Лепетун• 11 июля 2025
Що було б, якби ми здалися зараз?
На ніч після цих тижнів диких новин та обстрілів лізуть рідні думки…Ми втрачаємо людей кожен день. Серце болить як читаєш ті новини про загиблих чи в якому стані повертаються хлопці з полону, або форум тут, як люди мучаються ночами без можливості спати нормально. Плюс ми сильно залежні від настрою Трампа і поставок з Європи. Мене знайомі британці чи французи питають, а чому ви не здаєтеся, ми б на вашому місці здалися б і все. Я останнім часом теж почала вже думати а що було б, якби ми здалися. Чи було б краще, чи ми б загнали себе у глухий кут і розправи. Питання риторичне. І насправді все дуже сумно. Як ви думаєте, що було б далі?
показать весь текст
1
1
2
10
26
84
164
Ответ дляMedvezonok
Він після Українського внз, вчився ще в москві в ін-ті журналістики, співпрацював з Радіо Свобода. Взагалі довго там на болотах працював, якщо не помиляюсь, то десь з 2013 р виїхав звідти.
Він про це не розповідає, думаю, купа інфи є в інтернеті.
Почитайте самі, а то мене вже записали в ’агітатори’ деякі не зовсім здорові люди
Він про це не розповідає, думаю, купа інфи є в інтернеті.
Почитайте самі, а то мене вже записали в ’агітатори’ деякі не зовсім здорові люди
А, понятно, спасибо. Это я знала все, просто подумала что есть что-то более криминальное, о чем я не знаю.
Борисфенка• 11 июля 2025
Ответ дляsky-labs
Подробно опишите как это будет происходить на де-факто не оккупированных территориях?
Все кому задаю этот вопрос сливаются...
Может вы сможете вразумительно ответить
Все кому задаю этот вопрос сливаются...
Может вы сможете вразумительно ответить
Він потрапив до полону важкопораненим і пройшов його
з Честю та Гідністю.
ІГОР ПАВЛЯК,
командир взводу розвідки 65 окремої механізованої бригади.
Взявши в полон ворожого офіцера, його група рухалась до своїх позицій, проте потрапила в оточення. В бою командир отримав
три поранення.
«Мені роздробило праве плече і великий палець на лівій руці. Також отримав поранення в обличчя — відірвало половину верхньої правої щелепи. З цими пораненнями мене взяли в полон в напівпритомному стані.
Я хотів підірватися — це правда. Але на той момент через біль не розумів, що в мене вже травмована рука. Й через це я не зміг привести гранату в бойовий стан і свій шлях закінчити, як справжній офіцер.
Я навіть не сподівався, що я виживу. Я вже подумки попрощався з усіма рідними, з дітьми, з дружиною. Проте ворог мене врятував. Я думаю, це було зроблено через те, що я був офіцером, розвідником і я їм був важливий як полонений.
Після госпіталю мене тримували мене спочатку протягом року в російському місті Таганрог. Наскільки я знаю, це було СІЗО №2. Потім, на початку вересня 2024 року нас всіх перевезли в Пермський край.
Ми сиділи в камерах від одного до 12-14 людей. Нікуди не виходиш, тільки раз в день виводять кожного ранку на перевірку. Для кожного військовополоненого ця перевірка була найважча подія за день. Били у ноги, стегна, гомілки, повністю по всім ногам, аж до колінних суглобів, спина, шия, потилиця, обличчя, руки.
Були в них такі, як ми називали, кувалди. Це дерев´яний довгий держак такої форми, як відбивають м´ясо. Цією штукою могли бити по спині, по ногах. Також були вони дерев´яні тонкі палиці, якими били по кінчиках пальців. Це дуже боляче. Скажемо так, вони знали куди бити, щоб було боляче.
Харчуватись було, звичайно, важко, зважаючи на моє поранення щоки. Я вчився по-новому їсти і це було вкрай складно. Харчували по-різному. Були каші, борщі — як ми казали, зафарбована водичка. Могли дати три таких гнилих картоплини, які просто в руках розлазяться, бо чорні, з дуже неприємним запахом і смаком.
Вибір був у нас невеликий: або ти будеш це в себе запихати, або ти можеш просто померти з голоду. Я схуд в полоні на 35 кілограмів. Щоб просто вижити, треба було їсти те, що дають. Або вмерти з голоду.
