Для кого є нормою пригощатись і самому нічого не купувати?

Ми знаходимось за кордоном. Отримуємо виплати як біженці. Це уточнення для розуміння фінансової ситуації.
Нещодавно зустрілись зі знайомими (діти подружились), пішли в ігровий центр. Діти бігали по всьому центру, захотіли їсти (мої мені про це сказали). Я пішла замовити їжу. Підійшла до матері іншої дитини, повідомила, що йду замовляти їжу. І так типу з натяком: «можливо ви також щось будете?». Та мати сказала, що вони нічого не будуть.
Ок. Я замовила на себе і власних дітей. Коли позвала дітей до столу друг моїх дітей також підійшов. Я заради ввічливості запропонувала йому приєднатись. Він сів і почав їсти, при чому так конкретно сів, а не перехопив дві картопельки.
Мати мовчки спостерігала. Я кажу матері: якщо маєте бажання - приєднуйтесь. І вона приєдналась ) 😬😁
Натомість навіть десерт не запропонувала купити чи якісь напої.
І як я вже написала вище фінансовий стан у нас однаковий. От як це назвати? З чого вона взяла, що я маю їх годувати ?
Мені б і в голову не прийшло пригощатись за чужий рахунок.
Я розумію, що запропонувала сама, проте це звичайні правила ввічливості і якби так само запропонували мені я б неодмінно купила щось на загальний стіл. Або сказала, що ми не голодні і пішла б з дітьми гратись, поки товариш дітей поїсть.
Цікаво, багато таких, які вважають нормою їсти за чужий рахунок? І це навіть не мої друзі, це однокласник моєї дитини і його матір я взагалі вперше бачу.