Тро Нью-Йорку• 16 июня 2025
Дівчата, що закордоном, що вам кажуть ваші чоловіки…
Які лишилися в Україні? Я виїхала з сином пів року тому, чоловік не виїзний. Рішення прийняли разом, розуміли, що буде важко, він там, ми тут, але він сам після прильотів казав, що треба виїжджати нам, чиплятися якось. Поїхали. Дитині тут подобається, особливо школа, вчителі, спокійне життя, займається футболом, організація оплатила на рік йому тренування і всі витрати. Він дуже швидко пристосовується в колективі, хоча сумує за татом, але попри все каже, що йому тут краще. Не треба сидіти в коридорах вночі , в шкільному підвалі. Я поки на курсах, шукаю роботу. В Україні маємо торгівельну точку, раніше працювали разом з чоловіком, тепер він найняв продавців, через що заробіток дуже впав. Кожен раз, як розмовляємо по телефону він натякає, що павільйоном треба займатися, працювати самим, бо діл не буде, сам він стояти не буде, через мобілізацію зайвий раз не виходить. Зранку написав, що любить нас, досить скитатися, вертайтеся додому. Я навіть не відреагувала поки, бо не знаю як на це реагувати.
показать весь текст
66
5
25
3
373
0
Ответ дляТень льва
Тобто обстріли чоловіків обходять стороною чи що? 
А если дети и жена останутся, что это изменит? Станут щитом , спасут его.?
2
Очень быстро. Мужики не такие как советчицы. Всегда думают о себе, а тётки любовь придумали. Такие глупые аж стыдно
3
А Ви ставите на одні важелі чоловіка і дітей?
Так, чоловіка шкода.
Але в порівнянні з дітьми він і рядом не стояв.
Так, чоловіка шкода.
Але в порівнянні з дітьми він і рядом не стояв.
1
1
Ответ дляМрію про пончик
ну да, мужей не жалко. Жалко только жен и детей 
Фу, тёток не жалко, мужчины всегда важнее тёток
А дети сами виноваты что родились
А дети сами виноваты что родились
1
1
Тут вы ничего не докажите. Тётки тут считают. Что если будут сидеть с мужем и ребёнком рядом. То спасут мужа. Пусть умрут все
Зато муж не один
Зато муж не один
2
Советчицы готовы умереть ради мужчины. Они вышли замуж , из взяли замуж, вы знаете какое это счастье для обычных теток
2
1
Ну что вы так по себе ровняете , а любовь ? Ребенок после 18 как правило уходит , а отдаляется еще раньше и уходит в свою жизнь . Пара останется жить дальше .
1
1
А муж типа никогда не уйдёт. Тётки, ребёнок не может сам уехать. Он может умереть
Если вы останетесь это не спасёт жизнь мужу. Только не надо, что в европе может сбить машина, в Украине тоже может и шансов больше
Если вы останетесь это не спасёт жизнь мужу. Только не надо, что в европе может сбить машина, в Украине тоже может и шансов больше
3
1
Ви молодці.
Я з дітьми вперше виїхали на початку війни. Чоловік був вдома, відносини на відстані були досить напружені. Якщо у перший місяць він радів за нас, то потім почались придирки. Ще й навалились фінансові проблеми. Він забезпечував себе і нас за кордоном, вліз у великі борги.
Ми повернулись того ж літа. Думали, що йде до завершення… потім почались безкінечні тривоги, біганина у підвали, діти в садку/школі не могли нормально займатись. Потім зима без світла. Весна/літо були вдома. А восени прийняли рішення виїздити. Займались питанням вивозу чоловіка. Він, до речі, особливо і їхати не хотів, він ніколи не був за кордоном, як той кінь із шорами, не знав, як буває по іншому.
Коли виїхали і ступили на іншу землю він був вражений. Власне, у захваті по цей день, постійно розповідає, яке все не таке, як тут все в кращу сторону. І ось сказав, що треба прагнути до того, щоб лишитись.
Як міняється світогляд.
P.S. Борги закрили трохи більше ніж за пів року.
Я з дітьми вперше виїхали на початку війни. Чоловік був вдома, відносини на відстані були досить напружені. Якщо у перший місяць він радів за нас, то потім почались придирки. Ще й навалились фінансові проблеми. Він забезпечував себе і нас за кордоном, вліз у великі борги.
Ми повернулись того ж літа. Думали, що йде до завершення… потім почались безкінечні тривоги, біганина у підвали, діти в садку/школі не могли нормально займатись. Потім зима без світла. Весна/літо були вдома. А восени прийняли рішення виїздити. Займались питанням вивозу чоловіка. Він, до речі, особливо і їхати не хотів, він ніколи не був за кордоном, як той кінь із шорами, не знав, як буває по іншому.
Коли виїхали і ступили на іншу землю він був вражений. Власне, у захваті по цей день, постійно розповідає, яке все не таке, як тут все в кращу сторону. І ось сказав, що треба прагнути до того, щоб лишитись.
Як міняється світогляд.
P.S. Борги закрили трохи більше ніж за пів року.
3
2
Автор, как женщина, сделавшая выбор в похожей ситуации в пользу дочки, а не мужа, скажу, что любое решение принесет вам страдания, увы((
выбрав ребенка и заграницу, будете тосковать о муже. Вернувшись в Украину - будете жалеть об утраченных возможностях для ребенка жить в безопасном месте, где есть будущее
взвесьте для себя перспективы, вспомните жизнь с мужем - стоит ли сохранение семьи всех жертв?
выбрав ребенка и заграницу, будете тосковать о муже. Вернувшись в Украину - будете жалеть об утраченных возможностях для ребенка жить в безопасном месте, где есть будущее
взвесьте для себя перспективы, вспомните жизнь с мужем - стоит ли сохранение семьи всех жертв?
Если упустить все писькострадания типа, что важнее ’штаны или безопасность детей’, то странное поведение мужа как мужчины. То езжайте, то возвращайтесь. Он во всем такой, хм, переменчивый, несерьёзный и пустословный? На детский сад похоже
3
Я вывезла детей , потом мужа .
Условия такие были или он едет к нам или я возвращаюсь , причина была не только в штанах , а в том что я не вывожу сама . Не физически не психологически. Н если штаны дороги ) - нудно искать выходи .
Условия такие были или он едет к нам или я возвращаюсь , причина была не только в штанах , а в том что я не вывожу сама . Не физически не психологически. Н если штаны дороги ) - нудно искать выходи .
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу