А куда деваются аутисты?

А что вас так удивляет? Посмотрите филь биографию Тэмпл Грандин. Всё зависит от степни поражения и окружающих

ну вот например Безугла обьявила, что у нее Аспергера...так что есть они и даже на виду

кстати, аутисты тоже не понимают

Це не хвороба. В мене є чоловік, він - вся моя сімʼя. Здебільшого через нього відбувається мій заробіток, тому що він займається тою частиною роботи, яку я не можу і не хочу робити - комунікує з людьми і організовує процес. Ми як Джобс і Вознік, але Вознік в нашій парі - я)

Киев Днепровский район парень лет 17 катается днями на автобусах с двумя бутылками воды. приезжайте посмотрите

Прекрасно розуміють... Тема одні штампи(( ... Якщо бажаєте про щось дізнатися, приділіть увагу цьому предмету а потім вже про це дискутуйте.

Їм і аутизм не ставлять як діагноз.
Поставлений діагноз у психіатра ’дитячий аутизм’ - це вичерпуючий привід для оформлення інвалідності. Якщо задатися такою ціллю, звісно.

Развивательные кружки у нас были с детства, ходила на танцы, подготовка к школе, англ. язык, закончила муз школу, но друзей завести нигде не могла. Если вспоминать в детстве, то из странностей: она была очень плаксива, рыдала, почти каждый день и иногда прыгала на кровати.

Ну так ніби в нас і мова про дитячий

Я не про скрінінг, а про можливість вже діагностованому рас якось запобігти відкатам у перехідному віці.

Чим більше навантаження, тим більше вірогідність. Чим більше ,, лікування,, якщо то саме РАС без коморбідних порушень, тим більше вірогідність. І взагалі стабільність це найважливіше у дитини з РАС... Зараз на жаль це практично в нашій країні неможливо

Дитина робить ті речі, що її заспокоюють. То нормально. Якщо б суспільство трохи розуміло ще це... Бігати це переніс дитячого ходіння по колу, гойдалки це самоукачування та попередження стимів. Тобто дитина сама себе навчилась так заспокоювати. І це добре а не погано. Проблема з гігієною виникає через чутливість. Велика сенсорна чутливість.і то батьки часто довго чи взагалі не бачать. А дитина , без розумової відсталості, ховається. Треба з дуже маленького робити нагадувальні таблички на кожну дію, підбирати мило, порошок, зубні щітки, пасти... Це безкінечно. Це велике терпіння та кошти назагал... В сина наразі п´ять зубних щіток та три пасти стоїть саме його у ванній кімнаті. І все одно чистка саме зубів то дуже травматично для них... Також креммна обличчі діти відчувають довго як ми суперклей десь. Тому звичайно намагаються не користуватися чи прятати, чи ще щось. Спочатку не вміють обманювати а потім маскінг, підлітковий вік і все йде до того, що вам буде кататися одне, робитися інше як і у звичайного НТ підлітка... Так, гігієна це великі зусилля, але вони починаються з початку а не нав´язується потім, при РАС дуже складно перелаштуватися... В сина гігієна на першому місці. І це постійний мій контроль досі, і так це виматує мене дуже. Але досі зуби у порядку і навіть що гастрорефлюкс та астма, все одно все добре. Навіть якийсь час я знайшла спеціаліста, ніхто не хотів зв´язуватися, та син зміг трохи носити зубну пластину. Звичайно на брекети я розуміла що розраховувати при його чутливості неможливо, тому намагалася зробити все ще в тому віці. І все допомогло. А ось з вальгусом ніяк, так і є. І це горе звичайно. Тому що з взуттям боротися неможливо взагалі, не було, ні зараз, ніякі вмовляння хоча б дома на годинку... Одяг і взуття то тільки проблем, постільна білизна, все що торкається шкіри... Також чутливість на воду. Тобто дитина може не приймати душ якщо вода не заспокоює як прийнято вважати, а навпаки потім відчуття липкості, як описує син, і навіть як вона ллється то неприємно чути. А не навпаки ,як мені, наприклад. Тому спеціальні засоби,фільтри для води посилені, тому регламентується час та що робити під час душу. Все це зараз вже звичайно трохи не так складно але напочатку то було дуже складно і займало прорву часу. Взагалі як починаю наші перші роки з ним згадувати, то навіть не знаю як ми вижили обоє. І ще стільки всього у загальному доступі не було. Спеціалісти типу через одного шарлатани ті ще, стільки грошей, стільки часу, стільки знущань з дитини. Але звичайно до екстремальних я не вдавалась,як тут описують і не розумію реально і не зрозумію таких батьків... Ось так у мого сина, можливо комусь допоможе через це прочитане почути і свою дитину.

