І знову підлітки

Дівчина 16 років. Де тільки можна намагається уникати допомоги батьків. З одного боку, це добре - самостійна людина росте. З іншого, бувають ситуації, де це просто смішно.
Наприклад, у мене є безліч перевірених рецептів тортів. Вона демонстративно ігнорує і ці рецепти, і мої пропозиції допомоги. Відшукує в інтернеті щось незрозуміле і врешті-решт її вироби їмо ми з чоловіком, хвалимо, щоб не відбити охоту пекти. Але, якщо чесно, їмо через силу, тому що воно хтозна що виходить у неї. Сама вона свої вироби зазвичай не їсть. На днях йде до подружки на день
народження, буде пекти торт. Я запропонувала їй простий і смачний рецепт. Не хоче. Знову щось накалапуцяє, що його ніхто не їстиме. Тільки ж там будуть сторонні люди, не батьки.
Або. Закінчила школу. Купила собі сукню на вручення атестатів - вечірню сукню червоного кольору, досить відкриту. В таких сукнях не ходять пішки через усе місто, а їздять на таксі або на власному авто. Переконати, що на вручення атестатів не приходять у таких нарядах не хоче чути.
Я вже до всього цього ставлюся майже спокійно. Не давлю, не змушую.
Але мене дивує ось це абсолютне і беззаперечне розірвання зв´язків зі мною, з її батьком. Вона настільки остервеніло сепарувалася (і продовжує,), що я до неї ставлюся майже як до сторонньої людини, на яку я чомусь маю витрачати гроші.
Мене цікавить - це тільки мені так пощастило, чи ще в когось так?