Одного дня апарат, що фіксував кістку на щоці, просто вирвали наживо без всяких знеболюючих. Я навіть запам´ятав дату — 19 листопада 2024 року. Орієнтовно 25 хвилин вони мучилися, бо він вже вріс в кістку. Але свою справу вони зробили і були цим задоволені.
Під час цієї екзекуції я просто переключав свідомість – думав про про рідний дім, про свою сім´ю. Особисто мені це дуже допомогло.
Найстрашніше для мене — це було чути крики хлопців, яких допитують. Ти знаходишся в камері на першому поверсі, а на другому поверсі забрали нашого хлопця і ти протягом близько двох годин чуєш, як він кричить від болю…
В останньому місці утримання від ранку й до ночі ми проводили на ногах, дивлячись у підлогу. Спілкуватися з іншими полоненими заборонялося.
Я знав 100%, що мене чекають вдома, але ніяких звісток не було. Я був у таких місцях, де ми були повністю ізольовані від зовнішнього світу. Ніякої інформації ззовні нам не надходило. Ми не знали, що відбувається ні в нашій країні, ні в світі взагалі. Навіть не знали, що відбувається надворі. Я просто вірив і надіявся в те, що я повернусь додому і це обов´язково колись станеться.
Все, що відбулося зі мною з 2022 року по теперішній час, — я не шкодую ні про що. Ні про те, що я був поранений, ні про те, що я був на війні, ні про те, що я був в полоні.
Я вважаю, що ці події тільки зміцнили мене і укріпили мій характер, як людини.»
Справжня Стійкість
Ігор Павлюк.
з Честю та Гідністю.
ІГОР ПАВЛЯК,
командир взводу розвідки 65 окремої механізованої бригади.
Взявши в полон ворожого офіцера, його група рухалась до своїх позицій, проте потрапила в оточення. В бою командир отримав
три поранення.
«Мені роздробило праве плече і великий палець на лівій руці. Також отримав поранення в обличчя — відірвало половину верхньої правої щелепи. З цими пораненнями мене взяли в полон в напівпритомному стані.
Я хотів підірватися — це правда. Але на той момент через біль не розумів, що в мене вже травмована рука. Й через це я не зміг привести гранату в бойовий стан і свій шлях закінчити, як справжній офіцер.
Я навіть не сподівався, що я виживу. Я вже подумки попрощався з усіма рідними, з дітьми, з дружиною. Проте ворог мене врятував. Я думаю, це було зроблено через те, що я був офіцером, розвідником і я їм був важливий як полонений.
Після госпіталю мене тримували мене спочатку протягом року в російському місті Таганрог. Наскільки я знаю, це було СІЗО №2. Потім, на початку вересня 2024 року нас всіх перевезли в Пермський край.
Ми сиділи в камерах від одного до 12-14 людей. Нікуди не виходиш, тільки раз в день виводять кожного ранку на перевірку. Для кожного військовополоненого ця перевірка була найважча подія за день. Били у ноги, стегна, гомілки, повністю по всім ногам, аж до колінних суглобів, спина, шия, потилиця, обличчя, руки.
Були в них такі, як ми називали, кувалди. Це дерев´яний довгий держак такої форми, як відбивають м´ясо. Цією штукою могли бити по спині, по ногах. Також були вони дерев´яні тонкі палиці, якими били по кінчиках пальців. Це дуже боляче. Скажемо так, вони знали куди бити, щоб було боляче.
Харчуватись було, звичайно, важко, зважаючи на моє поранення щоки. Я вчився по-новому їсти і це було вкрай складно. Харчували по-різному. Були каші, борщі — як ми казали, зафарбована водичка. Могли дати три таких гнилих картоплини, які просто в руках розлазяться, бо чорні, з дуже неприємним запахом і смаком.
Вибір був у нас невеликий: або ти будеш це в себе запихати, або ти можеш просто померти з голоду. Я схуд в полоні на 35 кілограмів. Щоб просто вижити, треба було їсти те, що дають. Або вмерти з голоду.
