Кто вернулся в Украину после Европы, почему приняли такое решение?

Впевнена рівно навпаки, що Київ свої найгірші часи вже пережив, тьфу тьфу, по крайній мірі останній місяць тихенько, мені нагадує теперішня ситуація велике АТО, крім закритих кордонів😡

А чому вирішили повернутися? Довго там були? Можете поділитись досвідом хоча б пару слів?

Прям параліч був без світла? Прям дуже важко?
Людина все може пережити, окрім смерті

а вы где были в то время?
меня до сих пор типает, как вспомню ту жизнь.
и людей в темноте погибло не мало на дорогах.

Де я була? В Києві. Працювала.
Як і усі. Світла часом не бувало по 12 годин. Пережили.
Але щоб прям параліч був, то такого не було. От не треба нагнітати. В нас цілий офіс людей працював- жовного не зпаралізувало
Людям на дорогах треба було вдівати сигнальну стрічку, коштує 10 грн. На сумку або рукав одягу.

в статусе 24 параграфа нет. Это одни ограничения и не подписывают постояннные контракты, лучшее-6 месяцев, а так по три
жить нет не хочу, как вспомню параличь без света страны. Киев как-то живой был

цена.... квартира от 200 000 дол, налог 2000 в год и все остальные базовые расходы
какую работу надо иметь

Де я була? В Києві. Працювала.
Як і усі. Світла часом не бувало по 12 годин. Пережили.
Але щоб прям параліч був, то такого не було. От не треба нагнітати. В нас цілий офіс людей працював- жовного не зпаралізувало
Людям на дорогах треба було вдівати сигнальну стрічку, коштує 10 грн. На сумку або рукав одягу.

Дурных нема.

Не знаю, люди покупают квартиры, открывают бизнес, организовывают себе жизнь отличную за границей. Кто был успешен в Украине не составляет труда организовать себе такую жизнь в другой стране

Дурных нема.

это хорошо при удаленной профессии

я аж завидую вашему оптимизму,но не все такие как вы.
отсутствие света не причина для паралича, но по нервной системе бьет.
4 месяца в темноте не хухры-мухры,хоть и гирлянды,всякие лампы были куплены.
на эко-флоу,звыняйтэ,денег не нашлось .и холодильники текли((

В мене багато знайомих повернулося.
Причини: невиїзний чоловік, європейська медицина, депресивні розлади в дітей, проблеми з вивченням мови і пошуком роботи, коротше - в кожного особисті причини.
Хтось шкодує, хтось ні.
Деякі повторно поїхали закордон.
Я ж в Україну повернусь тоді, коли відмінять тимчасовий захист.

Розумна людина не відповідає на запитання які не стосуються її обставин.
Тільки що такі як роблять на українському форумі ?

Наверно я Дура в ваших глазах.Вернулась из прекрасной Германии.Счастлива

Дякую. Сподіваюся заздрість Ваша білого кольору.
Відсутність світла ми пережили нормально. Еко флоу також не купляли. Обходилися підручними засобами. Будинок в нас повністю на електриці. Купили газову плитку для приготування іжі, термопот, купу світильників та різних гаджетів. Ходила пішки вверх без ліфту, хоч трохи схудла)
А от з перенесенням обстрілів справа складається набагато гірше((( Важко це. Але в нас виходу немає. Одна я не поїду, сина студента не залишу.

Тобто ви весь час на захисті?Прям так їм і говорите?

вы бы видели изможденных наших женщин
4 варанта норм:
или в Испанию с пакетом бабла
или голубая виза
или в Украине не было ничего
или ничего не осталось
остальное тяжелейший труд
я в индитексе работала , смена выходила со всеми приколами 12 часов

Вы с девяностолетними общались?)

Я не жила за границей, рассуждаю из Киева, выезжала только в отпуск.
Неоднократно читала и согласна с мнением, что там нравится людям, у которых в Украине ничего не было, им нравится и социал и диснейленд
А кто в Украине жил более менее, тот сравнивает, и что получается:
Зп в украине 2000 долл, например, и там 2000 долл - это очень разный уровень жизни, я вот только из путешествия по Европе, какие там мы снимали кладовки за 65 евро, и что у нас, дворец за эти деньги. Поесть в ресторане у нас можно на 2 тыс, там мы в маке поели на 2500, тот же набор что у нас 900 грн. Транспорт, услуги, всего ты можешь позволить себе меньше
Потом доступ к услугам, медицине и тд, язык и работы, там без языка только на заводе/ мыть тарелки.
Тут свое жилье, родители, друзья, муж, который официально выехать не может, т е идти на криминал с рисками и туманными перспективами
Там хорошо только то, что условный слесарь с маленького городка может не прозябать как у нас, а жить на уровне с остальными, нет такого разрыва, это опять мы возращаемся к первому утверждению.
Ну и слон в комнате, которого я/мы не замечаем, к нашему празднику жизни - еженочная перспектива быть убитым в своем доме, дети. Выходит, я ради своего комфорта (если можно так назвать жизнь с тревогами, без света и тд) и чтобы не работать на заводе рискую жизнями детей. Это меня гложит, но не еду вот уже сколько. Сидя без отопления и готовя на газовой горелке в своих хоромах с хрустальными люстрами, было интересно, где мой край, когда я решу что все не могу больше это терпеть. Пока вот все могу, получается

В моєму оточенні 99% повертатись не планують.
Виїхали повними сім´ями, релокація бізнесу або віддалена робота, купують житло. Навіть ті жінки, які виїхали самі з дітьми, не планують повертатись, докладають максимум зусиль, але хочуть залишитись, зрозуміло, заради дітей в першу чергу.
І, до речі, це не так легко налагодити життя далеко від дому, з нуля, без допомоги. Тому зрозуміло, що бігати туди-сюди, з країни в країну не хочуть.
Звісно з дітьми легше, чим дітки менші, бо легша адаптація. А особливо, якщо вже народились в країні релокації - тут багато хто встиг отримати внж за дітьми.
У мене є лише одна дівчина, яка вже була за ці роки війни на 3-х континентах, в 4+ країнах, але вона без дітей - сама.

Повернулись ті, у кого діти не змогли адаптуватись, категорично не захотіли лишатись закордоном.

В мене дитина молодша норм адаптувалася, навпаки, закидає мені, що я її з хорошої фінської школи, де її в ледь не на руках носили, забрала) Але я хочу жити своє єдине життя, і не хочу провести його там. А хочу жити тут, Україна прекрасна країна. Сусідня країна - гній, це правда. Але в Фінляндії така ж саме сусідня країна)) Що ж до дитини, виросте, сама поїде куди захоче, я при чому)