Я не хочу возвращаться в Украину

Дякую! Будемо бачити, як воно буде. Бо в будь- якому випадку гуманітарні параграфи навіть якщо і дадуть, то лише одному чи двом членам родини, а мені - ні. А вони без мене навряд чи зможуть жити. Ну, або хтось інший щоб ними опікувався, громадянин Німеччини чи спецустанова, то я б тоді могла б наважитись залишити їх і повернутись сама. Але то дуже дороге задоволення буде для Німеччини, тому це малоймовірно. Я прекрасно розумію, що чужа держава нічого нам не винна. Тому поки що з вдячністю приймаємо її допомогу, а як буде далі - буде видно.

Нуу..теж таке питання.
Точно краше, ніє не працювати.
Може в цій країні гарантує, то добре. Польша?

Польща
Але в мене блакитна карта

Я коли опинилась в Німеччині, в перші дні війни , одразу побігла допомагати нашим прибулим до церкви. Тупо знайшла в інтернеті. Malteser
Але ж швидко потім вийшла працювати і покинула цю справу. Але ж..якщо їх триматися..то ..впевнена..вони б допомогли.😉
У Німеччині..є речі..які не афишуються..але ж тут і донині тримають слово і вiтамін В руліт.
Ви не мали права всі роки сидіти дома. Перепрощую, я напевне не знаю Вашу змогу. Але ж треба було йти до людей, до німців., шукати як бути корисною цій країні.
Ще раз перепрошую, може Ви це робите. Я цього не знаю.

В мене все ок, з комунікацією з німцями. І з місцевими благодійними осередками. Я ж жила в притулку від благодійної організації, і ми і зараз підтримуємо стосунки. І я волонтерю, та не офіційно. Для офіційного волонтерства треба заключати угоду з чітким графіком, і там конкретна і немала кількість годин в тиждень. Я ж не можу давати зобов»язань, бо сьогодні - можу зранку, завтра - ввечері, післязавтра - взагалі не можу (це умовно). І це не від мене залежить. Тому я як доброволець приходжу туди, куди мене пускають, і проводжу стільки часу, скільки можу виділити. Офіційно я не досиупна до ринку праці і не можу відлучатись з дому більше 2-годин в день. Інакше - треба буде перекладати своі оьов»ятки Pflegepersona на іншу людину. А для Німеччини - це дорожче задоволення ніж те, що вони платять зараз мені. Тому і не підтримують моїх пропозицій щодо надомної роботи тощо. Так це я написала про нюанси з одним членом родини. А є ще інший, теж специфічний. Тому поки що - так. Та я розумію, що в кожного власні обставини.
Тому й кажу, що мої думки і плани аж ніяк не допоможуть автору.

Замуж выйти? За кого? За итальянца?))))
Итальянцы не спешат жениться.

Ну не хотите, делайте все чтобы не вернуться. Удачи вам.

А что именно не нравится ? Мы Испанию как раз рассматриваем и Португалию, много родни там, все довольны, мы до войны тоже часто бывали

Уже вижу )

Моя родня в основном на сервере, дорого это да, но климат супер и по сравнению с той же Барселоной чисто и безопасно

Нет, конечно. Уехала до 2022, так как понимала, что ждет Украину.

И зачем сюда возвращаться?

Живу в сша, работаем с мужем с начала переезда, дети. Возвращаться категорически не хотим в Украину. Готовы любые деньги платить за легализацию лишь бы здесь остаться.

Вы не поверите, но так и есть. Вам конечно хочется обосрать, но не выйдет. Наши беженки очень ценятся европейскими и американскими мужчинами. Но вам даже объяснять не буду за что.

Ну вы бл даете

Я знакома лично, с двумя женщинами, которые вышли замуж в Италии. Обеим 40+. Одна за итальянца, вторая за украинца, который там живёт с юности. Они не миллионеры, обычные люди. Женщины эти тоже работают.

автор, і я не хочу повертатись.
дитина не хоче - плаче.
а мушу, бо тут нема роботи, а в мене робота з України.

’в нормальных странах’ во время ковида в магазин не пускали.
Ох и память у людей, как у антилопы гну.

автор, я вас так понимаю. Не хочу никогда возвращаться в Украину, хочу остаться жить там, где я сейчас. Но легализоваться здесь тааааак сложно, просто плакать хочется. Верю в чудо!

Не пускали це в Україні, а в нормальних країнах було масове безкоштовне тестування. Людина без щеплення просто робила тест

А расскажите, что не понравилось? У меня знакомая с самого начала войны, живут где то на самом юге возле океана, сказала не вернутся уже.

У меня мама уже жила на то время в Германии, так что вот не надо...
Удивлялась нашему уровню свободы.
Об Израиле и говорить нечего, друзья иначе, чем концлагерь, этот период не называли.

Знаете, имея достаток, в Украине жить намного лучше , чем где либо.

ржу

Золотые слова!

Начала мебель покупать , уже основательно по своему настрою тоже понимаю что это уже настрой. Три года жила , и как то ни туда ни сюда , все ждала ... Дети старшие уже учатся по профессии, младший говорит на языке страны. И ни чего уже не смущает , ни статус эмигранта, ни язык. Вот. 3 года надо на адаптацию

А поговорить ?

Имея достаток - везде хорошо. Есть ещё безопасность , образование детей. И мобилизация

Сколько же зависти/ злорадства от тех кто остался , фу
Автор я вас понимаю , и одна из причин почему тут в теме …

Тяжело работаете визажистом?