брали ж туда не всех, а с оккупированных территорий или из Мариуполя. Все ж из разных городов бежали от войны.
На счет «на шарика» я вам отвечу, вы не были в оккупации и не знаете, каково это раздобыть хоть где то продуктов, хоть каких либо, цены «договорные», лекарства продаются с багажников машин, супермаркетов и акций (как тут писали о зоне комфорта , нет), когда разграблены банкоматы, когда ты не можешь расплатится картой, а чтоб обналичить деньги (ограниченную сумму) нужно простоять целый день в очереди и не факт, что на тебе деньги не закончатся.
О цене выезда я вообще молчу, сумма с человека доходила и до 10 тыс (в поле можно было прожить и неделю), а можно было и не доехать… По разному было…
Поэтому трудности с покупкой билета на трамвай за кордоном мне кажется не такой уж и глобальной.

Програми ’ау пейр’ не існує і не існувало ) Хоч би читати навчилися як та програма називається. За тією програмою дівчина їхала вже маючи контракт, оскільки сім´я її обирала ДО переїзду. І така дівчина, готуючись до такої роботи, вчила мову і їхала ЗІ знанням мови. Вона була сама, без дітей. Вона їхала в сім´ю, а не у невідомість. Вона отримувала сталу роботу, житло і зарплатню. Це абсолютно незрівнянно з тими умовами, в яких виїжджали біженці у 2022. Ти сам шукав жито, сам харчувався, сам шукав як робити документи. Все сам. Без мови. Без допомоги. Нічого не знаючи про країну в яку потрапив. Це звичайно ´легко’ з точки зору середньостатистичної Порадниці, яка без чоловіка на відпочинок з дитиною боїться поїхати навіть в межах України, бо ’як же я сама’)))

Вас особисто де водили за руку? По темам Порадниці?
Ви можете придумувати собі що завгодно. Реальність була геть інакша. Я вам більше скажу, знаєте як люди вирішували куди їхати? Всі їхали на Польщу. У Жешуві, Варшаві, Кракові були автобуси на різні країни ЄС для українців. Туди треба було записатися. Запис був через тиждень, наприклад. І ось куди виходило записатися, туди людина і їхала. Чи то Бельгія, чи Нідерланди, чи Франція. Аби кудись виїхати. Люди у Кракові на вокзалі просто на підлозі спали разом з дітьми. Напевно, бо так ’водили’ за руку. До речі, щ тваринами у такі автобуси не брали, у спортзал з розкладачками теж. Тому або ти віддаєш свою тварину у притулок і намагаєшся кудись приткнутися, або вирішуєш свої проблеми сам. По прибуттю у країну ти стикався з тим, що посадові особи не знали що з тобою робити. Бо директива наче була, але як її втілювати у життя ніхто не знав. Тому особисто мені допомагали іноземці, яких я бачила вперше в житті. Але мені пощастило, бо діти говорили двома іноземними мовами, правда англійська нікому не треба. Я не уявляю як би я спілкувалася без дітей, бо я говорила лише англійською, а мої співрозмовники ні. Ось так українців і ’водили’ за руку. Більш менш зрозуміли що робити з українцями з червня 2022. Ось тоді дійсно підключилися соцпрацівники. А до того - все сам.

стоп-стоп-стоп. так біженці, якщо тікали від війни/, вже ж були у спокійній країні - Польщі. Чому тоді автобуси у Бельгію?

Брали туда всех, у меня из Днепра ездили знакомые, целые автобусы ехали. Нужно было только проезд оплатить, мне предлагали поехать

А на форумі країни у війні писати про успіхи без війни ви вважаєте етично? Ви це пишете щоб що?

Точно. пам´ятаю теми про ці автобуси на Порадниці.

Справа не в цьому. При чому тут взагалі заздрість і як вона стосується тих хто намагається вижити у війні?

А те кто выехал по вашему не от войны уехали? Эти люди по вашему ничего не потеряли? Свой дом, родных, свою прошлую жизнь? Многие побольше хлебнули,чем те кто остался. Только от мозгов не всем хватает это понять. Что эти люди и войну пережили и вынужденное беженство, а это не курорт далеко

Зависть при том , что люди завидуют тому, что кто то живёт без ракет, кто то завидует, что деньги от государства получают, многих грызет, что и сами б хотели, а страшно, решится не могут и тп..

Я чесно зізнаюсь- заздрю

Бо три моїх роки потрачено енергію тільки на переживання, депресії після похоронів, поранень, контузій, скриту депресію з суіцидальними думками.

Заздрю тим у кого голова не була цим всім забита і вони змогли її забити вивченням мови

аби повернулися потім. все інше неважливо

Залиште це вирішувати людям та країнам, які прийняли. Все таки втручаєтеся в чуже життя та вказуєте, що робити.

стоп-стоп-стоп. так біженці, якщо тікали від війни/, вже ж були у спокійній країні - Польщі. Чому тоді автобуси у Бельгію?

гм. втручаюся? Я хочу, щоб втікачі повернулися потім додому, бо МОЇЙ країні дуже не вистачатиме людей. Моя країна навіть після закінчення війни може на ноги не встати саме через депопуляцію. Але так, давайте залишимо це на розсуд Польщі, котра вирішила свою демографічну проблему за рахунок освічених братів-слов´ян.

Здесь уже стали завидовать впо в Украине, что у них нет языкового барьера.

Я була у Польщі - нічого з вами перерахованого, зате люди з дітьми на підлозі на вокзалі спали, бачила на власні очі. Нам допомагали звичайні поляки, яких ми самі шукали через інтернет. Потім Франція - нічого з вами перерахованого. Все повністю самі. Не лише до дантиста, а і в префектуру, службу зайнятості, медичну страховку. Сам шукаєш адресу в інтернеті, сам дізнаєшся як потрапить, все сам.
І так,я залишилася. У мене нема ненависті до вас. Мені все одно. Вас сильно хвилює моє життя? Ось так само мене ваше.