Ситуація і дивна, і неприємна

До чоловіка, з яким зустрічаюсь, приїхала мати. Напередодні дзвонить і каже , що її треба зустріти на вокзалі о 7 ранку. Він поїде туди з дому на авто. Просить, щоб я приїхала на вокзал і зустріла у вагоні. Бо там ТЦК. Бабці 76 років. А він буде чекати в машині.
І тут я думаю, що мені треба вийти о 6 ранку. Неділя. Темнота і людей нема зовсім. Мені страшно. І тут він каже - ти можеш взяти таксі. Тобто я на свої гроші маю брати таксі, щоб зустріти його маму. За мною він заїхати не хоче, бо то далеко з лівого берега на правий, а потім на вокзал. Я кажу -як викличеш таксі і воно приїде, то я поїду. Бо таксі не завжди приїжджає. Не сподобалось. Надувся. Бо я мала своїми ніжками йти о 6 ранку до метропо темноті зустрічати його маму , а потім, звісно, їхати назад додому на метро. І ще я додала - а якби ти мав дочку , то ти б її відпустив о 6 ранку взимку по темноті кудись йти? Знов не сподобалось. Подзвонив брату двоюрідному, який має бронь, і вони зустріли. Той брат винен йому до кінця життя, скільки він йому поміг з квартирою, і з роботою. Ситуація неприємна. Оце зранку прокинулось і всередені якась відраза до нього. Не хочу ні дзвонити, ні питати, ні бачити.