ще б знати до перехідного віку про діагноз
тут і не лікували, але навантаження напевно було

У моєї дитини теж Аспергер, їй зараз 14 років і все що ви пишете дуже знайомо) щодо вальгусу хотіла порадити, не знаю як в Україні чи роблять таку операцію, по ідеї мали б, це не нова операція, вже більше 30 років практикують у світі. Ми в Італії, і моїй дитині при вальгусній деформації стопи робили операцію, вставляли титанові штирі в гомілковостопний суглоб, щоб тримати в правильному стані ногу. Допомогло, вже пройшло більше року, ходить нормально, ноги не болять як раніше.

Він вам заважає катанням на автобусах з водою чи у чому справа?

Це дуже жахлива процедура для такої дитини. Вона вже не використовується в інших країнах і давно, вона у принципі устаріла, але в нас треба ж ,,розводити,, батьків на гроші... Дуже травматично діє на дитину. Почитайте реально що воно таке. І представте що в вас гіперактивність до звуків а вам їх годинами нав´язують. Діти, як мені пояснили, багато, якщо реально без розумової відсталості, намагаються відсторонитися від того, не впускати а себе. Але то виснажує. Тобто ви не ,,лікуєте,, , ви саме знущаєтесь і не бачите того.

Ні, воду використовував після 22:00 . Просто тихо мився у душі ( у нього ще астма, була весна і то завжди, він знає що як би ні не хотілося , треба повністю помитися). А у нас нього графік не такий як там прийнято. В нього школа була на той момент друга зміна і тому за тиждень перелаштувати таку дитину під щось інше просто у принципі неможливо. Розумієте який стрес все разом, ми їхали взагалі туди сім діб, а потім все їм не так робить дитина!? У школі він не їв їх їжу, обрати з собою неможливо, з своєю у платну, вона платна але оплачена вже ж була, столову неможна нічого свого вносити. Лівень на вулиці, дитина стоїть під дощем, школа зачиняється на півтори десь години, йти довго до житла, школа і дитина в різних частинах міста ( взагалі підбирають но в нас змінили адресу і школа залишилася по першій, соціальні служби). Я на обов´язкових курсах, затрати не можу... Він не орієнтується взагалі, вони не розуміють скільки не намагається пояснити. І постійно що ми не в потрібних межах вдячні. Як якщо я декілька разів прогоняю все через перекладачі, я мови не знаю, і тільки мерсі безкінечне.як вже тушканчик якийсь. Потім приступ астми.. Я знімаю звичайно сама, не чекаю швидкої за нереальні кошти та не ясно коли. На наступний ранок їдемо в лікарню. Черги звичайно жах, тільки в черзі вже можна захворіти на все що завгодно. І вони нічого не зробили. Взагалі. Записали до пульмонологу через аж місяць, до того був ще один приступ, яка взагалі не виписалаинічого. Тобто ну парацетамол, який в нас ніхто при астмі не використовує, то виписували всі і завжди, при любому чиху. Там п´ють його безкінечно і безмежно... Після приступу прививка то в них теж нормально, то я теж була у шоці... Скільки було що я занадто готую, що так неможна стільки палити газ. Що дитина багато миється. Але я платила за квартиру та компослуги при цьому,це не було безкоштовно. Але добило, що в школі в кінці року кожен вчитель написав, що дитина багато пропустила, а то дзвіночки саме для вилучення дитини. Кожен вчитель описує дитину, це завше зі всіма. І ось ми їздили у консульство, були в мерії, як без цього ж взагалі, були у лікаря з червоного хреста ( от той реально хоч трохи тоді в допоміг, це через нашого волонтера так потрапили), були в лікарні про що все попереджала та на все є всі папери ( там то обов´язково і тільки письмово дублюється навіть коли був дзвінок), але то все одно дитина пропустила і то прям жах жах. Та ну, навіть не хочу згадувати. Я так боялася, просто дуже. Якщо б був чоловік, чи хтось ще, а то я сама з такою дитиною, прийом реального психіатру найближчий через рік ( так, такі черги) і що робити далі... От такий досвід.

