Чи варто скаржитися? Обурена.

Якщо коротко: мене трохи підставив салон, в який я ходжу вже роками. Злетів мій запис.
Тепер детальніше. В салон я почала ходити ще тоді, коли з усього персоналу була лише одна людина: власниця. Точніше, тоді це був не салон, а орендоване приміщення, де одна єдина людина надавала послуги. Мені подобалася якість і я стала постійною клієнткою.
З часом, ця людина почала розширювати бізнес. З´явилися інші працівники, змінили приміщення... Зараз - це найдорожчий салон в місті. З пару десятків співробітників, центр міста, увага до найменших дрібниць, аби було комфортно клієнтам, і, головне, якість... Звісно, клієнток багато.
Я ніколи не претендувала на особливе відношення. Ну, так, знаю особисто власницю. Але мене все влаштовувало і на загальних засадах. До сьогодні.
Сьогодні мені повідомили, що мій запис на серпень (на хвилинку, я записуюся ну дууууже заздалегідь, бо мені важливі день і час) злетів. Була купа вибачень, пропонування знижок і все таке... Але найбільше вразило пояснення причини: "Знаєте, в нас так багато клієнтів, що запис вже і на вересень закритий. Ми не змогли для вас знайти місце на серпень." Це, взагалі, що?!
Я, в принципі, не скандальна клієнтка. Мене вибісити - треба дуже постаратися. Але тут вдалося. Звісно, потім, і час знайшовся, і все, ніби, вирішилося. Але "осад" залишився. Як і контакти власниці салону, з якою ми, за нагоди, приємно спілкуємося. Не подружки, але мене вона гарно знає.
І, от, думаю: а чи не написати мені їй? Що думаєте?