Одного дня апарат, що фіксував кістку на щоці, просто вирвали наживо без всяких знеболюючих. Я навіть запам´ятав дату — 19 листопада 2024 року. Орієнтовно 25 хвилин вони мучилися, бо він вже вріс в кістку. Але свою справу вони зробили і були цим задоволені.
Під час цієї екзекуції я просто переключав свідомість – думав про про рідний дім, про свою сім´ю. Особисто мені це дуже допомогло.
Найстрашніше для мене — це було чути крики хлопців, яких допитують. Ти знаходишся в камері на першому поверсі, а на другому поверсі забрали нашого хлопця і ти протягом близько двох годин чуєш, як він кричить від болю…
В останньому місці утримання від ранку й до ночі ми проводили на ногах, дивлячись у підлогу. Спілкуватися з іншими полоненими заборонялося.
Я знав 100%, що мене чекають вдома, але ніяких звісток не було. Я був у таких місцях, де ми були повністю ізольовані від зовнішнього світу. Ніякої інформації ззовні нам не надходило. Ми не знали, що відбувається ні в нашій країні, ні в світі взагалі. Навіть не знали, що відбувається надворі. Я просто вірив і надіявся в те, що я повернусь додому і це обов´язково колись станеться.
Все, що відбулося зі мною з 2022 року по теперішній час, — я не шкодую ні про що. Ні про те, що я був поранений, ні про те, що я був на війні, ні про те, що я був в полоні.
Я вважаю, що ці події тільки зміцнили мене і укріпили мій характер, як людини.»
Справжня Стійкість
Ігор Павлюк.
1
4
Маска-0b9f• 11 июля 2025
Ответ дляOxy3
В чем провокация? Мне с 2014 года очень интересно, что переклинило в головах россиян и они стали бывших соседей и собутыльников считать нацистами? И приняли решение, что у них есть право просто так убить вчерашних друзей?
Если интересно,то россиян и спрашивайте.Я тут причём?
3
3
Маска-0b9f• 11 июля 2025
Ответ дляOxy3
Вы - их представитель на этом форуме. В чем провокация - если мы для вас нацисты, то почему вы сделали такой вывод? Почему приняли решение убивать?
Удалено администрацией...
Борисфенка• 11 июля 2025
Ответ дляМаска-0b9f
Удалено администрацией...
Це наслідок раша-підтримки. Хай нас Бог боронить від такого.
Пів-Кореї - концтабір. Ще пів-України хочете? Не вийде.
Пів-Кореї - концтабір. Ще пів-України хочете? Не вийде.
3
3
Маска-0b9f• 11 июля 2025
Ответ дляБорисфенка
Це наслідок раша-підтримки. Хай нас Бог боронить від такого.
Пів-Кореї - концтабір. Ще пів-України хочете? Не вийде.
Пів-Кореї - концтабір. Ще пів-України хочете? Не вийде.
В чём состоит ворожа пропаганда?В констатации факта?
3
2
Борисфенка• 11 июля 2025
Ответ дляМаска-0b9f
В чём состоит ворожа пропаганда?В констатации факта?
В бажанні розірвати Україну на шматки. Раша саме цього добивається.
1
4
Ответ дляБорисфенка
После прочтения статьи возникают вопросы.
Почему человек не был помещен в стационар на полное обследование после возвращения из плена? Или для государства это экономически неоправданно?
А если был и ему было оказано необходимое лечение в полной мере, то были ли даны строгие рекомендации по питанию?
В плену как правило держат на голодном пайке, а он там пробыл 3 года, это накладывает неизгладимый отпечаток на работу органов.
Возможно что какая-нибудь сердобольная женщина (как правило), видя его худобу из благих побуждений попыталась его побыстрее откормить, не прислушавшись к рекомендациям медиков, и получилось вот так...
Я думала вы дадите ссылку из которой будет видно массовость гибели бывших пленных, а не на единичный случай.
Хотя без сомнения очень жаль и этого мужчину.
Почему человек не был помещен в стационар на полное обследование после возвращения из плена? Или для государства это экономически неоправданно?
А если был и ему было оказано необходимое лечение в полной мере, то были ли даны строгие рекомендации по питанию?
В плену как правило держат на голодном пайке, а он там пробыл 3 года, это накладывает неизгладимый отпечаток на работу органов.
