Дівчата, я перегнула палку? Допоможіть розібратись з ситуацією

Я дуже все близько сприймаю до свого серця, рідко відкриваюсь перед людьми, ну відкриваюсь лише перед близькими, перед друзями, з колегами і просто знайомими суто на робочі теми говоримо. І останній рік я помітила, що я як біла ворона в колективі, вони між собою роками знайомі, все одна про одну знають, ну і я тут не перший рік працюю, але зблизитись з ними так і не змогла. В них свої розмови, свої теми, ми різні. Вони собі разом каву п´ють, ходять на перекури, а я сама по собі, тримаюсь осторонь. Сама робота мені подобається, мені подобається працювати з пацієнтами, це моя сфера. Мені з пацієнтами буває простіше ніж з колективов. У зв´язку з останніми подіями(помер тато, брат загинув), мені стало якось ще важче морально, я часто почала плакати, думати про життя, ще більше закрилась в собі. Пам´ятаю як ми не встигли поховати брата, я тоді була у відпустці, начальниця і тоді до*обувалась до всього, лякала позбавленням премії(вона любить полякати, але не робить цього). Пару тижнів тому я випадково зробила помилку і документах, через яку вона дуже розізлилась, я виправила ту помилку, вона перед тим зателефонувала мені, накричала. В п´ятницю була п´ятихвилинка, вона почала мене перед лікарями відчитувати, потім чіплялась до кожної дрібниці, зачіпати, казати що я така сяка, і дівчата були настроїні проти мене це було дуже помітно. Коли всі порозходились, мене накрило, я розплакалась, написала заяву на звільнення, готова була шукати нове місце роботи, тимпаче я була на одній співбесіді. Так сталось, що вона випадково повернулась бо забула свій гаманець, я сказала їй що звільняюсь, так як бачу що не вписуюсь в їхній колектив, що я їм створюю завжди хлопоти, вона просто дуже любить наголошувати що проблеми через мене, а дівчат покриває перед керівництвом. І знаєте, мені з одного боку полегчало, що все їй висказала, що думаю, але я і розплакалась перед нею(показала свою слабкість), вона почала відступати назад, казати що ти не одна, помилки роблять всі, ти дуже закрита, ми не можемо до тебе підступитись, давай частіше спілкуватись, можемо у твій вихідний погуляти, випити кави, поговорити, ти тільки скажи..і тд тд. І я розкисла, заяву їй так і не віддала, сказала що подумаю, але зараз аналізую це все і думаю яка я дурепа. Все таки треба шукати інше місце роботи?