Дача і родичі, вічна тема

У нас з чоловіком є будинок за містом. Раніше дача, тепер ми тут живемо більшість часу. Звичайно, родичі, в основному чоловікові, приїжджають на шашлики, буває ночують. І є у чоловіка племінник, який сам часто напрошується. Зазвичай раніше, коли накривали стіл, то скидалися, бо ми живемо небагато і постійно всіх пригощати не можемо, та звичайно, ми вкладаємося більше.
Останнім часом чоловік став краще заробляти, цей племінник взнав про це. От приїхав він крайній раз, привіз з собою поламаний телефон, щоб чоловік полагодив, попросив чоловіка купити мʼясо на шашлик, дітям привіз по шоколадці, собі пиво.
На ранок питає в чоловіка, що з мене по грошам за мʼясо, той сказав, там сума невелика. І племінник каже, ну ти ж заробляєш. І нічого не дав. В той день я з дітьми їхала з ночівлею в місто, як збиралася, то ті початі шоколадки, що привіз племінник, лишила на полиці. Наступного дня племінник знову приїхав увечері, щось не розібрався з телефоном. Каже, давай зʼїздимо в магазин, ще по смажимо шашлик, та чоловік відмовився, втомився на роботі. Пили вони чай, племінник пішов шарити по кухні, щоб до чаю щось знайти, якесь печиво. Там нічого майже не лишилось після вихідних, пару цукерок.
Приізджаємо ми вчора з дітьми з міста, ті питають, мамо, а де наші шоколадки? А їх нема. Чоловік ніколи в дітей не візьме. Я в шоці. Справа не в грошах, не в шоколадках, а в такій поведінці цього племінника. Він добре заробляє, живе один, дівчини не має. Купує собі останні айфони, має 2 квартири. Завжди приїжджає з пустими руками, навіть копійчаного печива не купить, розраховує у нас поїсти.
І так мене це дістало, таке його жлобство, після цього випадку, я просто бачити того племінника не хочу. Це при тому, що я завжди пригощаю тим, що у мене є, даю з собою у місто то помідори, то огірки, якусь зелень.
Чоловік не хоче з ним говорити на цю тему, щоб не виглядати дрібʼязковим. Та родич просто користується цим, приїжджає, відпочиває, ночує і потім ще тиняється півдня, ні роботи ніякої не зробиш, нічого. Як його відвадити, не знаю. Сказати прямо, полаятись, чи що з ним робити?