Возможно что какая-нибудь сердобольная женщина (как правило), видя его худобу из благих побуждений попыталась его побыстрее откормить, не прислушавшись к рекомендациям медиков, и получилось вот так...
Я думала вы дадите ссылку из которой будет видно массовость гибели бывших пленных, а не на единичный случай.
Хотя без сомнения очень жаль и этого мужчину.
1
3
Борисфенка• 11 июля 2025
Ответ дляsky-labs
После прочтения статьи возникают вопросы.
Почему человек не был помещен в стационар на полное обследование после возвращения из плена? Или для государства это экономически неоправданно?
А если был и ему было оказано необходимое лечение в полной мере, то были ли даны строгие рекомендации по питанию?
В плену как правило держат на голодном пайке, а он там пробыл 3 года, это накладывает неизгладимый отпечаток на работу органов.
Возможно что какая-нибудь сердобольная женщина (как правило), видя его худобу из благих побуждений попыталась его побыстрее откормить, не прислушавшись к рекомендациям медиков, и получилось вот так...
Я думала вы дадите ссылку из которой будет видно массовость гибели бывших пленных, а не на единичный случай.
Хотя без сомнения очень жаль и этого мужчину.
Почему человек не был помещен в стационар на полное обследование после возвращения из плена? Или для государства это экономически неоправданно?
А если был и ему было оказано необходимое лечение в полной мере, то были ли даны строгие рекомендации по питанию?
В плену как правило держат на голодном пайке, а он там пробыл 3 года, это накладывает неизгладимый отпечаток на работу органов.
Возможно что какая-нибудь сердобольная женщина (как правило), видя его худобу из благих побуждений попыталась его побыстрее откормить, не прислушавшись к рекомендациям медиков, и получилось вот так...
Я думала вы дадите ссылку из которой будет видно массовость гибели бывших пленных, а не на единичный случай.
Хотя без сомнения очень жаль и этого мужчину.
Массовость - це сотня з тисячі чи 900 з тисячі? За місяць померло двоє.
Тварі ви. Ненавиджу вас, вбивці і кати.
Тварі ви. Ненавиджу вас, вбивці і кати.
2
4
Борисфенка• 11 июля 2025
Ответ дляmymoly
Так и вы будете жить при любой
Жива я - жива Україна. Наші діти підростуть і онуки.
4
2
Борисфенка• 11 июля 2025
Ответ дляmymoly
Не ясен посыл. Вообще
Українська нація виживе, відродиться в наступних поколіннях, свою державу ми вбережемо. Попри все.
1
3
Соседка Маши• 11 июля 2025
Ответ дляЗвезда в шоке
Почему не здается россия?Зависит от Китая и Ирана.Россияне гибнут пачками неизвестно за что на чужой земле.Наши дроны в их небе как птицы.
Серьезно всего 1млн из 144 за все время это не потери для РФ это так..
А кому она должна здаться ?
А кому она должна здаться ?
2
Соседка Маши• 11 июля 2025
Ответ дляLove_Love_Love_
А чому ви не переїдете жити в окупацію?
А вы чего в Украину не возвращаетесь ?
3
2
Екатерина27• 11 июля 2025
Ответ дляСоседка Маши
А вы чего в Украину не возвращаетесь ?
Не в бровь, а в глаз)))))
3
6
Екатерина27• 11 июля 2025
Ответ дляБорисфенка
То що, мені і моїм подругам сказати чоловікам, що воювати вже не треба, хай кидають фронт?
Так ви ж більше не про своїх чоловіків переживаєте, а хочете і інших на фронт відправити.
1
4
Antoninaya1• 11 июля 2025
Ответ дляБорисфенка
Жива я - жива Україна. Наші діти підростуть і онуки.
Де? В Німеччині? І яке відношення зрадники, що у важкий для країни час накивали п´ятами мають до України?
5
2
1
Соседка Маши• 11 июля 2025
Ответ дляOxy3
В чем провокация? Мне с 2014 года очень интересно, что переклинило в головах россиян и они стали бывших соседей и собутыльников считать нацистами? И приняли решение, что у них есть право просто так убить вчерашних друзей?
Деньги нужны, в РФ нет принудительной мобилизации, они собирают всю шваль.. ...
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу