До сліз бісить мати…

Я так, просто про наболіле. Мало того, що прокацапська, так ще й постійно все знецінює: роботу престижну отримала до війни на головному телеканалі- «ну хоч така робота», квартиру з чоловіком купили, пахали на трьох роботах, вистачило на 94 квадрати під Києвом, так «ну не в Києві, канєшна, в селі…», разом з чоловіком 17 років, то все одно не так, «чоловік у тебе непутьовий, здай його в ТЦК», нещодавно була у психіатра, знайшли певний психіатричний діагноз, який був ще з дитинства, але ніхто на це не звертав уваги, кажу їй, вона «не вигадуй, немає у тебе нічого». Бісить, курва! Ковідом хворіла, ледь не вмерла, з пневмонією, міокардитом і ревматизмом - вона тільки сміялася, що симулюю ніби то. Як не пришлю фото, то я товста, то брови в мене не такі, то колір волосся не такий, то одягнена не так, то ще щось. Неможливо з нею взагалі спілкуватися! І так спілкуюсь по-мінімуму, розказати взагалі нічого не можливо. Живемо дуже далеко одна від одної. Не бачились 7 років. І якщо чесно, то не хочеться.