Нарешті ви її згадали. Думаю, хоч хтось згадає, дочекалась. Дякую. Можливо хтось реально подивиться. Але чим далі читаю тему, тим страшніше, от справді.

хоть не агрессивный? у меня с приступами.

Це просто піар, в ви в те повірили. Знаю її особисто, знаю багато лікарів у цій темі хто цікавився нею на цей предмет та ми це обговорювали конфіденційно, нічого там немає крім піару та дурості.

ні я привела приклад який у мене перед очима, після школи така дитина нікому не потрібна

ужас какой то, я потомту и не решилась ехать в европу с таким ребенком, у вас еще хоть спокойный, мой то гипер активный, постонный травмы, падения, то был чтото показывал, у тетеньки кофе грячий подбил, то к чужой собаке подлез то его зубами прихватила ( и это все в секунду, при мне, я даже каркнуть не успеваю), про сюрпризы для мамы - вообще отдельная история. сидим тут под ракетами и не фуфыркаем.
А вы где были? во франции где то?
жили тоже у людей навреное что к вам каждый день цеплялись.
Меня уже давно зовут дальние родичи муж в Болгарию, мол приездайте к нам на голову, в тесноте, главное живые.
ога, думаю, чтобы вы там ебнулись от моего АНдрюши и меня прокляли до конца моих дней?

а кто это такая? в чем суть ее истории? она развенчала какие то схемы лечения?

це був сарказм, якщо шо

Вибачте, не помітила одразу питання, та хоч тут пощастило, що не агресивний, хоча зараз перехідний вік і поведінка така собі, протестна. А Ви щось приймаєте? Я поки нічого не даю, лікар сказав, якщо буде аутоагресія чи агресія, тоді рисперидон.

То ви так вважаєте, а можливо дитина так заспокоюється і батьків в курсі та стежать за нею за допомогою гаджетів

Він вам заважає катанням на автобусах з водою чи у чому справа?

Ви дивна

Не зрозуміла в чому Ви мене намагаєтесь обвинуватити. В мене теж така дитина. І мені жалко ту дитину. Причому інші люди на нього навіть уваги не звертають. А я бачу особливості відразу. Добре що батьки відслідковують по гаджетам, своєму теж купила. Но он бесцельно слоняется днями... И у моего тоже зацикленность на транспорте. Только он пока катается с мамой на автобусах. Печально это всё

Це називається спецінтерес. І треба завдяки ньому і через нього пристосовувати дитину далі. Спецінтерес це рушійна сила дітей з РАС. Тому вам треба спеціаліст , реально нормальний лікар, щоб вас по вашій саме дитині зорієнтував... Якщо ви у Києві, то раджу хоч одного разу напасти на прийом до Марценковського Ігоря Анатолійовича. Він зараз приймає у Охматдит поліклініці, це цілком безкоштовно. Але потрапити до нього складно. Він реально допоможе. Це один з небагатьох спеціалістів, що зараз ще працює з дітками з РАС у нашій країні на совість.